Для чого люди йдуть в президенти? Якщо зазирнути в конституцію, наприклад, українську, то головне завдання президента — це бути «гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, а також прав і свобод людини і громадянина». Думаю, що конституції інших країн стверджують приблизно те ж саме і жодна з них не ставить перед главою держави задачу власного збагачення, як основну ціль перебування на посаді. Та й, власне, це, мабуть, дуже складно, фізично.
Заробляння грошей — кропітка справа, яка вимагає чимало зусиль. А де ж брати час та сили, якщо президентам потрібно і суверенітет захищати, і свободи з правами забезпечувати, а крім основних обов’язків ще й колегам по цеху допомагати: центральному банку підказати, якою має бути облікова ставка, міністерству оборони пояснити яку саме зброю, у кого і за яку ціну купувати, генеральному штабу — як, кого і де саме атакувати, міністерству закордонних справ — з ким і про що вести перемовини, партійній фракції - за кого голосувати, і це тільки те, що на поверхні. А уявіть, яка кількість невидимих справ заради
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
майбутнього країни робиться за лаштунками, заради однієї благородної мети — додержання священних постулатів конституції в ім'я та на благо власного народу. Коли тут ще й власним збагаченням займатися?
Коли тут ще й власним збагаченням займатися?
Ось, наприклад, таким відомим політичним діячам, як Томасу Джефферсону, одному з батьків-засновників США, Конраду Аденауеру, батьку німецького економічного дива, Шарлю де Голлю, засновнику і першому президенту П’ятої республіки, Вацлаву Гавелу, першому президенту вільної Чехії, так і не вдалося за метушнею державних справ заробити значні статки на ситу старість. Знаменитий Гарі Трумен, президент США, був змушений жити на військову пенсію і навіть кредит в банку взяв, щоб власні мемуари видати. Маргарет Тетчер спромоглася заробити на старість аж десять мільйонів доларів, та й то тільки після того, як пішла з посади і почала отримувати рекордні гонорари за книжки та публічні виступи.
Але є й інші приклади — коли державні діячі, лідери великих країн, деякі навіть під час війни, знаходили можливості подумати не лише про країну, але й про особисті статки. І не просто подумати та пофантазувати, як добре бути багатим, а зробити все для того, щоб власних грошей стало більше, набагато більше. Природньо, що серед таких працелюбних державних діячів із невичерпним запасом енергії більшість є представниками не дуже демократичних країн, що природньо і мабуть легко пояснюється тим, що їм не потрібно гаяти час на такі демократичні штуки, як спілкування з виборцями, дискусії з опозицією, відповіді на запитання в'їдливої вільної преси, тож лишається більше вільного часу, а час, як ми знаємо — це гроші! Але є в переліку й представники розвинутих демократичних країн — Берлусконі, Саркозі, Ненсі Пелосі та чимало інших. Хтось на волі, хтось у в’язниці, але всі вони люди не бідні.
А ось беззаперечним лідером серед багатіїв-державних діячів є нині діючий президент США Дональд Трамп, який, крім того, що робить Америку знову великою, залякує союзників, сміливо розмовляє з диктаторами та закінчує війни по всьому світу, знайшов ще й час та можливості гарно заробити і стати найбагатшим Президентом США за всю 250-річну історію країни. Не тим всі ці «батьки-засновники» колись займалися — краще б не конституції писали та громадянські війни воювали, а угоди навчилися укладати, як це вміє робити нинішній господар Білого дому. А коли справа стосується власних грошей, то і справді вміє, не на словах, а на ділі. Фінансовий звіт, оприлюднений Офісом урядової етики США минулого тижня, продемонстрував, що у 2025 році президент США заробив $2,2 мільярди, що в три з половиною рази більше, ніж попереднього року.
«Як вам вдалося так розбагатіти? Критики кажуть, що ви отримуєте прибуток на президентстві», — запитали журналісти Трампа минулої середи, після того, як прочитали звіт. А на додачу ще й поцікавилися, чи не стане такий спосіб заробляння грошей обурливим прикладом для звичайних американців. Трамп запевнив, що «все багатство завдяки зростаючому ринку акцій. Всі заробляють!». І традиційно додав: «Дякуючи президенту Трампу!». А ще послався на успішну підприємницьку кар'єру: «У бізнесі у мене була чудова кар'єра. Я не знаю, де я мав кращу кар'єру — в політиці чи бізнесі. І знаєте, я бачив гроші». Звісно, і не тільки бачив, як вони приходили, але і як зникали під час чергового банкрутства.
Але дещо не збігається! Дотошні журналісти Bloomberg не вдовольнилися відповіддю президента, не полінилися і порахували, що фінансова кар'єра Трампа була набагато успішнішою саме під час перебування на посаді Президента США. Напевно, гарні, продуктивні розмови з диктаторами допомагають генерувати прибуткові бізнес-ідеї. А ще, як демонструє звіт про статки президента, фондовий ринок, якому Трамп публічно завдячує багатством — це далеко не головне джерело заробітків президента. Дві третини всіх доходів, десь $1,4 млрд, склали заробітки, пов’язані з криптовалютами.
І, до речі, це є чудовим прикладом не тільки фінансових талантів президента, але й здатності людини у похилому віці вчитися та опановувати новітні технології, які він ще не так давно називав «шахрайством». Сповнений батьківської гордості президент зізнався, що розуміння важливості криптосвіту для розвитку людства прийшло до нього під впливом розмов з молодшим сином Барроном, і все що йому лишилося зробити — це тільки підштовхнути державну машину США до прийняття необхідних законів, які сприяли б розвитку криптогалузі. Який милий сімейний бізнес: син, батько, мудра федеральна політика під проводом президента і в підсумку — майже півтора мільярди доларів!
Фінансова кар'єра Трампа та те, що її вершина співпадає саме з термінами перебування на посаді - це, на щастя, не наша проблема. Нехай американці самі вирішують, чи є багатство Трампа сигналом того, «наскільки глибоко вразливими є він сам, а отже й країна, до хабарів». Також, серед питань, які ставлять журналісти вже сьогодні це: «Чи обміняв Трамп національну безпеку США на наповнений гаманець? Чому Конгрес США не розглянув, чи не порушують дії Трампа конституційну заборону на отримання хабарів? І насамкінець — чого до цього всього так толерантно ставляться виборці та Республіканська партія?». І додають до цих запитань цікаве резюме для виборців: «Відповідайте на ці питання як забажаєте, але на цьому етапі ви не можете сказати, що вас дивує жадібність Трампа. Це все було невід'ємною частиною того, ким він був до того, як став президентом, і відтоді шукає способи монетизувати свою посаду».
Добре, що ми не в Америці, але ось всі ці теорії, хто ким був до президентства і які можливості знаходять народні обранці для монетизації посади, звісно, певні порівняння навіюють. В нашій історії теж без політиків-бізнесменів не обійшлося. Але, самі розумієте, все це лише фантазії, бо по-перше, у нас все зовсім не так, як у Американців: фондового ринку не існує, економіка не росте і дякувати владі, начебто, немає за що. По-друге, в президентських деклараціях немає і згадки про шахрайську криптовалюту, все більше — звичні та зрозумілі виборцям квартири, земельні ділянки, паркомісця, годинники та ОВДП — стандартний набір середньої руки бізнесмена, до якого ще не прийшло «просвітлення», як до Трампа.
По-третє, самі розумієте, що збагачення в часи війни — це ж аморально, на таке здатні лише зрадники та збоченці, а наші керманичі не такі. І останнє - чи можете ви уявити, що під час зустрічі президента з журналістами, яку на всю країну транслює Єдиний інформаційний марафон, встає якийсь репортер і питає: «Пане президенте, як вам вдалося так розбагатіти? Критики кажуть, що ви отримуєте прибуток на президентстві, це правда?». Та після таких запитань навіть священний Інформаційний марафон закрити можуть. І як тоді далі жити?