«Так, Лукашенко цього боїться». Питання до ЗСУ: коли буде відповідь щодо Білорусі — інтерв'ю з головною редакторкою сайту Хартія'97 Наталею Радіною

Почалося це, звісно ж, не вчора. Триває це вже, по суті, п’ятий рік — від 2022-го, коли з території Білорусі в Україну ввійшли російські війська. Відтоді Білорусь фактично перетворилася на своєрідний військовий полігон Росії: тут постійно відбуваються командно-штабні та загальновійськові навчання, проводяться різноманітні білорусько-російські маневри за участю різних родів військ і розміщується російська військова техніка. До того ж продовжують працювати російські ретранслятори, які сьогодні спрямовують російські дрони на українські міста.

Більше того, зараз є інформація, яка потребує підтвердження, що на території Білорусі, у Брестській області, будуються нові ретранслятори — на додачу до тих, що вже діють і працюють сьогодні в тих-таки Брестській та Гомельській областях.

— Зараз дуже багато реактивних російських шахедів прямують коридором, що пролягає фактично вздовж кордону Білорусі з Україною, розвертаються і йдуть углиб України. А що це були за маневри Лукашенка, коли з’явилася інформація про їхнє вимкнення? Було зрозуміло, що це якась омана. Що сталося зараз? Можливо, російський диктатор Володимир Путін натиснув на Лукашенка, щоб той увімкнув ці ретранслятори? Чи це просто спланована політика обох режимів?

— Безумовно, Лукашенко сьогодні відіграє допоміжну роль для Путіна у війні проти України. Це триває вже не перший рік.

Ретранслятори також тривалий час працюють на території Білорусі. Ви розумієте, що Росія постійно використовує повітряний простір Білорусі для завдання як ракетних, так і дронових ударів по території України. Це абсолютно не секрет. Не кажучи вже про те, скільки ракетних пусків було здійснено у 2022 році з території Білорусі.

Тому я хочу нагадати, що в червні цього року президент України Володимир Зеленський поставив жорсткий ультиматум Олександру Лукашенку й вимагав вимкнути ці ретранслятори, які працюють на території Білорусі. В іншому разі, казав він, ми вимкнемо ці ретранслятори самі. І ми пам’ятаємо, що на короткий час їх було вимкнено. Але дуже скоро тоді ще Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що вони знову запрацювали.

І ось вони діють протягом останніх трьох місяців. І тут, як на мене, дуже важливою є реакція вищого українського військового керівництва, яке має якось відреагувати на ці дії — дії, що, безумовно, вимагають відповіді.

— Щодо реакції з боку України. Я розумію, що українське керівництво не прагне такого розвитку подій, але якщо територія Білорусі й надалі використовуватиметься як плацдарм проти України — зокрема для вбивства українців та знищення українських міст і об'єктів, — чи усвідомлює сам Лукашенко, що за певних обставин уся територія Білорусі може опинитися під українським вогневим контролем? Включно з двома нафтопереробними заводами.

— Безумовно, Лукашенко це розуміє, він цього боїться. І тому сьогодні вкрай важливою є реакція безпосередньо з українського боку. Адже мені здається, що ці питання не зовсім до мене — вони радше до Володимира Зеленського, до міністра оборони, до головнокомандувача ЗСУ.

А що робитиме українська сторона у відповідь на ці дії з боку Лукашенка? Так, він цього боїться, я можу це підтвердити.

Згадайте, як ми з вами кілька років тому обговорювали ту саму ситуацію і говорили про те, що в разі продовження ударів з території Білорусі по українських містах необхідно завдавати ударів по військових об'єктах у Білорусі, зокрема й по нафтопереробних заводах. Ви пам’ятаєте, якою абсолютно істеричною була тоді реакція Лукашенка на цю нашу розмову. Він відреагував на це після зустрічі з Володимиром Путіним у Москві, на пресконференції для російських журналістів.

Це підтверджує, що він справді цього боїться. Тому українська сторона має дуже чітко й ясно доносити до нього, що заяви Зеленського та інших офіційних осіб України — це не порожні слова й не просто бравада, а попередження, за якими негайно настануть конкретні дії.

— Періодично виникає відчуття, що Лукашенко все ж таки намагається маневрувати. Але що відбувається зараз? Чи не залишилося в нього простору для маневрів?

— Якщо ви маєте на увазі переговори, які Лукашенко намагається вести з американською стороною, з огляду на останні новини…

— Я мав на увазі інтенсивність втягування Білорусі у війну проти України.

— Якщо Путіну знадобиться втягнути Білорусь у війну проти України ще глибше, він її втягне.

Ви повинні розуміти, що в Лукашенка фактично немає простору для маневру. І навіть ті переговори, які він сьогодні веде з американцями щодо зняття санкцій з білоруської економіки, — я переконана, що вони відбуваються з дозволу Володимира Путіна. Без дозволу з Кремля Лукашенко не пішов би на жодні переговори з американцями.

— Чи намагається Путін використати Білорусь для послаблення санкцій проти Росії — Білорусь як транзитний майданчик?

— Так, якщо з Білорусі знімуть санкції — а американська сторона вже поступово їх знімає, — це означатиме створення прецеденту, і в майбутньому санкції можуть знімати в обмін на певні поступки з боку Путіна щодо російської економіки.

Ба більше, навіть зняття американських санкцій із частини білоруських підприємств уже сьогодні може дозволити Росії обходити певні санкції, запроваджені проти неї з боку США.

На цей момент санкції вже знято з авіакомпанії Белавіа та Білоруськалію — найбільшого виробника калійних добрив. Санкції також скасовано щодо низки державних банків Білорусі та Міністерства фінансів країни. Зараз, в обмін на звільнення лише 25 політичних в’язнів, американці знімають санкції з цілого концерну Беллесбумпром. До складу цього концерну входять підприємства лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, а також велике підприємство хімічної галузі.

До того ж американці пообіцяли розблокувати 43 мільйони доларів, які наразі зависли в американському Сітібанку через запроваджені санкції. Зараз я бачу, що американці йдуть навіть на більші поступки в обмін на звільнення Лукашенком ще меншої кількості політичних в’язнів.

Тобто нинішню угоду я б не назвала дуже вдалою для американців. Адже всі зазначають, що вони могли б сильніше натиснути на Лукашенка, і він звільнив би значно більше в’язнів сумління, ніж 25 осіб. Наголошу: їх не просто звільнили — їх депортували з території Білорусі до сусідньої Литви.

— Чи є ще якісь мотиви, що можуть бути важливими для Вашингтона? Зрештою, 43 мільйони доларів — це мізерна сума для Сполучених Штатів Америки. Наталю, чи є там ще щось, що може зацікавити американців?

— Я гадаю, що, можливо, нинішні переговори, які ми сьогодні бачимо із союзником Путіна, — це частина переговорів американців із російським диктатором.

У будь-якому разі, зараз ми бачимо, що загалом відновилися переговори за двома напрямками: Путін — Кушнер — Віткофф та Лукашенко — Джон Коул.

Тому, як на мене, навіть та зухвалість, із якою Лукашенко цього разу приймав американську делегацію… Не знаю, чи бачили ви ті кадри, які вчора показували на білоруському телебаченні. Лукашенко цілком зухвало заявив американським представникам, що в Білорусі немає жодних політичних в’язнів. І, по суті, він сказав, що політичні репресії в країні триватимуть, що він як брав, так і братиме нових політичних заручників, а політичний режим у Білорусі не зміниться. Американська сторона це проковтнула.

Гадаю, це якось пов’язано з черговим візитом Віткоффа та Кушнера до Кремля — їхньою нещодавньою зустріччю з Путіним. Ми бачили, що ці переговори завершилися провалом.

Ми бачимо слабкість американської сторони, яка боїться тиснути на цих диктаторів, що втратили відчуття міри, і боїться вимагати від них реальних поступок — як-от припинення війни в Україні, звільнення всіх політичних в’язнів у Білорусі та виходу Білорусі з цієї війни.

— Чого очікувати від режиму Лукашенка в плані ескалації і, можливо, навіть оголошення якоїсь мобілізації?

— Я вважаю, що найімовірніше, у разі оголошення в Росії додаткової мобілізації ці нові мобілізовані проходитимуть підготовку на білоруських полігонах.

Так відбувалося у 2022−2023 роках. Ці російські новобранці прибували до Білорусі й проходили підготовку на білоруських полігонах за участі білоруських та російських інструкторів. Ви пам’ятаєте, що там були інструктори навіть із ПВК Вагнер після невдалого походу Євгена Пригожина на Москву. Гадаю, що зараз може відбуватися те саме.

Чи оголосить Лукашенко мобілізацію в Білорусі? Мені здається, він побоїться це зробити. Він чудово розуміє, що абсолютна більшість білорусів не хочуть брати участь у цій війні, не хочуть воювати.

Він боїться відправляти армію в Україну, оскільки розуміє, що у військовослужбовців немає жодного бойового настрою. Ніхто не збирається і не хоче помирати за російські інтереси в братній Україні. Тому навряд чи він оголосить якусь мобілізацію.

А от допоміжну функцію для російської армії він, найімовірніше, виконуватиме — робитиме все, що тільки забажає Путін у цьому напрямку.

— І ми з вами розуміємо, що навіть допоміжна функція вивільняє ресурси для росіян, аби вони могли наростити інтенсивність бойових дій на лінії фронту. А в якому стані зараз перебувають Збройні сили Білорусі? Що вам відомо? Чому я про це запитую? Бо є чимало інформації про те, що Росія вже викачала з Білорусі дуже багато всього — зокрема техніку, боєприпаси та амуніцію. Що ж залишається в розпорядженні білоруського диктатора? Чим він теоретично може скористатися?

— По-перше, ви повинні розуміти, що ми маємо вкрай мало реальної інформації про те, що відбувається на території Білорусі. Адже суспільство, звісно, дуже сильно залякане. І інформацію ми отримуємо зі своїх джерел по крихтах. Бо для військовослужбовців передача будь-яких даних за кордон — це, по суті, шпигунство і стаття про державну зраду, яка в Білорусі застосовується. Нагадаю, що в Білорусі застосовується зокрема й смертна кара — її не скасовано.

Єдине, що ми знаємо і бачимо — і тут я кажу цілком відповідально, — це те, що попри численні навчання, які безперервно тривають на території Білорусі вже п’ятий рік, у білоруських військовослужбовців не виникло бажання воювати.

— Скажіть, чи задіяні в цих навчаннях російські підрозділи?

— Російські військовослужбовці? Безумовно, вони виконують роль інструкторів, вони навчають — зокрема й ті військовослужбовці, які брали участь у бойових діях на території України. Тому можна сказати, що бойовий рівень білоруської армії за ці роки зріс — це безперечно. Але це армія, яка все ж таки не має бойового досвіду; вона не брала участі у воєнних діях.

Тому, якщо ці деморалізовані люди, які не бажають воювати, опиняться в Україні, вони — попри весь цей процес підготовки — все одно не стануть якоюсь рушійною силою на лінії фронту.