Соціальна допомога повинна бути виключенням з правил, в ідеалі — мати тимчасовий характер чи стимул якнайшвидше її позбутись. Неприродно, коли в умовах економічного зростання та великого попиту на робочу силу соціальну допомогу отримує майже половина населення.
Соціальна допомога може створювати неправильні економічні стимули, коли людині вигідно отримувати її якомога довше, приховуючи реальні доходи, а у випадку житлових субсидій – не інвестуючи в енергоефективність.
Соціальна допомога – ґрунт для корупції та популізму. Коли країна на 130 місці зі 180-ти за Індексом сприйняття корупції, існуватиме ризик хабарництва. Єдиний спосіб його мінімізувати – це зменшити обсяг грошей, що проходить через чиновників.
Половина населення, що сидить на соціальних виплатах, вибере популістів, які обіцятимуть їх виплати зберегти або збільшити. Оскільки «безкоштовних сніданків» не буває, збереження соцвиплат відбуватиметься за рахунок сумлінних платників податків.
Соціальна допомога – ґрунт для корупції та популізму
Є ризик потрапляння до замкненого кола, коли все більша частина людей втрачатиме стимули до ефективної праці, приєднуючись до споживачів соцвиплат – електорального поля популістів. Тих, хто своїми податками покриває ці соціальні виплати, буде все менше. Єдиний спосіб продовжувати існувати для такої держави – заробити на природних ресурсах із мінімальною доданою вартістю: експорт руди або cash crops. Але Україна вже активно використовує природні ресурси, отже про швидке економічне зростання за такої моделі можна забути.
На постійній основі соціальну допомогу можуть отримувати лише ті, хто не може працювати – люди з обмеженим можливостями. Людина має право не працювати, але в такому разі жити на власні заощадження чи пасивні доходи. Це стосується не лише субсидій або іншої соціальної допомоги, але й пенсій. Пенсіонери, зокрема, повинні жити на власні пенсійні заощадження, а не солідарний внесок працездатного населення. Бо в солідарній системі закладається конфлікт поколінь, чим також користуються популісти. Політики отримують стимули до «розкуркулення» бізнесу на користь пенсіонерів, через збільшення податкового навантаження, знищуючи стимули до підприємницької діяльності.
Як вийти зі замкненого кола нарощування соціальних виплат? Одномоментна відмова може призвести до соціального бунту. Та потрібно знайти суспільний консенсус, хто має отримувати соціальні виплати, в якій формі та протягом якого часу. Допомогу від держави повинен отримувати лише той, хто фізично не здатен заробити собі на життя. А тому слід порахувати KPI як частку видатків до ВВП та частку кількості населення, та розробити план досягнення на три-п’ять років. За цей час – завершити верифікацію отримувачів суспільних виплат, в системі ЖКГ запровадити ефективні стимули збільшення енергоефективності, а в пенсійній системі — перейти від солідарної до накопичувальної.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени