Коли і як вплив Китаю змінить хід війни Росії проти України
Погляди17 червня 2024, 23:20
Текст підсумкового комюніке саміту миру в Швейцарії непоганий. Він не такий, який би ми хотіли мати, маємо бути чесними. І це не про три чи більше пунктів. Цей текст, насправді, із симпатією до України. Він — з бажанням працювати за окремо визначеними напрямами. Він про те, що процес має тривати. Він про те, що Україна і ті, хто підтримують Україну, перебувають в правильному сенсі історії. Це прослідковується між рядків.
Я б не звертав на цей текст якоїсь шаленої уваги. Висмикувати якісь речення казати, що це для нас успіх або навпаки відсутність успіху — така логіка «зради-перемоги» для комюніке не працює. Те, що взагалі був заключний документ в будь-якій формі — декларація, заява, комюніке — це, я вважаю, непогано. Не факт, що це комюніке потім збережеться в пам’яті, але факт, що воно було, точно збережеться. Треба розуміти, що документ можуть підписати найкращий з усіх боків, але якщо кардинально зміниться ситуація або на фронті в гірший бік, то цей документ просто залишиться в історії, яким би він хорошим не був.
Китайці розглядали можливість участі в саміті.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Вони зважували різні опції — присутність на рівні посла, присутність на рівні спеціального представника. Вони про це говорили з бразильцями, навіть підписали спільну заяву. І бачите, бразильці вибрали для себе варіант участі, а китайці — «з'їхали». Я вважаю, що цей «з'їзд» абсолютно зрозумілий. Цей «з'їзд» — можливість залишити собі свободу маневру. Як кажуть іноді — свободу рук для будь-яких подальших рухів. Китайці зараз обмірковують різні варіанти, де б їх роль мала додану вартість. Вони розуміють, що цей момент ще не настав. Що їм потрібно зберігати можливість говорити зі всіма — з нами, з американцями, з Європою, що власне китайський лідер зробив, коли він був у Парижі, ну і з Москвою, з Кремлем.
Китайці тримають повністю російський ВПК
Я думаю, що китайці можуть включитися на етапі організації другої зустрічі. Чи це буде знову саміт, чи це буде зустріч високого рівня — там є свої нюанси. І одна з таких можливостей зараз розглядається. Саудити дуже щільні консультації проводять з китайцями і підтримують постійний контакт. Тож китайці можуть включитися, і китайці, як на мене, єдині, хто може прямо і опосередковано вплинути на позицію особисто Путіна. Тобто, китайський лідер єдиний, як на мене, в цьому світі, хто може або призупинити Путіна, або спрямувати його дещо в іншу сторону. І Сі Цзіньпін це зробить, коли відчує для цього слушний момент. Є таке поняття моменту, це називається китайська енергія Ці. Коли китайці відчують, що момент настав, тоді вони і запустять процес. Зараз вони бачать, що краще триматися над процесом. Вони ухвалили це політичне рішення, і тому не участь китайців не означає чогось виразно антиукраїнського. Це означає, що поки що китайці хочуть зберегти для себе максимальні можливості на майбутнє.
Китайський вплив дуже серйозний. Без них рівняння не складається. Про Китай ми маємо говорити досить відверто, оскільки китайці тримають повністю російський ВПК. Без них російський ВПК не може функціонувати. Але і їхній вплив теж має свої межі. І для того, щоб цей вплив реалізувати, вони мають розмовляти і з нами, і з Заходом. Ви ж бачите, що Путін постійно намагається натякати, що він готовий розмовляти, при цьому вигадує різні позиції. Але він хоче розмовляти із Заходом. Саме із Заходом. І він вважає, що це Захід веде війну, і ми, як частина Заходу, фактично, проти нього. Тому Китай, який теж має свій геополітичний погляд, поки що намагається триматися поза процесом.
Хочу прокоментувати ще одну важливу заяву, що пролунала від глави офісу президента Андрія Єрмака. Він сказав на полях саміту миру, що за президента Зеленського не буде жодних Мінських домовленостей. Тут два моменти. По-перше, мінських точно не буде, де Лукашенко перебуває. Всім відомо і звідки почалася атака на Україну в лютому 2022 року. Так що будь-які визначення мінські остаточно закінчились. І сьогоднішня Білорусь, це фактично прямий союзник агресора. Так що цей термін забули. А другий момент. Мінські домовленості — кому вони подобаються, кому не подобаються (особисто я був проти них), відіграли свою дуже важливу роль. В тому сенсі, що вони дали нам передих. Вони дали нам можливість підготуватися до майбутнього і дали час. В сьогоднішній реальності — реальності повномасштабної агресії — є тільки декілька можливих опцій. Є опція остаточної перемоги. Є опція, яка може настати (ми ж не можемо виключати все) якогось варіанта заморозки. Але опція намагатися вигравати час в цій реальності вже не працює. І це дуже важливо пояснити і західним, і незахідним країнам. Ми з вами бачимо ситуацію з Києва, але вони бачать ситуацію з геополітичної реальності. І яка б не була ситуація, як би вона не розвивалась в часі, на полі бою, як би не змінювалася геополітика, купити час — це вже не варіант. І от в цьому сенсі будь-яка логіка Мінських домовленостей більше не працює. Тобто або є виразна остаточна перемога, або в якийсь момент, і він може настати, це буде інша ситуація. Але вона не може бути з точки зору тактики — вигравати час. Це вже за визначенням не працює. І в цьому сенсі я згоден. Мінські домовленості за своєю тактичною логікою в будь-якому варіанті майбутнього, вже не мають жодного сенсу. Ані тактичного, ані стратегічного.
Повну версію інтерв'ю з Павлом Клімкіним слухайте на Radio NV