Дев’ять гучних справ. Хто і чому позивався на НВ до суду і майже завжди програвав

Генпрокурор, соратник президента країни, голова парламентського комітету з нацбезпеки і оборони, кум Володимира Путіна і сірий кардинал Одеси — такий далеко не повний список осіб, яким присвячені їм матеріали НВ не подобалися настільки, що вони позивалися на видання до суду.

Редакція наводить список найбільш значущих судових процесів, з якими їй довелося зіткнутися за сім років роботи.

1. ICU проти НВ і Сергія Лещенка

21 липня Верховний суд відхилив позов фінансової групи ICU до видавничого дому Медіа-ДК (журнал НВ, сайт NV.ua) і народному депутата восьмого скликання Ради, члена наглядової ради Укрзалізниці Сергія Лещенка. Це рішення остаточне.

Позов був поданий через колонку Лещенка Бумеранг Порошенка. Що розкрило гучне розслідування Al Jazeera, опубліковану на сайті NV.ua 13 січня 2018 року.

"…компанія ICU є інструментом президента Порошенка з легалізації вже його грошей сумнівного походження. Голова компанії ICU Макар Пасенюк є тіньовим розпорядником коштів Порошенка, отриманих в результаті зрощування політики і корупції. Саме через компанію ICU президент отримав свій «інтерес» у бізнесі Ріната Ахметова", — писав Лещенко в цьому матеріалі.

ICU, одним із засновників якої є Макар Пасенюк, подала позов ще у 2018 році. Фінансова група вимагала розмістити на постійній основі на сайті НВ спростування слів Лещенка та стягнути по 72 тисячі гривень з Медіа-ДК і Лещенка.

У 2019-му НВ виграв у ICU суд у першій інстанції, а у серпні 2020-го — слухання в рамках поданої компанією апеляції.

2. Сергій Пашинський проти НВ

На початку 2020 року Подільський райсуд Києва поставив крапку у судовій тяганині Сергія Пашинського, що розпрощався за час процесу з мандатом народного депутата, і редакції НВ.

Все почалося в 2018-му, коли Пашинський, на той момент парламентарій з фракції Народного фронту і голова Комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони, зажадав спростувати інформацію НВ про його причетність до корупційних операцій в оборонному секторі. Депутата обурило розслідування Злупили два товариші, в якому журналіст видання Іван Верстюк описав схему поставок на Житомирський бронетанковий завод списаних з озброєння розібраних радянських БМП-1 1980-х років випуску, закуплених Україною в Чехії за посередництва польської компанії Wtorplast.

Пашинський вважає, що стаття НВ була «спробою дискредитації української армії і співпраці з нашими союзниками».

Редакція зуміла відстояти свою правоту в суді.

3. Бізнесмен Андрій Адамовський проти НВ

У 2015 році бізнесмен Андрій Адамовський позивався на НВ до суду через публікацію інтерв'ю з естонським бізнесменом Хілларом Тедером, в якому той звинувачував колишніх бізнес-партнерів (з якими він володів столичним ТРЦ Sky Mall), зокрема й Адамовського, у протиправних діях. «Просто в один проєкт потрапив безсовісний партнер, який намагається все вкрасти, використовуючи для цього корумпованих чиновників», — розповідав Тедер. Адамовський просив визнати цю інформацію недостовірною — вона, мовляв, завдала шкоди його діловій репутації.

НВ виграв у нього суд і в першій інстанції, і в апеляції.

4. Компанія ізраїльського бізнесмена Нісана Моїсеєва проти НВ

У 2017 році компанія Proton Energy Group, що належить бізнесменові Нісану Моїсеєву, подала на НВ позов до суду через публікацію Нас всіх надули. У статті йшлося про те, що співробітники СБУ допомогли компанії, пов’язаній з Віктором Медведчуком, кумом російського президента, підім'яти під себе ринок продажу автомобільного газу, в результаті чого ціни на паливо зросли, а вигоду отримав монополіст.

Proton Energy Group вимагала спростувати окремі речення статті.

Відбулося кілька судових засідань, справа розглядалася по суті. Але потім представники компанії припинили ходити в суд і з 2018 року нових претензій не пред’являли. Суд залишив справу без розгляду.

5. Компанія ICU проти НВ

У 2018 році інвесткомпанія ICU, яку очолює Макар Пасенюк, позивалася до суду на НВ через публікацію колонки Сергія Лещенка, на той момент народного депутата.

Лещенко написав, що за президента Петра Порошенка ICU стала інструментом для просування власних бізнес-інтересів глави держави. Крім того, автор стверджував, що у інвесткомпанії була певна роль в укладених Порошенком і мільярдером Рінатом Ахметовим домовленостях, що стосуються введення формули ціноутворення на вугілля (так звана формула Роттердам+).

ICU вимагала розмістити на постійній основі на сайті НВ спростування слів парламентарія.

У 2019-му НВ виграв у ICU суд в першій інстанції. Зараз справа знаходиться в апеляції.

6. Генпрокуратура Юрія Луценка проти НВ — 1

В кінці серпня 2018 року Печерський райсуд Києва надав Генеральній прокуратурі України (ГПУ), яку на той момент очолював Юрій Луценко, доступ до даних з мобільного телефону головного редактора програми Схеми: корупція в деталях Наталії Седлецької та журналіста НВ Крістіни Бердинських. ГПУ запросила всю інформацію зі смартфонів, включно з СМС, геолокацію і телефонну книгу, за 1,5 року — з 19 липня 2016-го до 16 листопада 2017-го.

Генпрокурор Луценко пояснював необхідність доступу до телефонів журналістів тим, що його структура розслідує справу про можливе розголошення директором НАБУ Артемом Ситником держтаємниці і даних досудового слідства, а Бердинських і Седлецька відмовляються надавати потрібні дані і називати свої джерела. При цьому ГПУ так і не змогла довести, що журналісти взагалі щось знають про зазначене кримінальне провадження, і обґрунтувати, навіщо слідчим дані відразу за 1,5 року.

Редакція НВ оскаржила рішення Печерського суду. 25 вересня 2018-го ГПУ призупинила отримання інформації з мобільних телефонів Седлецької і Бердинських в зв’язку з терміновим рішенням Європейського суду з прав людини у справі головного редактора Схем.

Через дев’ять місяців після початку судових процесів, 30 травня 2019 року, Печерський суд остаточно відмовив ГПУ в наданні даних з мобільного телефону журналіста НВ.

7. Генпрокуратура Юрія Луценка проти НВ — 2

4 лютого 2019 року Печерський райсуд Києва дозволив ГПУ доступ до внутрішніх документів редакції НВ і до всіх матеріалів, які надсилав на електронні адреси видання його журналіст Іван Верстюк. 13 лютого в редакцію з’явився слідчий і вручив судове рішення.

Приводом для звернення ГПУ до суду послужила стаття Верстюка Діамантова дочка, опублікована в НВ в 2016-му, за три роки до звернення Генпрокуратури до суду. У матеріалі йшлося про вартість навчання у Великій Британії дочки заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця.

Пізніше Корнієць, один з фігурантів скандальної справи «діамантових прокурорів», підтвердив, що його дочка дійсно вчиться в Туманному Альбіоні.

НВ оскаржив рішення Печерського суду, і Київський апеляційний суд відмовив ГПУ в доступі до інформації редакції НВ та e-mail Верстюка.

8. Одеський сірий кардинал проти НВ

Одеський бізнесмен Володимир Галантерник, якого ЗМІ часто називають «неформальним господарем Одеси», в квітні 2019 року подав позов на НВ за публікацію, яка вийшла ще в червні 2018-го і називалася Одеси тато. У ній редакція описала серйозний, але непублічний вплив Галантерника на політичні та бізнес-процеси в південному місті-мільйоннику.

Сам бізнесмен вирішив, що матеріал завдає шкоди його діловій репутації.

Але хоч позов він і подав, судовий збір не сплатив і на засідання не з’явився.

Наступне засідання має відбутися в червні цього року. Редакція подала в суд заяву з проханням про те, щоб справу залишили без розгляду.

9. Віктор Медведчук проти НВ

У минулому році народний депутат від ОПЗЖ Віктор Медведчук вирішив судитися з редакцією через досьє на нього, яке опублікував сайт НВ. У ньому згадувалося, що з середини 1970-х нинішній парламентарій співпрацював з КДБ.

Медведчук просив визнати цю інформацію недостовірною, прикріпивши до позову довідку з архіву СБУ про те, що там на нього ніяких документів немає.

Єдине судове засідання, про яке НВ навіть не попередили, перенесли.

З осені 2019-го руху у справі немає. Дата нового судового засідання досі не призначена.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 19 від 21 травня 2020 року