Уявляєте, якби президент і парламент пояснили, що ж таки відбувається? Не тому, що я дуже на них покладаюсь, а тому, що інших немає. І тому, що і шоу, і конспірологія — однакове зло.
Але це навряд чи. Тут всі — в серіалі.
Що я бачу і без пояснень — важку інституційну кризу. Не протистояння «поганого» генпрокурора і «хороших» антикорупційних органів, а саме інституційну кризу, бо запитань до усіх гілок влади просто купа.
Не лише до президента, до ВРУ, а й до органів правосуддя як таких. Бо цей нескінченний треш-серіал розфокусовує від головного: роботи системи правосуддя.
Ще я бачу, що інформаційний супровід і медійна присутність у більшості з цих суб'єктів держави переважає над їхніми реальними завданнями саме як суб'єктів держави.
Бо це ж неможливо, коли енна кількість депутатів-блогерів, які, замість того, щоб думати, як знайти механізми виходу з цієї кризи і згадати, що вони працюють на іншій роботі, зараз просто емоційно накачують свої аудиторії і досконало виконують функцію flood the zone wih shit.
Хоч насправді для стійкості держави, в першу чергу, важить верховенство права, а не нескінченний блогінг.
Постійна медійна присутність не означає ні контролю, ні безумовного впливу, а жахливу кадрову політику президента (хоча це не новина).
Вибачте, я тут процитую класикиню українського жабогадюкінгу пані Мендель, з її книжки: «Володимир Зеленський прийшов із чітким наміром дати можливості всім тим „талантам з народу“, які, за чутками, ходять десь зовсім поруч».
Запам’ятайте ці слова, і якщо хтось колись захоче просто дати хід «талантам», тримайте його за руки і хоча б окропіть свяченою водою свій бюлетень, чи що.
Текст опубліковано з дозволу авторки