Особливості міжкультурного спілкування. Як відповісти, коли відповіді ще немає

Я вже понад 20 років глибоко працюю в міжнародному та мультикультурному середовищі. Багато чому вчусь, часом через власні помилки, але також і через поради.

Повертаючись з Києва, зокрема після спілкування з міжнародними партнерами, отримав цікавий інсайт, який, на жаль, теж спостерігаю вже якийсь час: деякі українці та їх команди неочікувано перестають відповідати на листи та повідомлення.

Думаючи про це, згадав один епізод з книжки Ерін Меєр Культурна карта, у якій авторка пояснює різницю між low-context і high-context культурами саме в контексті достатності комунікації.

В одній з перших глав Меєр формулює дуже чітко, що у британському та американському робочому середовищі (низькоконтекстній культурі), навіть якщо вам немає чого сказати по суті, треба прямо написати, коли вам буде що сказати — нормою вважається відповідь на лист протягом приблизно 24 годин, навіть якщо відповіді ще немає.

Мовчання не є універсально нейтральним

Наприклад, можна відповісти: «Дякую, лист отримав/ла. Відповім в середу». Така відповідь сама по собі виконує функцію сигналу, тоді як ввічливість та повага означають: я не змушую вас здогадуватися — підтверджую отримання запиту; я його не ігнорую — повернуся з відповіддю. Всім цим я знімаю невизначеність.

Мовчання в такій культурі легко читається як негативний сигнал.

В інших культурах може бути по-іншому. Наприклад, для представників частини середземноморських, латиноамериканських, близькосхідних або азійських бізнес-середовищ ввічливість може означати зовсім інше: я не засмічую комунікацію зайвими повідомленнями. Якщо немає змістовної відповіді, я не пишу. Якщо ми вже домовилися або я працюю над питанням, це й так зрозуміло з контексту.

Авторка наводить приклад іспанського партнера, який не відповідав три-чотири дні, а потім міг написати, що все зроблено, все під контролем.

Але Меєр жартує, що для британського контрагента таке мовчання створювало тривогу: чи вони отримали запит, чи є проблема, чи хтось захворів, чи будівля згоріла. Чому немає відповіді?

Тут головна думка Меєр дуже корисна: мовчання не є універсально нейтральним.

Саме тому в міжнародній комунікації краще не покладатися на культурне «і так зрозуміло». В одній культурі мовчання означає «все нормально, я працюю». В іншій — «щось не так, мене ігнорують або процес зірвався». В Лондоні мовчання точно виглядає як хаос або зрада.

Так ось, практична порада від Меєр моїм українським друзям, особливо якщо ви працюєте з британцями, американцями, нідерландцями, німцями, скандинавами або з міжнародними організаціями, де email є інструментом не лише обміну інформацією, а й управління ризиком — краще overcommunicate. Відповідь «поки немає відповіді» часто краща, ніж мовчання.

Коротке «received, will revert by Friday» може нічого не додавати по суті, але воно знімає тривогу, фіксує відповідальність і показує, що процес живий. А потім вже DWYSYWD: do what you said you would do, зробіть те, що пообіцяли зробити. Це теж все ще цінується.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Усі Блоги NV