10 червня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) опублікував результати свого дослідження (7 травня-3 червня 2026 року за репрезентативною вибіркою було опитано 1015 респондентів) щодо рівня довіри до окремих державних керівників, політиків і суспільно-політичних діячів. Такі дослідження періодично проводять різні соціологічні центри, і їхні результати відображають політичні настрої громадян, їхнє ставлення до різних суспільно-політичних фігур. Відразу зазначу, що це не електоральні рейтинги. Довіряти або не довіряти респонденти можуть одночасно різним політикам.
Кому найбільше довіряють українці? В лідерах три генерали, три герої війни. І це показово, а в умовах війни і закономірно.
Найбільший рівень довіри — 73% — до Валерія Залужного, ексголовкома ЗСУ, нині посла України у Великобританії. Цю лідерську позицію (за рівнем довіри) Валерій Федорович утримує ще з 2022 року. Вже тоді він став персоніфікованим символом Збройних Сил України і українського спротиву російській навалі. І хоча з 2024 року він перейшов на дипломатичну роботу і не бере участі у внутрішньополітичних процесах і подіях, не дуже помітно представлений в ЗМІ, про нього пам’ятають і ставляться до нього з великою повагою, що і підтверджують дослідження КМІС. Можливо, на його користь також спрацьовує той факт, що він не асоціюється з внутрішньополітичними конфліктами.
Він не асоціюється із внутрішньополітичними конфліктами
Що також показово, рівень довіри до Залужного залишається стабільно високим. У порівнянні з січнем 2026 року цей показник майже не змінився (в січні довіра була — 72%, в травні - 73%). Це, до речі, спростовує інформацію в деяких українських мас-медіа, що нібито рейтинги Залужного різко впали за останні місяці.
На другому-третьому місцях за рівнем довіри є два інших героя війни — Роберт Бровді («Мадяр») і Кирило Буданов. Їм довіряють 70% респондентів. Однак Буданову не довіряють 22% респондентів, а «Мадяру» — лише 7%. Проте кожен п’ятий респондент ще не знає, хто такий «Мадяр». Але дуже помітно, що «Мадяр» стрімко стає новою зіркою в лавах героїв нинішньої війни.
По Буданову слід зазначити, що з січня 2026 р. рівень довіри до нього не змінився, а от рівень недовіри трохи збільшився — з 19 до 22%. Це в межах статистичної похибки. Але помітно, що до Буданова в ролі керівника Офісу президента України починають приглядатися, і вже з’являється публічна критика на його адресу.
Якщо говорити про героїв війни, зазначу доволі стримане ставлення до Андрія Білецького, командувача Третього армійського корпусу. Йому довіряють 49% респондентів. Це навіть трохи менше, ніж довіра до головкома ЗСУ Олексанра Сирського. Що також є цікавим — третина опитаних не знають, хто такий Білецький. Рекламна кампанія Білецького виявляється не дуже ефективною. Білл-борди якщо і підняли рівень його впізнаваності, то не суттєво, а популярність — ще менше.
Президент України Володимир Зеленський посів четверте місце за рівнем довіри, йому довіряють 61% респондентів, не довіряють 34%.
Як це не парадоксально, але в травні 2026 р. (у порівнянні з квітнем 2026 р.) довіра до президента Зеленського не впала, а навіть трохи зросла — з 58% до 61%. Хоча саме в травні розгорталася нова хвиля скандалу Міндічгейт-2, а також була справа Єрмака. В опозиції очікували падіння рейтингу довіри до президента Зеленського, а виявилось трохи навпаки.
Як пояснити цей парадокс? В звіті КМІС відзначається, що коливання довіри до Зеленського є в межах статистичної похибки. І цей показник є відносно стабільним (коливання в межах приблизно 3%) майже рік — з липня-серпня минулого року. Був помітний спад довіри до Зеленського лише в лютому 2026 р., який самі соціологи не можуть повністю пояснити і пов’язують з певним розчаруванням, яке тоді виникло у зв’язку з відсутністю результатів у мирних переговорах. Також в прес-релізі КМІС відзначається, що на певне збільшення показника довіри до Зеленського могла вплинути методика опитування (про довіру до Зеленського запитували не окремо, а в загальному списку суспільно-політичних діячів, і, як з’ясувалось, це спрацювало на користь президента України).
На мій погляд, в травні на користь Зеленського також спрацювали низка сильних і ефектних кроків, наприклад, указ про парад в Москві на 9 травня, а також позитивні тенденції на фронті, зокрема успішні удари по російському тилу і по окупованих територіях. Цілком ймовірно, що могла повторитися ситуація, яка була в листопаді минулого року, коли внаслідок скандалу «Міндічгейт» рейтинг довіри до президента Зеленського в середині листопада 2026 р. впав приблизно на 10%, але наприкінці листопада цей показник знов піднявся на 10%, внаслідок жорсткої реакції президента Зеленського на мирний план Трампа. В травні 2026 р. могло бути щось подібне, просто з інших причин і з меншою амплітудою.
Також треба враховувати, що на прихильників Зеленського корупційні скандали навколо оточення президента України практично не вплинули. А ті, хто довіряє президенту Зеленському частково, сприйняли цей скандал, скоріше, як політичні розборки, а не як розкривання корупції в найближчому оточенні президента України. В цьому випадку спрацьовує і недовіра до всіх професійних політиків, зокрема і до критиків президента.
Найнижчий рівень довіри (і найвищий рівень недовіри) за опитуванням КМІС (як і за іншими подібними дослідженнями) якраз у професійних політичних діячів, лідерів парламентських політичних сил.
Цього разу найгірші показники у Юлії Тимошенко (їй довіряють 11% респондентів, а не довіряють — 85%). Майже напевно це пов’язано з кримінальною справою проти лідерки «Батьківщини», в рамках якої її звинувачують в підкупі колег з парламенту. Хоча Юлія Володимирівна і раніше була серед лідерів за показником недовіри.
Колишньому лідеру ОПЗЖ Юрію Бойко довіряють лише 6% опитаних, не довіряють 78% (і зрозуміло чому). Про нього потрохи починають забувати (оскільки в часи нинішньої великої війни він не демонструє публічної активності). 12% респондентів сказали, що не знають, хто це такий.
Петру Порошенко довіряють 26% (і цей показник помітно покращився у нього в порівнянні з січнем 2026 р.), але не довіряють набагато більше — 71%. І ця ситуація для лідера «Європейської солідарності» суттєво не змінюється з 2019 року.
Чому не довіряють лідерам парламентських партій? Це відображення і загальної недовіри до Верховної Ради, і недовіри до професійних політичних лідерів старої формації, які в різний час були на чолі країни за останні 20 років. В умовах великої війни з’явився ще один вагомий чинник недовіри — професійні політики не асоціюються зі спротивом проти російської навали.
Серед лідерів довіри якраз ті, хто асоціюється з спротивом російській агресії. Крім четвірки лідерів згадаю також головкома ЗСУ Сирського (рівень довіри — 52%) мера Харкова Ігоря Терехова (йому довіряють 52%), міністра оборони МихайлаФедорова (довіряють 50% респондентів), Білецького, командувача Третього армійського корпусу (рівень довіри — 49%), Віталія Кіма, голову Миколаївської обласної державної адміністрації (довіряють 47%).
Цікавою є ситуація із ставленням до Олега Ляшка. В опитуванні він фігурує як командир батальйону безпілотних систем, голова Радикальної партії. І мабуть саме цей його подвійний статус обумовив суперечливе ставлення до нього. Довіряють йому 47% (тому що він на фронті), але 43% не довіряють (мабуть за його минулу політичну діяльність).
На останок про довіру до очільниці Уряду Юлії Свириденко. Їй довіряють 27% респондентів, 41% — не довіряє. Але майже кожен п’ятий респондент (23%) не знає, хто це така. Отакий діагноз — не дуже помітний прем'єр-міністр, зі стримано негативним ставленням до себе.
Текст опубліковано з дозволу автора