Більше вина та міжнародного визнання. Українські виноробки в Новій Зеландії поділилися амбітною метою на майбутнє

Аліна Тенетка та Марія Скорченко — українські енологині з більш ніж 10-річним досвідом роботи у виноробстві в різних куточках світу. З 2020 року вони базуються в Новій Зеландії, працюючи на великих виноробнях, одночасно розвиваючи власний бренд крафтових вин Brave Roots, які продаються як у Новій Зеландії, так і в Україні. Жінки розповіли про початок своєї діяльності, поділилися успіхами у розвитку виноробного бізнесу та озвучили власну амбітну мету в цій галузі, пише Yellow blue.

Жінки розповіли, що познайомилися у Національному університеті харчових технологій у Києві, де вивчали виноробство. З того часу часто перетиналися на робочих місцях.

«Нова Зеландія була першою країною, куди ми поїхали на сезонну роботу. Нам так сподобалося, що ми поверталися щороку. У лютому 2020 року ми знову приїхали на сезон і планували продовжити роботу до Сполучених Штатів. Але потім почалася пандемія COVID, і Нова Зеландія закрила свої кордони. Мені одразу запропонували постійний контракт на великій промисловій виноробні. Поки ми переживали пандемію, ми пустили коріння та зрозуміли, що хочемо робити тут власне вино», — розповіла Аліна Тенетко.

Як додала її колега Марія, Нова Зеландія — країна з чистим довкіллям, неймовірною природою та чудовим кліматом, де росте буквально все. «Ми живемо та працюємо в Мальборо. Як виноробному регіону, йому лише близько 50 років. За європейськими мірками це дуже молодо, але він уже злетів завдяки своєму винятковому клімату. Такі регіони рідкість, і я хотіла бути частиною цієї хвилі розвитку», — додала вона.

У 2024 році українки заснували бренд крафтових вин Brave Roots. Його філософія полягає в тому, щоб мати сміливість робити, просувати та пити вино з немодних сортів винограду.

«У всьому світі регіон Мальборо відомий як батьківщина Совіньйон Блан. Ми хотіли показати, що це місце має набагато більший потенціал, і що винороби повинні ризикувати, щоб його розкрити. Перше, що нас запитують дистриб’ютори, це чи є у нашому портфоліо Совіньйон. Вони дуже дивуються, коли ми відповідаємо „ні“. Ми навмисно не виробляємо Совіньйон. Нас більше цікавлять експерименти з іншими сортами винограду», — розповіла Марія.

Марія розповіла, що у відкриття власного бізнесу інвестували власні заощадження. Ми інвестували поступово і ніколи не підраховували загальну суму. «На цю мить Brave Roots не отримує прибутку. У 2026 році ми вперше вийшли на операційну беззбитковість, і це велика радість. Все, що ми заробляємо через Brave Roots, реінвестується в нього. Якщо цього року нам не доведеться вкладати власні кошти, це буде чудово», — пояснила виноробка.

Як додала Аліна, спочатку жінки витратили близько 21 000 доларів: купили виноград і бочки, орендували виноробні приміщення та замовили дизайн трьох етикеток, макет і візуальний склад вебсайту в української компанії R Agency. Майже половина бюджету пішла на фірмовий стиль. Вони також надрукували етикетки, банери та візитки в Україні. Якість там набагато краща, і для них важливо працювати з українськими компаніями.

Марія розповіла, що обов’язки в Brave Roots спочатку намагалися розділити порівну. «Наприклад, Аліна займалася продажами, а я логістикою. Але це не зовсім так працює. У нас невеликі обсяги, але великі амбіції. Ми не хочемо просто продавати вино в маленькому містечку, де живемо. Ми плануємо виходити на міжнародні ринки, відправляти вино на міжнародні конкурси та збирати відгуки від великої кількості людей. Оскільки ми хочемо все й одразу, неможливо чітко розділити обов’язки. Той, хто вільний від своєї основної роботи, займається справами», — поділилася жінка.

Щодо сортів винограду, то для вина жінки обрали чотири білих сорти винограду: Віоньє, Грюнер, Альбаріньо та Шенен Блан.

Марія пояснює, що віоньє — один з її улюблених сортів. Вона працювала з ним у Франції, а коли знайшла його в Новій Зеландії, була в захваті. Грюнер — австрійський сорт. Аліна працювала з ним у Німеччині. Він елегантний, з яскравою кислотністю та мінеральною нотою. Раніше його широко вирощували в Мальборо, оскільки він продуктивний і росте в умовах, подібних до Совіньйону. Зазвичай Грюнер просто змішували з Совіньйоном, тому що для того, щоб сортове вино Грюнера мало хороший смак, виноград потрібно правильно вирощувати. Наприклад, важливо не перевантажувати лози плодами. Ми знайшли Грюнер на виноробні, яка має власний виноградник. Вони дотримувалися всіх належних стандартів, і українки його купили.

З Альбаріньо вони вже працювали на виноробні Beykush.Winery в Україні. Це також чудовий сорт. Кажуть, що він може стати наступним Совіньйоном. За словами українок, у їхьому асортименті Альбаріньо є найпопулярнішим вином. Останній сорт — Шенен Блан, все ще бродить. Аліна особливо хотіла його, бо це її улюблений сорт.

Що цікаво, українки роблять вино, не маючи власної виноробні. Це глобальна практика, яка називається custom crush або client winemaking.

«Є виробничі потужності, які мають обладнання, бочки та резервуари, але не мають власної етикетки чи бренду. Виноградари чи винороби, як ми, укладають з ними угоди. Ви можете просто здати виноград і забрати готове вино, виготовлене професійно навченим виноробом. Або ви можете зробити це так, як ми: сплатити за оренду обладнання та самостійно контролювати процес виробництва», — зазначила Марія.

Фільтроване вино жінки потім транспортують до іншої виноробні, де його розливають у пляшки, оскільки для цього потрібна окрема ліцензія. Вони зберігають пляшки на спеціальному складі, який також має ліцензію.

Виноробки також розповіли, що у перший рік випустили близько 4200 пляшок Grüner та Viognier. Цього року очікують виробити від 6000 до 7000 пляшок.

Українки розповіли і про амбіційну мету щодо Brave Roots. За словами виноробок, ринок Нової Зеландії консервативний і перенасичений, а постачання вина до України логістично складне.

«З самого початку ми планували спробувати продавати в Новій Зеландії, зібрати відгуки, а потім вийти на іноземні ринки. Там менше конкуренції, і легше просувати себе, бо новозеландському вину довіряють», — пояснює Аліна.

Як уточнила Марія, наступна мета виноробок — це Японія, Південна Корея, Гонконг та Сінгапур. Географічно Азія близька експерткам, і на їхню думку експортувати туди вино простіше. «Крім того, споживання вина у світі скорочується, тоді як в Азії воно зростає. Вихід на ці чотири ринки протягом наступного року — наша найамбітніша мета», — каже Марія.

Вона додає, що вже кілька разів до них зверталися представники урядів Канади та Норвегії. Адже в обох країнах держава має монополію на продаж алкоголю. Якщо брендам вдається вийти на ці ринки, їм майже гарантовано місце на полицях майже всіх магазинів. Обидві країни проводять щорічні тендери на іноземні алкогольні бренди. «Ми ідеально відповідаємо вимогам якості, але вже двічі зазнавали невдачі, бо досі не можемо гарантувати необхідну кількість пляшок та стабільні постачання. Ось чому нам спочатку потрібно закріпитися в Азії, розширитися та збільшити обсяги виробництва», — наголошує українка.

За словами Аліни, виноробки також планують робити ігристе вино. «Але це дорого та трудомістко. На виробництво такого вина потрібно щонайменше три роки. Я також хочу виграти більше медалей на змаганнях, щоб отримати визнання», — пояснила вона.

Марія додала, що їхня основна мета — збільшення виробництва та вихід на нові ринки.