«Поставив банку спирту, наказав пити». Що відбувалось в Припʼяті після аварії на ЧАЕС і як катастрофа вплинула на ядерне роззброєння України

Хоча майже одразу лікарі намагалися переконати населення в оманливості такого порятунку. Через роки дослідники, які спостерігали за опроміненими, помітили: «Ліквідатори аварії на ЧАЕС, які одержали велику дозу радіації та виводили її спиртним, померли не від променевого впливу, а від алкоголізму. І це далеко не поодинокі факти».

Небезпеку станції прип’ятчани ніколи не відчували. Незважаючи на те, що мало не кожна сім'я у місті енергетиків тісно була пов’язана з ЧАЕС. Радянська пропаганда бадьоро розповідала про «мирний атом». Міста, і передовсім Прип’ять, були завішані силуетами вчених з ядром того атома в руках.

«Батько працював там зварювальником-монтажником, мама — економістом, — згадував Цвітенко. — Пам'ятаю той суботній ранок одразу після аварії. Наш балкон виходив на Бродвей — так місцеві називали красиву центральну алею, де щосуботи влаштовували базар. У такі дні в під'їздах стояв запах одеколону — люди з гарно вбраними дітьми виходили на закупи, як на свято. А того разу з балкона я побачив тільки купки містян, а серед них — військові».

Вже у першій половині дня 26 квітня в Прип’яті геть зник телефонний зв’язок, аби ніхто не міг розповісти про події назовні. Евакуацію з міста влада почала тільки надвечір наступного дня. «Страху чи тривоги якось не відчувалося, — розповідав тодішній прип’ятчанин Ігор Цвітенко. — Правда, в селищі Поліське, куди нас спочатку вивезли, вразила пошта, завалена листами й телеграмами за якісь пару днів. Люди звідусіль розшукували своїх евакуйованих родичів».

У повній розгубленості опинилося й вище керівництво Української РСР. «Ми ж тоді нічого не знали», — казала про перші дні після аварії на ЧАЕС Валентина Шевченко, яка той момент очолювала парламент республіки. Її посада на міжнародному рівні формально прирівнювалася до президентської, хоча, звісно, вирішальний голос у владі тоді був за очільником компартії України Володимиром Щербицьким.

Шевченко розповідала вже у 2003 році, як мало не силоміць посадила до службової автівки Івана Плюща, тодішнього голову виконкому Київської області, і вони разом поїхали на місце аварії. А там Шевченко нарізала бутерброди прямо на капоті машини. І це звучало з вуст колишньої радянської функціонерки як опис героїчного вчинку. Хоча це зізнання найбільш чітко відображає компетентність тодішнього керівництва України, головною ціллю якого було організувати життя в країні так, як це бачили в Кремлі.

Як Щербицький не вмовляв Михайла Горбачова, московського генсека КПРС, скасувати демонстрацію 1 травня на Хрещатику, відповідь була одна: «Треба вивести людей, щоб вони заспокоїлися».

«На період підготовки демонстрації 1 травня учням шкіл видали тренувальні костюми, в яких вони репетирували програму 27, 28, 29 квітня, — йшлося у довідці 6-го відділу КДБ у Києві та Київській області. — З 5 до 8 травня ці костюми здали в школи. Одяг має досить високий рівень [радіаційного] фону. Школи мають намір здати костюми до палацу піонерів. Необхідна дезактивація».

Через шість років лідери США почали викручувати руки керівництву вже незалежної України: офіційний Київ повинен був позбутися ядерної зброї - значної частини арсеналу колишнього СРСР. Основним козирем американців у своїх домаганнях були страшилки Чорнобилем, мовляв, досі фонить аварійний блок станції, а Вашингтон профінансує надійне укриття над ним.

Влітку 1993-го тодішній прем'єр-міністр Леонід Кучма переконував Верховну Раду залишити 46 твердопаливних ракет — найефективніших. Терміни їхнього зберігання дозволяли.

Та вже через рік колишній директор Південмашу сів у президентське крісло і забув про свою заяву. У листопаді 1994-го, через чотири місяці після свого обрання, Кучма переконував парламент приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в без’ядерному статусі. Він також говорив про загрозу ЧАЕС, а ще про замкнутий цикл виробництва таких боєзарядів, на що необхідні десять років і $200 млрд.

«Хто встане і скаже, кому треба закласти все майно України, щоб натомість ощасливити її власним ядерним арсеналом?» — запитував новий президент.

Відтак Чорнобильська катастрофа спричинила й подальшу незахищеність України від агресивної сусідки.