Час повірити, що Росія програє. Енн Епплбаум — про те, як зміниться динаміка війни після військової допомоги США Україні

Ще не пізно, тому що ніколи не буває занадто пізно. Жоден результат ніколи не буває вирішений, ніщо ніколи не буде скінчено, і ви завжди можете вплинути на те, що станеться завтра, зробивши правильний вибір сьогодні. Конгрес США нарешті зробив один із таких правильних виборів. Скоро американська зброя і боєприпаси знову почнуть надходити в Україну.

Але у зволікання є своя ціна. Протягнувши стільки місяців, попрямувавши в глухий кут прикордонної реформи, а потім повернувши назад, республіканці в Конгресі, які заблокували поставки зброї та боєприпасів Україні, завдали величезної шкоди, зокрема непоправної. За останні шість місяців Україна втратила територію, життя та інфраструктуру.

Якби Україна не була позбавлена протиповітряної оборони, у Харкові могла б зберегтися більша частина електростанцій. Люди в Одесі, які загинули під щоденними обстрілами, можливо, були б ще живі. Українські солдати, які провели тижні на лінії фронту в умовах дефіциту боєприпасів, можливо, не були б так деморалізовані.

Затримка змінила й американську політику. Лише меншість республіканців у Палаті представників, включно зі спікером Майком Джонсоном, приєдналися до більшості демократів, щоб схвалити допомогу в розмірі $60 млрд. У Конгресі зміцнилася явно проросійська фракція республіканців. Урок очевидний: будь-хто, хто прагне маніпулювати зовнішньою політикою Сполучених Штатів, чи то негідний автократ в Угорщині, чи то комуністична партія Китаю, тепер знає, що ретельно розроблена пропагандистська кампанія, спрямована на потрібних людей, може досягти набагато більшого успіху, ніж будь-хто коли-небудь вважав за можливе.

У зволікання є своя ціна

З перших днів російського вторгнення 2022 року президент Володимир Путін намагався завоювати Україну не тільки військовою силою, а й психологічними іграми. Йому потрібно було переконати американців, європейців і, насамперед, українців у тому, що перемога неможлива, що єдиною альтернативою є капітуляція і що українська держава з часом зникне.

Багато американців і європейців, але не так багато українців, підтримували цю точку зору. Проросійські інфлюенсери — Такер Карлсон, Джей Ді Венс, Девід Сакс — підтримані армією проросійських тролів на X та інших соціальних медіаплатформах, допомогли створити наратив поразки і переконали меншість у Конгресі заблокувати допомогу Україні. Повчально простежити шлях посту в соціальних мережах, в якому неправдиво стверджувалося, що президент України Володимир Зеленський володіє двома яхтами, як наприкінці минулого року він пройшов ланцюжком від клавіатури пропагандиста через ехокамеру, створену тролями, та потрапив до мізків американських законодавців. За словами сенатора Тома Тілліса, республіканця з Північної Кароліни, деякі його колеги під час дебатів щодо військової допомоги Україні вголос говорили, що «люди купуватимуть яхти на ці гроші». Вони читали брехливі історії і вірили в їх правдивість.

Але з ухваленням цього законопроєкту про допомогу деморалізувальна кампанія Росії зазнала серйозної поразки. Це також невдача для російських воєнних зусиль, і не тільки тому, що в українців тепер буде більше боєприпасів. Раптово російські військові та російське суспільство знову опинилися перед перспективою дуже довгої війни. Україна, що спирається на об'єднані військові та економічні сили Сполучених Штатів і Європейського союзу, — це зовсім інший супротивник, ніж ізольована і самотня Україна.

Але це не означає, що росіяни швидко здадуться: Путін і пропагандисти на державному телебаченні, які його підтримують, неодноразово заявляли, що їхня мета — не отримати трохи додаткової території, а контролювати всю Україну. Вони не хочуть обмінювати територію на мир. Вони хочуть окупувати Харків, Одесу, Київ і багато іншого. Зараз, коли їхні цілі стають дедалі більш важкодосяжними, для демократичних країн, що підтримують Україну, настав слушний момент для того, щоб переглянути і нашу стратегію.

Щойно пакет допомоги набуває форми закону, психологічна перевага знову буде на нашому боці. Давайте скористаємося цим. Як рекомендував сам Майк Джонсон, адміністрація Байдена має негайно чинити тиск на європейських союзників, щоб ті розблокували $300 млрд російських активів, які вони спільно зберігають, і направили їх в Україну. Для цього є чудові юридичні та моральні аргументи — гроші можна з повною підставою вважати певним різновидом репарації. Це зрушення також дасть зрозуміти Кремлю, що у нього немає шляху назад до того, що раніше називалося «нормальними» відносинами, і що ціна, яку Росія платить за свою колоніальну війну, буде тільки зростати.

Це також гарний момент для того, щоб і європейці, і американці серйозніше поставилися до санкцій і режимів експортного контролю, запроваджених проти Росії. Якби НАТО проводило справжню кампанію економічного тиску, в ній були б задіяні тисячі людей, десятки моніторів у центральному командному пункті і постійно оновлювані розвідувальні дані. Замість цього завдання було покладено на безліч людей із різних відомств у різних країнах, які можуть знати, а можуть і не знати про те, що роблять інші.

У міру відновлення американської допомоги слід активно заохочувати українців до ведення асиметричної війни, яка їм вдається найкраще. Повітряна і морська кампанія з використанням безпілотників, що відтіснила Чорноморський флот від берегової лінії, нальоти на російські газові та нафтові об'єкти за тисячі кілометрів від України, вербування російських солдатів у Росії для участі в проукраїнських російських підрозділах, що воюють на кордоні, — нам потрібно більше всього цього, а аж ніяк не менше.

Адміністрація Байдена також має дослухатися до пропозиції Джонсона про те, щоб Сполучені Штати постачали більше кращої зброї дальньої дії, щоб українці могли вражати російські ракетні установки до того, як ракети досягнуть України. Якби США зробили це восени 2022 року, коли Україна відвойовувала свою територію, світ сьогодні міг би виглядати зовсім інакше.

Ця війна закінчиться тільки тоді, коли росіяни більше не захочуть воювати, а вони перестануть воювати, коли зрозуміють, що не можуть перемогти. Тепер наша черга переконати їх, а також нашу власну проросійську фракцію, що їхнє вторгнення провалиться. Найкращий спосіб домогтися цього — повірити в це самим.

Переклад NV

Повну версію тексту читайте на The Atlantic

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV