Зелений кардинал. Бурхлива історія Андрія Єрмака, який високо злетів — і не втримався

Кар'єра державного діяча почалася для Єрмака, колишнього кінопродюсера та фахівця з питань авторського права, з не дуже вдалої за мірками сучасної України позиції — до приходу в команду Володимира Зеленського він упродовж трьох скликань Верховної Ради (у період з 2006-го по 2014-й) був помічником Ельбруса Тедеєва, народного депутата від Партії регіонів.

З часом Єрмак почав співпрацювати з творчою командою Зеленського, а в травні 2019-го став помічником нового президента країни — зайнявся питаннями зовнішньої політики та міжнародних відносин. Менше ніж за рік, у лютому 2020-го, Єрмак замінив на чолі Офісу президента іншого Андрія — Богдана, який виявився настільки самостійним у своїх діях, що припинив улаштовувати Зеленського на цій посаді.

Єрмак же виявився настільки зручним для президента, що з часом став незамінним.

З умовної «стартової» команди — людей, пов’язаних із творчим минулим Зеленського, з якими шостий президент прийшов на Банкову у 2019 році, до листопада 2025-го залишилося небагато — Єрмак, спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук і ще декілька людей. Від інших, серед яких були топові представники Студії Квартал 95 і особисті друзі Зеленського, не залишилося нікого.

«Кварталівської команди немає, — розповідав раніше NV на умовах анонімності один з близьких до Банкової політиків. — Це правда, що їх витіснив Єрмак».

«Це його [Єрмака] така людська риса, не просто політично-інтригувальна, — він і справді вважає, що президента треба підтримувати, що про нього і так багато поганого пишуть і говорять, тож „давайте хоча б команда буде щось позитивне нести“, — пояснив один із співрозмовників редакції. — Таке і на початку було [і зараз]».

Цю особливість Єрмака помітив і Богдан, який після свого звільнення з ОП сказав в інтерв'ю Дмитру Гордону: «Він зручний, ніколи не приносить поганих новин і каже тільки про хороше. Зручний, як італійські черевики».

За словами джерела з президентської команди, які NV наводив у своїй статті, присвяченій другому керівнику ОП, той впродовж останніх п’яти років «живе заради президента». І хоча, мовляв, у Єрмака є власні мотиви — він хоче керувати, хоче прославитися, — проте загалом йому навіть не потрібно якимось особливим чином впливати на певні рішення очільника держави. «Бо він [Єрмак] однак 24/7 психологічно поруч із людиною, яка їх приймає», — додав цей співрозмовник редакції.

Британська The Times і українські медіа писали, що після введення воєнного стану політична значущість Єрмака перевищила вплив усіх інших посадовців, окрім самого президента. Очільник ОП, мовляв, займався широким колом питань — від звичних йому міжнародних контактів до кадрових питань не лише на Банковій, а й в урядовій команді. Показова історія нинішньої прем'єрки Юлії Свириденко — до того, як ця чиновниця опинилась у Кабміні, вона була заступницею Єрмака в ОП. Аналогічний факт є в біографії очільника МЗС Андрія Сибіги.

«Він [Єрмак] впливав найбільше на президента, а через президента, власне, впливав на кадрову політику в державі. І вибудовував систему з паралельними інституціями. Прихованими», — пояснив NV політолог Ігор Рейтерович.

Скандали, міжнародні зустрічі та інше

Опитані NV експерти визначили декілька епізодів із діяльності Єрмака на посту керівника ОП, які стануть визначальними для його політичного спадку.

Для людини, яку іноді називали «сірим кардиналом», не дивно, що серед них достатньо місця залишилося за скандалами.

Першим серйозним ударом по іміджу очільника ОП стали оприлюднені депутатом Гео Леросом у березні 2020 року записи, на яких брат Єрмака Денис начебто обговорював призначення на державні посади за грошову винагороду. Зрештою президент особисто підтримав родину свого головного помічника, звинувачення проти Єрмака-молодшого правоохоронці не підтвердили, а очільник ОП подав до суду позов проти Лероса.

Незабаром, а саме влітку 2020-го, у деяких українських ЗМІ з’явилися інші звинувачення на адресу Єрмака, — мовляв, саме через нього зірвалася спецоперація вітчизняних спецслужб із затримання групи бойовиків російської так званої приватної військової компанії Вагнера. Проте розслідування авторитетного міжнародного проєкту Bellingcat на дало чіткої відповіді, хто саме винен у тому, що вагнерівців, яких мали арештувати в Києві, перехопили у Мінську і передали РФ.

До всього саме у 2020-му до ОП на посаду заступника Єрмака потрапив Олег Татаров, куратор правоохоронного напряму діяльності Банкової, який попри «шлейф» старих проблем та звинувачення з боку НАБУ за так званою справою Укрбуду, зміг втриматися в Офісі. Як пояснили на своєму сайті експерти Центру протидії корупції, у кримінальному провадженні щодо Татарова було двічі незаконно змінено групу прокурорів у справі і врешті визначено прокурорів з Офісу генпрокурора замість САП. «Як наслідок, у кримінальному провадженні збігли строки, а прокурори так і не прийняли жодного рішення», — переконані в ЦПК.

У 2021-му керівника ОП критикували ще й за відставку голови НАК Нафтогазу Андрія Коболєва, що відбулася всупереч західним принципам корпоративного управління і спричинила негативну реакцію США та ЄС.

У червні 2025 року Верховна Рада ухвалила законодавчі зміни, що загрожували послабленням НАБУ та САП, які пізніше відмінили через вуличні протести та невдоволення західних партнерів. Опозиційний депутат Ярослав Железняк прямо звинуватив Єрмака в ініціації атаки на антикорупційні органи.

Нарешті в листопаді 2025-го вибухнула найгучніша справа часів президента Зеленського — про корупцію в Енергоатомі, у якій ідеться про отримання через «відкати» приблизно $100 млн. На оприлюднених НАБУ записах розмов організаторів цієї схеми фігурує дехто під прізвиськом «Алі-Баба», який проводить наради із силовиками, ставлячи тим завдання переслідувати детективів НАБУ і прокурорів САП. Уже згаданий вище депутат Железняк прямо заявляє, що за казковим нікнеймом приховано очільника ОП.

Але не лише скандали визначатимуть фігуру Єрмака в майбутньому. Зокрема, на початку повномасштабного російського вторгнення він започаткував так звану «групу Єрмака-Макфола», яка розробляла санкційну політику, спрямовану проти РФ.

Також очільник ОП певний час брав активну участь в обмінах військовополоненими — зокрема, він був одним із відповідальних за обмін «азовців» на проросійського політика та зрадника Віктора Медведчука. А ще Єрмак керував діяльністю зі створення проукраїнських міждержавних союзів. І постійно супроводжував президента під час знакових зустрічей, зокрема і з очільником США Дональдом Трампом.

Традиція «жертвопринесення»

Історія української політики доводить, що керівник ОП часто стає «жертвою» показових чисток влади. Коли президенту потрібно відкинути від себе частину негативу і продемонструвати готовність до змін, саме глава адміністрації найчастіше йде у відставку.

За часів Леоніда Кучми змінилося шість керівників адміністрації, включно з упливовими Володимиром Литвином і Віктором Медведчуком. Віктор Ющенко за п’ять років змінив чотирьох керівників секретаріату. При Вікторі Януковичі пост глави його адміністрації посідали п’ять осіб. Петро Порошенко теж провів кілька ротацій.

«Мені здається, що Єрмак запам’ятається анекдотом, подібним до того, який був популярний за часів другого президента, — про Кучму, який працює в адміністрації Табачника. Так от, я боюся, що на певному етапі це може бути анекдот про Зеленського, який працював президентом в офісі Єрмака», — іронізує Рейтерович.

Якщо судити з погляду соціології, то для другого очільника ОП вже давно настав час піти. Адже, приміром, березневе опитування Центру Разумкова показало, що Єрмаку не довіряють майже 50% респондентів.

Американський консервативний телеканал Fox News у серпні 2025-го назвав Єрмака «необраним чиновником із величезними повноваженнями». Водночас упливова британська Financial Times, спираючись на розмови з десятками українських і західних посадовців, написала, що багато хто вважає Єрмака «необраним царем», який накопичує необмежену владу й підточує демократичну систему стримувань і противаг.

Тож, на думку Фесенка, звільнення Єрмака може репутаційно допомогти Зеленському. Проте ефект, на його думку, може бути тимчасовим. «Це може врешті-решт вибити опору у Зеленського, — пояснює політолог. — Тому що Єрмак і Зеленський зрослися в політичному і управлінському сенсі».