«Дембельський акорд». Що стоїть за атакою на НАБУ та чому вчинок Кравченка — відповідальність Зеленського — інтерв'ю з Железняком

Станом на зараз єдина людина, яка фактично комунікує і в юридичному сенсі виконує цю атаку, — безпосередньо генеральний прокурор. Його не звільнили і не відсторонили. Це пан Кравченко.

Хоча, якщо він за кордоном, то, як я розумію, він уже не виконує функцій генерального прокурора. Щодо всіх інших, включно з президентом, то начебто вони публічно відсторонилися або відмежувалися від цієї позиції.

Але це не означає, що вони не знали про ситуацію або що проблема вирішена. І головне: що вони не несуть — політичної, як мінімум, — відповідальності за те, що відбувається у цьому «чудовому» протистоянні генерального прокурора з антикорупційними органами.

— Є дві версії. За однією, Кравченко міг щось знати про можливу підозру безпосередньо йому або про те, як може розвиватися справа щодо Офісу генпрокурора. Він міг таким чином помститися директору НАБУ, адже є старі справи, вони дійсно існують. Інша версія — що пан Кравченко діяв за певною вказівкою Офісу президента, а потім від цього рішення дуже зручно відсторонитися. До якої версії більше схиляєтеся?

— У мене є відчуття і всі мої контакти говорять про самодіяльність.

Але для нас це не має жодного значення. Яка різниця? Є факти, і вони достатньо зрозумілі.

Перше: після заяви генпрокурора про складання повноважень минув тиждень, але президент не подав до Верховної Ради питання про його звільнення. Ми бачимо результат цієї затримки. Це вже конкретна дія президента.

Другий факт: президент повернувся в Україну в суботу, 12 вересня. 13 вересня він увесь день був у країні й міг внести відповідну пропозицію. 13 числа відбулося внесення в ЄРДР підозр. І лише вранці 14 вересня президент почав реагувати на цю історію, причому уже після публічної дискусії.

Третя важлива позиція: щойно я був на засіданні правоохоронного комітету, де розглядали подання президента про відставку генпрокурора.

Авторитетно заявляю: станом на зараз ніхто, принаймні в правоохоронному комітеті, тобто профільному комітеті Верховної Ради, не розуміє, хто керує Офісом генпрокурора. Першого заступника немає, як і людини, на яку поклали б повноваження, поки генеральний прокурор перебуває за кордоном.

Тож, крім цього скандалу, ми маємо ще й хаос державного управління у частині правоохоронного напрямку.

— Якщо дивитися формально, Кравченко досі є генпрокурором. Він поїхав собі у відрядження до Парижа. Можливо, він і керує? Тільки 15 вересня проголосують за його відставку.

— Він не може керувати, перебуваючи за кордоном. На цей період має бути виконувач обов’язків. Тут не можна вигадати щось інше.

Більше того — у президента є юридична можливість відсторонити генерального прокурора під час воєнного стану. Він уже користувався цим механізмом щодо генерального прокурора — це було у випадку Ірини Венедіктової.

Не впевнений, що це абсолютно «чистий» з юридичного погляду механізм, але прецедент уже був.

Зараз запитання не в тому, чи це самодіяльність. Байдуже. Якщо вони не можуть розібратися в цьому, виникає запитання, як вони керують іншими галузями економіки та державою загалом.

Наша задача — з’ясувати, що буде з документами, які, як я розумію, генеральний прокурор самостійно вніс до ЄРДР і надіслав поштою, а також які юридичні наслідки це матиме для антикорупційних органів.

Якщо влада справді хоче продемонструвати, що контролює ситуацію, будь-який виконувач обов’язків генпрокурора — коли його нарешті знайдуть, хто б це не був, — має відкликати ці листи, повідомити, що ситуацію вичерпано, а також поінформувати міжнародних партнерів. Інакше це може зірвати нам міжнародну підтримку.

І тоді ми будемо розуміти, що атака завершена.

Якщо зараз нам спробують продати тезу: «Ми звільнили Кравченка, і все, більше нічого зробити не можемо», — то ми з самого ранку спостерігаємо чергову сплановану атаку Офісу президента на чолі з президентом на антикорупційні органи. І, найімовірніше, навіть не дійшли до кульмінації.

Друге не менш важливе запитання — призначення нового генерального прокурора. Він має бути в Україні, особливо під час повномасштабного вторгнення.

Усі вже сказали, що призначення має відбуватися за прозорим і незалежним конкурсом.

Саме такий законопроєкт № 15343 ми з колегами Анастасією Радіною та Максимом Хлапуком внесли ще в червні цього року. Його підтримала Європейська комісія, яка нагадала в контексті цієї ситуації, що вимагає нормального прозорого конкурсу.

Парламент має терміново розглянути цей законопроєкт.

Якщо ж це буде просто нова кандидатура — людина, яка опинилася поруч з Офісом президента, вміє читати й писати та має юридичну освіту, — ми отримаємо таку саму ситуацію через рік або пів року, як і з будь-яким іншим генпрокурором президента Зеленського.

— Маємо обговорити і підозри Семену Кривоносу. Ці дані публікувалися вже давно, фактично вони з’явилися після липня 2025 року — після масованої атаки на НАБУ та САП. Є дві справи. Одна датується 2009 роком: нібито Кривонос підкуповував виборців на користь партії Юлії Тимошенко, а щоб уникнути відповідальності, усиновив дитину — тоді закон передбачав звільнення від покарання. Інша справа нібито датується 2014 роком, коли Кривонос був керівником управління Держземагентства в Обухівському районі. Його звинувачували у вимаганні хабара за виділення земельної ділянки в селі Старі Безрадичі для будівництва будинку. Наскільки серйозно треба сприймати ці справи? Чи йдеться про спробу дискредитувати директора НАБУ і саму інституцію?

— Я вважаю, що це спроба дискредитувати директора НАБУ. За дивним збігом обставин усе це збігається з тим самим брудом, який поширювали конкретні пропагандисти з Офісу президента та мережа СБУ в анонімних телеграм-каналах. І робили це достатньо активно.

Я пам’ятаю ці вкиди. Тоді всі чудово розуміли, що за ними стоять СБУ та Офіс генерального прокурора. Навіть якщо припустити, що всі ці документи існують, що заважало слідству зайнятися цим з 2014 року?

Я більше вірю міжнародній комісії та міжнародним партнерам, які перевіряли доброчесність Семена Кривоноса.

Тому весь цей перелік подій, включно з вкидами в анонімних телеграм-каналах, виглядає як спроба атакувати НАБУ та САП.

Дати, коли це готувалося, також промовисті: усе готували восени минулого року, напередодні «міндічгейту». Це дає змогу припускати мотиви.

Придумають ще 100500 варіантів: скажуть, що Кривонос дорогу не там переходив, а [нардеп від ОПЗЖ Федір] Христенко — якого спеціально привезли окремим літаком у країну незрозумілим чином — заявив, що той «абсолютно погана людина». Але це не має жодного зв’язку з реальністю.

Якщо справді є підозра, документи, строки не сплинули й існує доказова база, то що заважало зробити це раніше, з 2009 року? Чому про це дізнаємося саме тепер? В останній день ми дізнаємося про такі підозри.

Якщо чесно, я вважаю це абсолютною єресью, яку придумали навіть не в Офісі генпрокурора, а якісь ідіоти-СБУшники з генеральськими посадами. У нас є такі.

— Вірите, що Кравченко повернеться в Україну?

— Тут треба запитувати його самого. Але, як і у випадку з іншими чиновниками, які виїжджали, якщо він не повернеться, це дуже погано виглядатиме для іміджу країни і, насамперед, президента.

На відміну від багатьох інших чиновників, кандидатуру генерального прокурора особисто подає президент Зеленський. Він несе за його дії повну і всеосяжну політичну відповідальність.

Як і у випадку з будь-яким чиновником, який не повернеться в країну, це матиме вплив не тільки на міжнародних партнерів і всіх, хто з політичного погляду на це дивиться. Мені здається, і для громадянам неможливо буде пояснити його неповернення.

— Кравченко навряд чи настільки недалекоглядний, щоб, публікуючи підозру директору НАБУ після того, як НАБУ та САП взяли під варту одного з чиновників Офісу генерального прокурора, і виїжджаючи за кордон, не розуміти, як це сприймуть. Як трактувати цей крок майже колишнього генпрокурора, крім того, що він просто збирається виїхати й не повертатися?

— Справедливості заради — у нас поки немає інформації, що він не повернеться. І ми не будемо закликати його до цього. Давайте запитаємо його якщо повернеться або буде проводити якусь комунікацію.

Хочу, щоб ми з вами на абстракцію вище піднялися. Окрім абсолютно жахливої ситуації всередині, я не уявляю, як президент Зеленський зможе виходити й говорити щось про незаконний перетин кордону. Це буде дуже поганий сигнал для всіх громадян, навіть для тих, хто не стежить за роботою органів юстиції.

Сподіваюся, що такого не станеться.