Пам’ятають звірства російських військ. Кадиров не хоче відправляти чеченців на війну в Україні — The Economist

Про це пише The Economist з посиланням на співрозмовника, близького до чеченського керівництва.

Видання зазначає, що промови Кадирова сповнені войовничої риторики щодо Заходу та запевнень у відданості Володимиру Путіну. «Ми готові наступати в будь-якому напрямку, який визначить верховний головнокомандувач… [наші] спецпризначенці буквально горять бажанням виконувати надскладні завдання», — заявив Кадиров 18 липня. Раніше він стверджував, що Чечня відправила на війну понад 70 880 бійців — 9% чоловічого населення республіки.

Це був би найвищий показник серед усіх російських регіонів. Однак, за даними російського медіа Медиазона, яке веде облік загиблих у боях російських військових, станом на 10 липня кількість загиблих чеченців становила лише 539 осіб. Це 0,2% від загальних втрат Росії, хоча на Чечню припадає 1,1% населення країни.

Після двох жорстоких воєн, які Росія вела у 1994−2009 роках проти свого непокірного північнокавказького регіону, мало хто з чеченців прагне воювати за Росію, йдеться у публікації.

«Якими б не були інтереси Москви в Україні, ми від них на відстані цілого світу», — каже діяч, близький до керівництва республіки. За його словами, хоча Кадиров вихваляється своєю роллю «піхотинця» Путіна, він «чудово розуміє ситуацію» і не хоче жертвувати своїм народом заради «русского мира».

The Economist підкреслює, що чеченці старше 35 років пам’ятають бомбардування та «зачистки» — операції, під час яких російські війська чинили звірства в Чечні задовго до того, як почали робити те саме під час війни в Україні, зокрема в Бучі.

В обмін на свою лояльність Кадиров отримав від Путіна більше влади, ніж будь-який інший російський губернатор. Поки що йому фактично вдалося не допустити примусової мобілізації в Чечні. Це дозволило йому використати війну на свою користь, зміцнюючи образ «батька нації», який захищає своїх земляків.

Справжні противники Кадирова давно загинули або перебувають у вигнанні. Водночас він використовує війну для перевірки лояльності підозрілих осіб. Зокрема, Апті Алаудінова, якого підозрювали у змові проти Кадирова, призначили командиром Ахмата — чеченського спецпідрозділу, що воює в Україні.

Багато бійців Ахмата відомі не стільки своїми бойовими успіхами, скільки активністю в соцмережах. Відео їхніх нібито героїчних боїв часто знімають далеко від лінії фронту. Навіть російські військові блогери називають їх «тікток-військами».

«Вони, схоже, беруть участь [у війні], але їм наказано не перестаратися і берегти себе», — каже джерело, близьке до чеченського керівництва. За словами самого командира Ахмата, лише чверть його бійців є чеченцями. Решту залучили з-поза меж Чечні за гроші, які Кадиров отримує від Москви.

Водночас деяких жителів регіону змушують іти на фронт — Кадиров використовує війну як інструмент репресій. На передову відправляють людей, яких він вважає небажаними: злочинців, родичів опозиціонерів, алкоголіків і геїв. За даними Нової газети, районним керівникам поліції доручили щомісяця знаходити 25−50 людей, яких можна змусити підписати контракт із міноборони РФ. Відкупитися від цього коштує $3−6 тисяч.

Втім, деякі чеченці добровільно воюють на боці Росії. Ільяс Джамалутдінов пішов на фронт після вторгнення, брав участь у захопленні Маріуполя, був поранений і повернувся до окупаційного війська. Він вважає, що війни в Україні та Чечні спровокував Захід. Джамалутдінов пам’ятає, як його батько, який воював на боці Росії, дав йому автомат під час Першої чеченської війни. «Усе, що я бачив у своєму житті, — це війна», — каже він.