«Путіна треба прибирати». У Росії назріває розкол еліт. Чим незадоволені у найближчому оточенні диктатора — Яковина

За словами Варданяна, весь світ змінюється, все змінюється дуже швидко, і хто не відреагує, той програє. На його думку, середній клас у світі зникає, на його місце приходять два класи — аристократія (дуже незначна) і величезна маса бідних людей, яким дадуть базовий загальний дохід, щоб вони не вмирали з голоду, а також VR-шоломи, щоб вони від реальності йшли якнайдалі.

Варданян пише, що Росія опинилася на порозі пекельної кризи і не зможе, мабуть, відреагувати належним чином на неї.

Андрій Костін. Ця людина перебуває ближче до Путіна. Керівник банку ВТБ. Він пише, що завдяки і в межах глобалізації Росія створила з нуля дуже успішний фондовий ринок, величезний ультрасучасний фінансовий сектор, у Росії почався прискорений розвиток у цих двох напрямах. Аж ось почалася «спеціальна військова операція», як вони її називають, і все захиріло. Оскільки без західних технологій, бізнес-практик, менеджменту, без участі у глобальній системі Росія не зможе продовжувати діяти так само. І взагалі, вважає він, все не працює у відриві від Заходу, а російські фінансова сфера, фондовий ринок, інвестиції — все це загине. Костін, звісно, дуже незадоволений тим, що відбувається.

Сергій Чемезов. Це один із найближчих друзів Путіна. Коли Путін служив у резидентурі у Дрездені, Чемезов сидів навпроти через стіл, тобто вони кореші ще з тих часів, коли разом у КДБ у Німеччині працювали. Зараз Чемезов відповідає за Ростехнології — величезний промисловий конгломерат із десятків, а, може, й сотень підприємств, які виробляють усяку всячину — від шпильок і кулькових ручок до винищувачів та обладнання для космосу.

Чемезов теж написав колонку, і теж у РБК. Пише, що заміняти імпорт безглуздо, економічно недоцільно і просто неможливо. За словами Чемезова, ізоляція, зокрема й технологічна, як і спроба робити все самотужки — це «шлях у нікуди». І це, увага, каже, не опозиціонер Олексій Навальний, не якісь «ліберасти», це каже найближчий друг Володимира Путіна щодо КДБ.

До речі, про Чемезова кажуть, що він нереально зла, дуже небезпечна і мстива людина. І ось цей чудовий джентльмен стверджує, що промисловість РФ скоро загине у відриві від Заходу. Заводи Ростехнологій один за одним закриваються, бо немає комплектуючих, нема з чого виробляти. І з Чемезова ж питатимуть: «А що з твоїми заводами, друже? Чому вони закриваються? А відповісти йому нічого. Адже він не може сказати, що вони закриваються через те, що Путін почав війну. Чемезов через це пише різні колонки.

Тобто, ці троє констатують, що ситуація на Росію насувається абсолютно катастрофічна. Вони розуміють, що далі буде лише гірше, якщо війна не закінчиться.

Але там, де у колонках пишуть, що саме треба змінити, ці троє багатозначно мовчать. Вони нічого не пропонують. Тільки Варданян каже, що політики та політика у її нинішньому вигляді застаріли, потрібні бізнес-підходи до розв’язання проблем… Це загальні слова, це ні про що.

У цих колонках вони усвідомлюють, що поки санкції на місці, деградація російського всього, російської економіки тільки прискорюватиметься.

Як же прибрати санкції? Війна, як вони визнають, це не вихід, навіть повна перемога у цій війні санкції не прибере. Усі розуміють, що треба шукати дуже радикальних рішень, а саме — відмовлятися від ведення війни. Але річ у тім, що з їхніх текстів випливає, що війну можна припинити лише в одному випадку — якщо президентом Росії буде хтось інший, не Володимир Путін. Тобто Путіна треба прибирати. Це те, що я прочитав у цих колонках. Можна сказати, що я упереджений читач, але, як на мене, коли кажуть, що катастрофа, і нічого не допомагає, висновок один напрошується — треба змінювати щось у консерваторії. А в російській консерваторії можна ефективно замінити лише одну деталь — президента.

Відкрито, зрозуміло, жодного, ні другого, ні третього цього не пишуть. Вони навіть не натякають на те, що Путіна треба прибирати. Формально — до них не докопаєшся. Але ці колонки — просто зойк розпачу. Люди промовляють проблеми, з якими вони зіткнулися, і чекають на якогось фідбека від суспільства. Навіть не від суспільства, на яке всім начхати, а від російської еліти — начальників, чиновників, депутатів, олігархів, генералів, губернаторів, міністрів…

І якщо хтось каже «Рубен, Андрій чи Сергій усе правильно написав, ситуація дуже непроста, ми на порозі великих проблем», то ця людина є потенційним союзником. До неї не підійдеш і не скажеш: Давай-но робити змову проти Путіна. Але можна побачити, що такі люди є. А якщо хтось каже, що Росія впорається з проблемами, — це, найімовірніше, опонент.

Зрозуміло, це ніяка не змова, це «закидання вудок», промацування ґрунту для майбутніх роздумів. Від співвідношення кількості союзників та опонентів залежатиме, що вони робитимуть надалі — або вони заткнуться, або розпочнеться якийсь розвиток. Не знаю, який розвиток. Я не кажу, що відразу почне зріти змова проти Путіна, але почнуться хоча б розмови.

Але ми бачимо, що у найближчому оточенні Путіна (Чемезов йому як брат) виникли великі сумніви щодо правильності обраного курсу. Це дуже добре. Це перший серйозний дзвіночок того, що називають розколом еліти.

Поки що в російському ЗМІ Медуза з’явилося непряме підтвердження моєї теорії, що почалися тріщини. Вийшла стаття про те, що сьогодні в Росії, в Кремлі і біля нього є три основні колони. Можна сказати, навіть партії.

Є партія миру. Серед значущих учасників названо Костіна і Чемезова. Туди ще записують главу Сбербанку Германа Грефа. Два джерела Медузи зазначають, що до партії миру близькі Юрій та Михайло Ковальчуки. Це друзі Володимира Путіна. Особливо Михайло дуже впливає на Путіна, тому що він реальний радянський фізик. Він керує науковим інститутом, серйозний учений у галузі фізики, тому має великий вплив на Путіна.

Тобто це команда, яка виступає за відміну санкцій, за якесь у майбутньому перемир’я чи щось таке. Скажімо так: не найкровожерливіше крило кремлівської адміністрації існує. Також кажуть, що ці люди поки що кожен зі своїми ідеями, разом вони не оформлені. У них немає сходок, бо, гадаю, якщо хтось дізнається, що вони разом збираються і щось каламутять, їх одразу «поклацають» і приберуть. Це дуже впливові люди, але вони поки що не користуються великою популярністю у Путіна.

Користуються в нього популярністю інші люди — Сергій Кирієнко, заступник глави адміністрації президента; Дмитро Медведєв, жалюгідний алкаш, заступник голови Ради безпеки РФ; В’ячеслав Володін, голова Держдуми; Андрій Турчак, голова партії Єдина Росія; Микола Патрушев, секретар Ради безпеки РФ; і, звісно, Рамзан Кадиров. Ці люди впливові, але у них гірша ситуація. Путін до них прислухається, однак вони часто ненавидять один одного, у них між собою постійні суперечки та конфлікти виникають.

Але Путіну зараз цікава війна, він хоче перемогти. До того, як буде повністю захоплений Донбас, він не збирається цю війну закінчувати. Потім він може прислухатися до так званої партії миру.

Ще є так звана партія мовчання, як пише Медуза. Це Михайло Мішустін, прем'єр-міністр; Сергій Собянін, мер Москви. Вони збираються стати на сторону переможця, коли він буде. Зараз вони намагаються триматися осторонь, взагалі не коментувати те, що відбувається, війну в Україні. Вони хочуть максимально дистанціюватися.

Собяніна нещодавно вивезли до Луганська, щоб він пообіцяв якусь допомогу. Як пише Медуза, він намагався до останнього моменту відбрехатися від цієї поїздки, не хотів, щоб його помітили у Луганську, бо вважає, що це може зашкодити його кар'єрі надалі.

У будь-якому разі зараз з’явилося підґрунтя для конфліктів між партією війни, миру, партією цих, які нічого не кажуть. Чому з’явився цей ґрунт? Тому що партія війни добряче облажалась. Українські збройні сили потопили військовий корабель, буксир Василій Бех. Завдяки цьому умовна партія миру може сказати Путіну: «Наші опоненти — дегенерати, відправили купу народу на острів Зміїний, а там не знають, як їх звідти витягувати». Якщо на цей острів піде ще якийсь корабель, дуже ймовірно, його теж потоплять.