Як попереджав підзаголовок опублікованого 2020 року дослідження «політичної фрагментації» у США, «отруйний коктейль із відчуження, антипатії та моралізації» роз'їдає колективну та громадянську діяльність і призводить до втрати функціональності держави. «Барометр довіри Edelman» 2023 року документує наявність схожих тенденцій у таких вкрай поляризованих країнах, як Аргентина, Колумбія, ПАР, Іспанія, Швеція та США.
Як з’ясували американські дослідники, якщо раніше люди симпатизували тим, хто дотримувався їхніх партійних поглядів, а до учасників опозиційного табору відчували просто почуття нейтралітету, то сьогодні вони бояться і ненавидять своїх опонентів. Крім того, сьогодні американці активніше виступають проти любовних побачень, шлюбів і навіть просто життя поруч із тими людьми, які дотримуються інших політичних поглядів. Підвищилася ймовірність, що вони займатимуться дискримінацією людини на робочому місці з політичних причин. Так само в Туреччині майже вісім із десяти людей не хочуть видавати доньку заміж за людину, яка голосує за ненависну їм партію. Вражаюче, але, за даними американського дослідження, політична орієнтація стала настільки важливою, що люди готові відповідно до політичних поглядів поміняти свою релігійну та класову приналежність, а також сексуальну орієнтацію.
Результати опитування компанії Edelman викликають особливу тривогу. Лише 20% із 32 тисяч опитаних у 28 країнах заявили, що готові працювати або жити в одному районі з людиною, яка повністю не згодна з ними або з їхньою думкою, і лише 30% заявили, що допоможуть такій людині, якщо їй знадобиться допомога.
Навіть зростання економіки не призводить до необхідного зниження поляризації
Нестримна політична ворожнеча, яка зводиться до демонізації прихильників опозиційних партій, несумісна з демократією. Демократія вимагає наявності хоча б мінімальної спільної ідентичності, інтересу до співпраці, особистих контактів. В іншому разі люди ніяк не зможуть знайти спільний ґрунт із тими, хто голосує інакше.
Щоб повернути назад цю тенденцію, потрібно для початку дати людям можливість голосувати на виборах більш значущим чином. Наприклад, система преференційного голосування дає змогу врахувати вторинні вподобання виборців і стимулює політиків звертатися до ширшого кола електорату. Навпаки, система «праймеріз» у США призводить до прямо протилежного результату: нерідко вона привертає менш ніж 20% зареєстрованих виборців, при цьому винагороджуються найбільш крайні позиції.
Життєво важливо розширювати економічні можливості тих, хто втрачає ґрунт під ногами. Це можна робити, наприклад, за допомогою соціального захисту, податкових пільг, заходів охорони здоров’я. Занадто багато стало країн, у яких кількість людей, які вважають, що їхні сім'ї житимуть краще через п’ять років, знизилася до рекордно низького рівня. Економічний спад може погіршити становище, тому що люди втрачають апетит до ризиків, концентрують увагу на групах «своїх» і менше хочуть працювати з «чужинцями». Однак навіть зростання економіки саме по собі не призводить до необхідного зниження поляризації. Наприклад, в Індії розширення середнього класу призвело до збільшення підтримки індуїстської націоналістичної риторики, яка виключає інших. Сенс у тому, що треба збільшують кількість людей, які вважають, що економічна система справедлива і не налаштована спеціально проти них.
Не менш важливо підтримувати громадські простори, фінансування яких зазвичай скорочується за часів політики економії бюджетних витрат. Державне житло, школи, спортивні клуби, університети, парки, бібліотеки, міські сквери, транспорт — усе це дає громадянам змогу спілкуватися, ламати бар'єри, виправляти хибні враження (наприклад, у США демократи вважають, що 38% республіканців отримують понад $250 тисяч на рік, хоча в реальності лише 2% республіканців отримують стільки грошей). Як з’ясувала Європейська комісія, політичну участь вдається підвищити завдяки загальнодоступним культурним програмам.
Для соціалізації та будівництва суспільства особливо важливі школи. Але з часів пандемії в усьому світі значно збільшилася кількість пропущених уроків, причому не тільки в таборах біженців і найбідніших країнах світу, а й у США та Великій Британії. У Британії зараз реалізується пілотна програма «центрів відвідуваності», де школи з високими показниками відвідуваності діляться своїми ідеями з іншими школами про те, як можна скоротити кількість прогулів.
Подолання наслідків інформаційної ізоляції також дає змогу знизити поляризацію. У нещодавній статті в журналі «Science» 17 учених із 12 університетів проаналізували дані всіх користувачів Facebook у США і виявили високий рівень ідеологічної сегрегації. Люди зазвичай реагують тільки на пости з такими політичними новинами, які підтверджують їхні переконання, причому консерватори так роблять частіше, ніж ліберали.
Дослідження також з’ясувало, що коригування алгоритмів з метою дати користувачам більш різноманітний раціон політичних новин не стає чарівними ліками, а може, навпаки, навіть посилити фрагментацію. Більш багатообіцяючими виглядають рішення, які змушують людей сповільнитися та замислитися над тим, що саме вони читають.
Ба більше, багатьом людям буде набагато корисніше, якщо вони почнуть проводити менше часу в соціальних мережах. Як показало американське дослідження політичної фрагментації суспільства, американці, які видалили свій акаунт у Facebook, стають політично менш поляризованими.
Нарешті, у тому ж дослідженні йдеться, що велике значення має політичне лідерство. Політики, які називають своїх супротивників (і прихильників цих супротивників) ворогами народу, посилюють поляризацію. А це, своєю чергою, підриває фундамент демократичної легітимності - згоду тих, ким керують. Навпаки, розбіжності між людьми знижуються, коли вони спостерігають за політиками, які тепло ставляться до членів опозиційної партії, а рівень насильства може знизитися, коли політичні лідери виступають з ідеологічно неупередженими заявами.
Формування єдиного почуття людяності (включно з людяним ставленням до тих супротивників, яких ви хотіли б побити) є тим самим найважливішим антидотом проти політичної поляризації, яка негативно впливає на таку значну кількість демократичних країн. Надихаючий приклад подає війна в Україні. Виступаючи нещодавно в Оксфордському університеті, Олександра Матвійчук, чия правозахисна організація «Центр громадянських свобод» стала лауреатом Нобелівської премії миру 2022 року, процитувала українського генерала на лінії фронту. Коли його запитали: «Ви ненавидите російських солдатів перед вами?», він відповів: «Ні. Я б’юся, тому що люблю тих, хто позаду мене».
NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2024
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV