«Батальйон Лондон». Яких українських діячів та їхнє майно Михайло Ткач знайшов у Британії — інтерв'ю із розслідувачем

Наприклад, пан Довбенко наразі в процесі, за даними наших джерел в політичних колах, отримання політичного притулку в Великій Британії. Я поставив питання пану Довбенко: які підстави є у нього для того, щоб отримати цей притулок? Оскільки я не бачив (можливо, ви бачили або наші слухачі чи глядачі) якусь політичну діяльність, якісь виступи, якусь незгоду, якусь боротьбу у діях пана Довбенка?

Насправді це тренд. Що відбувається зараз? Багато хто з так званих втікачів з України займається тим, що в тих чи інших країнах оформлює собі політичний притулок. Зрозуміло, що в цивілізованих країнах — це Австрія, Франція або Велика Британія — там права і свободи громадян мають значення. Вони, маніпулюючи, знаходячи або вигадуючи аргументи, намагаються отримати цей політичний притулок для того, щоб їх не видали на запит українських правоохоронних органів Україні.

І це не поодинокий випадок. Наскільки мені відомо, це і [Олександр] Тупицький, який колишній голова Конституційного суду, і колишній керівник Нацбанку [Кирило] Шевченко і Жеваго також. Ми ж бачимо, спостерігаємо вже майже рік, як він бореться з тим, щоб не бути екстрадованим до України, вигадуючи історії про якесь політичне переслідування.

І пан Довбенко пішов цим шляхом. Насправді це, напевно, найпростіший шлях. Він намагається довести, що його за якимись політичними мотивами [переслідують в Україні]. Хоча мені складно уявити, що це може бути. І навіть пану Довбенко складно це пояснити було в процесі нашого спілкування.

Щодо Фукса. У нього так звана золота віза. Він раніше інвестував в державні папери. Там є правило: якщо ти, здається, два мільйони фунтів інвестуєш в Британії, то ти отримуєш право на проживання. І він цим правом зараз під час повномасштабного вторгнення і скористався, виїхавши з України. І живе з цією так званою золотою візою на території Великої Британії в Лондоні.

— Вадим Новинський, який був російським олігархом, отримав український паспорт за часів президентства Віктора Януковича. А у Фукса теж є українське громадянство?

— Авжеж. Наскільки я пам’ятаю, він з’явився в інформаційному просторі України, коли він повернувся, так би мовити, в Україну… Тому що він народився в Харкові і в нього було українське громадянство. Далі він переїхав займатися бізнесом до Росії. Побудував, до речі, ці відомі Москва-Сіті, по яким зараз активно прилітають дрон. Будівництвом займалася компанія саме Павла Фукса свого часу.

А потім, десь в 2015 році, Павло Фукс виїхав з Росії. Там незрозуміла ситуація: чи то йому щось загрожує, чи то кримінальні справи, чи то якісь конфлікти з місцевим бізнесом. І він скористався своїм українським громадянством.

— Тупицький, який очолював Конституційний суд, і Шевченко, який очолював Національний банк України, в Австрії? Вони ж не на території Британії?

— Ні, вони в Австрії. Це я вам до прикладу сказав, що є така тенденція. Оці всі втікачі намагаються отримати, як і Довбенко, який наразі у Великій Британії, цей політичний притулок.

— Що вам відомо про запити на екстрадицію цих осіб? Зокрема щодо яких висунуто звинувачення і оголошено підозри. Чи існують запити на екстрадицію щодо тих осіб, які перебувають на території Великої Британії з українського боку?

— Не відомо. Не буду казати, бо не знаю. Знаю, що по Довбенку був заочний арешт. Потім його, здається, скасували. Зараз він в процесі [отримання притулку] не може виїжджати з Лондона, з Великобританії, тому що він має там перебувати, допоки або отримає, або йому відмовлять в цьому статусі. Тому він зараз там.

Плюс для пана Довбенка в тому, що його не можуть екстрадувати, допоки не буде «так» чи «ні» в процесі отримання цього політичного притулку. Він отримує певну паузу. І тому його Британія не може депортувати і видати українській правоохоронній системі. Тому це все одно механізм отримання цієї паузи. Він існує і використовується.

— Як себе почувають громадяни, яких ви ідентифікували в Лондоні? Все нормально з матеріальним забезпеченням? Статки, маєтки, будинки? Не існує проблем поза межами України?

— Все добре. Ви знаєте, за нашими спостереженнями, все добре.

Той же пан Довбенко. Як нам вдалося встановити, його дружина Ганна Огренчук придбала за декілька тижнів до їхнього весілля в 2019 році будинок у Лондоні за чотири з половиною мільйони. І він там зараз мешкає. На наші питання він каже, що не знав як купувалося це все і скільки воно коштувало, за які кошти. Буває. Може, наречена не повідомила.

Щодо Павла Фукса. Він каже, що в нього є, авжеж, певні обмеження, відповідно до українських санкцій. Каже, що гроші якісь в нього заморожені. Але загалом все нормально. Він мешкає в дорогому комплексі в самому центрі через дорогу від Гайд парку.

До речі, як ми його знайшли? Ми побачили авто — новий Рендж Ровер, здається 2023 року або 2022 року, в якого українські номерні знаки, харківські, але вони стилізовані під британський чорно-білий номер. І тому ця автівка нам впало в око. Тому що це дивно: є українські номерні знаки, є британські, а тут такий мікс. І таким чином нам вдалося, проїхавши за цією автівкою, побачити, що там Павло Фукс.

Але загалом все у нього нормально. Єдине, що каже, що немає, чим займатися в Лондоні.

Мені цікаво, знаєте, чи мають українські, зокрема, олігархи, мільярдери, мільйонери, коли перебувають десь за межами країни, можливості реалізувати свій цей «бізнесовий хист» на території інших країн. Павло Фукс каже, що зрештою немає, чим займатися в Лондоні. Він живе і займається родиною. І це ще одне свідчення того, що складно тим, хто досягає якогось серйозного успіху в Україні, досягти такого успіху в країнах, де абсолютно інакше — незалежно і прозоро — працює правоохоронна, судова система. І, власне, всі інші гілки влади, які не можуть бути залучені до бізнесових, приватних питань, працюють в інтересах суспільства.

— Якщо буде доведено корупційне походження грошей, виведених з України, на які купуються всі ці активи, зокрема і в Великій Британії, на них може бути накладено арешт?

— Може бути накладено арешт, але, по-перше, це довгий шлях, а по-друге, це дуже величезний об'єм роботи саме української правоохоронної системи, яка має її зробити на відмінно. Зрозуміло, що багато може бути маніпуляцій з боку захисту тих чи інших діячів. Зрозуміло, що дуже відповідально до всіх цих питань ставляться, зокрема, правоохоронна і судова системи Великої Британії.

Якщо українські правоохоронці і суди зроблять свою домашню роботу, авжеж, все можливо.

— А з британцями ви спілкувались на тему ось цих «десантів» з України? Як британці на це реагують?

— Насправді з цікавістю. Зараз на мене декілька ЗМІ вийшли, будемо спілкуватися. Не буду казати хто, але авжеж, їм це цікаво. І щодо росіян їм цікаво, і щодо наших олігархів і діячів їм також цікаво.

Але цікаво журналістам. А ми ж розуміємо, що там не одне десятиліття українські та і російські мільйонери і мільярдери вкладалися, в Британії в Лондоні зокрема. І розуміємо, що Британія могла б зробити багато, могла би зробити неможливим, наприклад, відмивання тих чи інших коштів тими чи іншими діячами на своїй території. Але навпаки: у них законодавство було таким чином побудовано, що воно заохочувало цих людей. Зрозуміло, що там такі хаби-магніти — там найвищий рівень життя. І всі вони тому там вкладалися десятиліттями саме в нерухомість. Через трасти, офшори, компанії, нерозкритих кінцевих бенефіціарів. Це все відбувалося роками. І, я так підозрюю, що може відбуватися і зараз.

— Що стосовно росіян в Британії?

— Біда щодо росіян. Дуже багато. Ну і насправді, якщо порівнювати з нашими українськими олігархами, об'єми цього всього набагато більші. Просто в кожному будинку є росіяни.

Якщо пробивати за реєстрами ці найдорожчі котеджні містечка і околиці Лондона, а також маєтки… Щоб ви розуміли, просто для усвідомлення: це маєтки, які коштують 50, 60 мільйонів і більше. І сотні мільйонів є, і 200 мільйонів.

Нерухомості росіян, особливо тих, які мають безпосередній вплив і причетність до повномасштабного вторгнення Росії, там дуже багато.

Якщо говорити про цей процес, який, я сподіваюсь, не лише буде декларуватися публічно, а й виконуватися; якщо говорити саме про арешт, конфіскацію і передачу цих коштів Україні для відбудови, оборони і взагалі існування, то це величезні об'єми [грошей], які, авжеж, дуже сильно допомогли б нашій державі.

Сподіваюсь, що від політичних заяв і попередніх арештів, санкцій, «заморозок» справа дійде до практичного застосування цих санкцій. Тому що санкції (я це не втомлююсь повторювати) — це механізм і інструмент, по-перше, впливу, по-друге, це інструмент, щоб Путін і Кремль припинив робити те, що він робить.

Путін і Кремль не полишає спроби знищити і захопити Україну, вбиваючи наших громадян, зокрема цивільних. Але водночас ми бачимо, що навіть у Великій Британії такі люди, як Фрідман, отримують певні послаблення, якісь ліцензії на витрати. Раніше вони там могли витрачати тисячі фунтів, зараз — вже сотні, до мільйонів можуть витрачати, тому що потихеньку вони цим займаються.

Вони займаються тим, щоб захищати своє життя в цих країнах, зокрема у Великій Британії. І насправді вони дуже часто отримують якісь послаблення. Цього не може бути, допоки санкції не почнуть діяти.

А зараз ми бачимо, що санкції не зупиняють Росію, Путіна і Кремль. Здається, на минулому тижні з декількох людей, пов’язаних з Кремлем, в Європейському Союзі зняли санкції. І це ненормально.

Якщо мета, щоб цей інструмент працював, а не просто політично зробити вигляд, що є протидія Кремлю, то треба ж довести це до логічного завершення. По-перше, не знімати санкції, не рухатися взагалі ані на міліметр, допоки це не подіє. По-друге, реалізувати ці активи — не лише заарештувати і продати, а і гроші передати Україні, бо у нас тут дуже багато горя наробила Росія — з нашою інфраструктурою, цивільними об'єктами. І все це має хтось відбудовувати.