Хусити захопили Баб-ель-Мандеб. Чому реакція БРІКС шокує

Після того, як хусити встановили контроль над Баб-ель-Мандебською протокою, лідери БРІКС зібралися в Нью-Делі на 18-й щорічний саміт об'єднання. БРІКС — це група економік, що розвиваються, сформована навколо Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки у 2006 році для протидії західному впливу в глобальних інституціях. Пізніше до неї приєдналися шість постійних членів: Єгипет, Ефіопія, Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ й Індонезія. Ще десять країн — Білорусь, Болівія, Казахстан, Куба, Малайзія, Нігерія, Таїланд, Уганда, Узбекистан і В'єтнам — увійшли до об'єднання у 2025 році як «країни-партнери».

За власними даними БРІКС, на це об'єднання припадає 49,5% населення планети, 40% світового ВВП і 26% світової торгівлі. Однак конфлікт на Близькому Сході оголює глибокі розбіжності всередині блоку. Це стає очевидним уже з тексту Нью-Делійської декларації: у ній немає жодного слова про Червоне море, Баб-ель-Мандебську протоку, Ємен чи хуситів. Також не згадано судноплавство, безпеку на морі чи свободу навігації.

У декларації немає жодного слова про Червоне море, Баб-ель-Мандеб, Ємен чи хуситів

Тим часом контроль хуситів над Баб-ель-Мандебською протокою ставить Саудівську Аравію в уразливе становище. Її нафтопровід, прокладений через усю країну зі сходу на захід в обхід Ормузької протоки, закінчується на узбережжі Червоного моря — саме в тій зоні, яка відтепер перебуває у сфері впливу хуситів. Раніше він працював на повну потужність, але згодом його роботу було зупинено після ударів іранських проксісил в Іраку та подальшого захоплення хуситами єменського узбережжя Червоного моря.

Єгипет, своєю чергою, залежить від доходів Суецького каналу. Обсяг судноплавства, що забезпечує ці надходження, різко скоротився на початку 2024 року через кампанію хуситів проти судноплавних маршрутів у Червоному морі й відтоді так і не зміг повною мірою відновитися.

Останні успіхи хуситів навряд чи покращать перспективи морських перевезень, які страхові компанії вже кілька місяців вважають високоризиковими. Зростання пов’язаних із цим витрат, найімовірніше, і надалі відлякуватиме судна від маршрутів через Червоне море.

Наприкінці серпня ОАЕ призупинили будь-яку торгівлю й фінансові операції з Іраном. Це рішення було ухвалено після того, як Іран, імовірно, атакував у Ормузькій протоці судно, що належить Abu Dhabi National Oil Company, і випустив у тому напрямку дві балістичні ракети, які впали в територіальні води Об'єднаних Арабських Еміратів. Усе це відбувалося на тлі заяв ОАЕ, зроблених у травні, про те, що лише за перші два місяці війни США проти Ірану Тегеран випустив по Еміратах 3000 ракет і безпілотників.

Китаю та Індії — найбільшим у світі імпортерам нафти — необхідно, щоб Ормузька протока залишалася відкритою: це дає змогу утримувати світові ціни на нафту й газ на низькому рівні. Обидві країни також залежать від неї як від торговельного маршруту. Навряд чи Північний морський шлях через Арктику зможе замінити її найближчим часом.

Росія ж, навпаки, експортує свою продукцію іншими маршрутами. Тому серед членів БРІКС саме її економічні перспективи поліпшуються в міру того, як контрольовані Іраном вузькі місця світової торгівлі стають дедалі складнішими для проходження. І це не випадковість. Під час виступу перед американськими законодавцями цього місяця Росію та Китай, поряд з Іраном, було названо країнами, що підтримують хуситів.

Російські фахівці в столиці Ємену Сані надавали технічну підтримку та допомагали наводити удари по суднах у Червоному морі. Основний потік контрабанди зброї хуситам тепер, судячи з усього, йде через китайські компанії, а супутникову компанію, пов’язану зі збройними силами Китаю, звинувачують у передачі розвідувальних даних, які було використано для атак на комерційні судна.

Для Китаю підтримка хуситів може бути способом отримати гарантії безпеки власних суден, що проходять через Червоне море. Для Росії ж ідеться насамперед про можливість використовувати цю протоку для збільшення прибутків від постачання нафти до Індії та Китаю — двох країн, на які нині припадає 80% усього російського нафтового експорту.

Глибокі розбіжності

Ці суперечності — а також очевидна неспроможність виступити з єдиною позицією щодо ситуації на Близькому Сході — підривають претензії БРІКС на статус «рупора» інтересів Глобального Півдня та знецінюють його риторику про боротьбу з наявним світоустроєм, який відкидає реформи й ігнорує потреби країн, що розвиваються.

Парадокс полягає в тому, що авторитет БРІКС розмивається саме через стрімке й хаотичне розширення складу — процес, який організація так марно намагається представити як свій головний успіх. Насправді ж це призвело лише до того, що блок імпортував цілу низку невирішених конфліктів — швидше, ніж здатен із ними впоратися.

Ключові члени й партнери об'єднання перебувають у стані серйозного протистояння. Іран фактично веде війну з ОАЕ й Саудівською Аравією. Саудівська Аравія і ОАЕ вже багато років мають розбіжності в поглядах щодо ситуації в Ємені, Судані та Сомалі. Тим часом Індія та Китай то загострюють, то пом’якшують конфлікт через прикордонні суперечки вздовж лінії фактичного контролю в Кашмірі. Ці суперечності перетинаються з їхнім ширшим геополітичним суперництвом за вплив в Азії та за її межами. У Китаю також тривають затяжні територіальні суперечки з В'єтнамом та Індонезією в Південно-Китайському морі.

Кожна хвиля розширення БРІКС лише знижувала планку можливого консенсусу та публічних заяв блоку. Можливо, повне мовчання — якщо не брати до уваги чергові «висловлення глибокого занепокоєння ескалацією на Близькому Сході / у Західній Азії» та заклики виявити «максимальну стриманість» і «уникати дій, здатних погіршити ситуацію», — залишається, мабуть, єдиним способом зберегти життєздатність організації. Однак альянс, який досягає згоди виключно завдяки протистоянню США та їхнім союзникам; альянс, не здатний навіть дати оцінку кризі, у якій його власні члени опинилися у ворожих таборах, — навряд чи може претендувати на роль повноцінного полюса в новому багатополярному світі.

Питання про те, чи знову буде відкрито Баб-ель-Мандебську й Ормузьку протоки, вирішуватимуть у Тегерані, Вашингтоні й на ринку морського страхування в Лондоні. Але не ті 11 урядів, які минулими вихідними закликали до максимальної стриманості.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал опубліковано на The Conversation