День сімдесят третій
Зранку трохи тактики. Пересування малою групою. Спершу нам показують, як це робить група під керівництвом досвідченого командира. А потім це робимо ми. Висуваємось до точки, засідка, поранений, евакуація пораненого.
Далі була тактична медицина.
Сьогодні ми вчились витягувати непритомного водія з кабіни Уралу. (Водія треба розвернути до себе притримати, спуститись, взяти його руки на плечі собі і просто покласти його собі за спину, як наплічник.
А ще ми їхали в кузові Урала (водій їхав по бездоріжжю) і накладали джгути, ставили бандажі і робили імітацію декомпресії легенів. Під час руху ми всі майже розлітались по кузову. (Відео завантажу, коли доберусь до вайфаю. Це епічне відео).
Далі був іспит. Тягнеш свого "пораненого" від пункту до пункту. На одному інструктори-волонтери оцінюють, як я тягну пораненого, як я накладаю йому джгут, а потім собі. На іншому - що я знаю про верхні дихальні шляхи і що робити, якщо вони забиті. На третьому - грудна клітина, пневмоторакс і т. д. На третьому рани - давляча пов'язка і т. д. На четвертому - шок і все що з цим пов'язане.
Мені попався поранений вагою 90 кг. Я ледве його тягнув. Ще нести його на плечах можна. А от піднятися з ним - нереально. А ще й два автомати (мій і пораненого). Екстриму було дуже багато.
Завалив пару тем. Треба їм більше уваги приділити.
Потім відпочинок і переставляння ліжок у кімнаті. А ще у нас з'явилась грубка. Тепер у нас тут тепло.
День сімдесят четвертий
А сьогодні нам видали зимову форму.
Продолжение дневника Майкла Щура будет опубликовано в разделе«Мнения». Следите за обновлениями
Больше мнений здесь