Атака почалася в годину пік, коли Київ уже прокидався і люди їхали на роботу. Ще не доїхав до місця, як почув вибух. За чотириста метрів від мене, просто над дорогою, здійнявся дим. Дрон влучив у заправку «Укрнафти».
Я натиснув на газ. За хвилину був там. Люди бігали територією. Все сталося буквально щойно. Заправка була зачинена. І це, можливо, врятувало життя. Почувши сигнал повітряної тривоги, працівниця станції припинила роботу і закрила АЗС. У момент удару на території нікого не було.
Уламок пройшов крізь скло і влучив пасажиру в груди
Я дістав камери й почав знімати. І тут — нове повідомлення: поруч дрон. Ховайтеся. Я озирнувся. Ховатися, по суті, було ніде. Кілька хвилин чекав, намагаючись зрозуміти, де він і куди рухається. Потім знову побачив дим. Вже над іншою заправкою — на Петрівці. Ще один удар.
Я сів у машину і поїхав туди. П’ять хвилин дороги. Приблизно за триста метрів від цієї заправки я побачив автомобіль із розбитим лобовим склом. Уламок пройшов крізь скло і влучив пасажиру в груди. Він був живий. Швидко приїхала швидка і забрала пораненого.
І тоді я зрозумів: атака не закінчилася. Вона просто переміщувалася містом. Я ще не встигав закінчити знімати наслідки одного удару, як уже бачив наступний стовп диму.
Пізніше глава Укрнафти заявив, що вранці в п’ятницю, 11 вересня, російські війська вдарили по двох АЗС компанії в Києві. Одну із заправок атакували двічі.
У такі моменти я перестаю думати про те, скільки кадрів мені потрібно зробити. Я просто їду туди, де зараз відбувається наступний удар.
Текст опубліковано з дозволу автора