«Проти мене — бандити з Дніпра». Що знає та чого не знає Геннадій Корбан — інтерв'ю НВ зі скандальним бізнесменом

Наприкінці розмови я подякував конгресвумен і сказав, що мені це дуже цікаво, але, на жаль, я не можу зрозуміти, це не моя компетенція і це не мої можливості, щоб вплинути на цей процес. Тобто це можливості Генштабу, Міноборони, спеціалізованих організацій, які транспортують, закуповують, приймають озброєння. Вони мають перейти на ці рейки. [Сказав, що] я не маю ні лобістських, ні якихось інших можливостей, щоб вплинути на цей процес.

Але, як людина, яка цікавиться, я вислухав її уважно і зробив для себе певні висновки. Подумав, що якщо матиму якусь можливість донести цю інформацію, я її доноситиму. Але я навіть не встиг це зробити.

Тому я можу лише це прокоментувати тільки так, як це відбулося. Ми мали коротку зустріч, далі в неї були твіти, які я теж читав.

Американський політик, конгресмен, тим паче з українським корінням в Україні може мати масу контактів, зустрічей, друзів, недругів. Вона має свої джерела отримання інформації. Зрозуміло, було очевидним, що після контакту з Вікторією, після її різких заяв у бік пана [Андрія] Єрмака, [голови Офісу президента], пішли якісь зворотні дії.

Наскільки я знаю, спецслужби з’ясовували всі контакти Спартц в Україні, намагалися знайти всіх, з ким вона контактувала. Не знаю, навіщо. Очевидно, для здійснення репресивних заходів щодо цих людей.

— Це була дуже болісна історія для Офісу президента, коли кажуть, що треба перевірити Єрмака на його російські зв’язки під час війни. Зрозуміло, що це має дратувати.

— Напевно. Але чому мене обрали як жертву цієї заяви, досі незрозуміло. Мене так точно нічого не пов’язує з жодним американським політиком.

Я взагалі не займаюсь політикою як такою. Я займався виключно обороною країни, міста, обороною у регіоні. Так, я займався цим масштабно і займаюся. Але це ніяк мене не робить політиком якогось масштабу для того, щоб на мені таким чином зганяти…

Можливо, це показова історія. Просто вибрали людину, на якій відпрацювали неконституційний жест залякування для того, щоб іншим не кортіло, як то кажуть. Можлива й така версія.

Знаєте, рівень мислення цих людей мені досі незрозумілий, незбагнений. Для мене це в певному сенсі загадка. Я не хочу їм давати характеристики, їх критикувати, але це дуже дивна історія, справді дивна. При всьому тому, що йде війна, гаряча фаза, Дніпро — ключовий регіон, я опікуюсь обороною, президент про це знає. Коли мене не було, вони разом із Єрмаком приїжджали до Дніпра, він перебував у Штабі оборони, бачив його. Такого штабу навіть у Києві немає за рівнем технічного оснащення, можливостей. Дуже дивно, що після цього відбувається така реакція.

Я не маю версій, відверто кажучи.

— Коли президент і голова ОП були в Дніпрі, чи мали вони намір зустрітися з вами?

— Ні. Очевидно, не було таких намірів. По-перше, мене не було у країні. Я поїхав, офіційно відпросився у [голови Дніпропетровської ОВА Валентина] Резніченка. Він написав офіційного листа. Навіть більше, ОП санкціонував мій від'їзд, мою коротку відпустку.

У цей момент, коли я був відсутній, вони відвідали Дніпро і саме Штаб оборони. Ось така іронія долі — ні забрати, ні додати. Досі ця ситуація вимагає прояснення, якоїсь відповіді. Не лише для мене — для людей, для вже безлічі тих лідерів громадської думки, які цю ситуацію підхопили і написали про неї.

— Готуючись до інтерв'ю, я натрапив на платну публікацію, що відправляла мене на видання Фокус, яке посилається на колонку у виданні Апостроф. Автор цієї колонки досить прозоро натякає на те, що позбавлення громадянства Корбана сталося на вимогу США, що ця вимога стосується боротьби з російськими агентами. Можу процитувати: «Американські експерти привертали увагу вже досить давно на місцеві олігархічні мережі, на діяльність яких влада заплющує очі». Цей політолог пише, що йшлося конкретно про мера Дніпра Бориса Філатова, Корбана, які, за оцінкою американських аналітиків, «перетворили регіон на персональну вотчину впродовж останніх шести років». Чим ви могли дратувати за останні шість років? Як ви пояснюєте такі публікації?

— Некоректно коментувати політолога, який висуває таку версію, бо він не називає — ні кого ми дратували, ні на яких американських аналітиків він посилається. Це звичайний хейт, чорний піар, дуже розмитий.

Сьогодні у країні інформаційний простір монополізований. По суті справи — геть звужений. Насправді якщо об'єктивно подивитися, ми побачимо, що незалежних видань, інтернет-видань, сайтів можна порахувати на пальцях однієї руки. Всі інші, які ви називаєте, — Фокус, Апостроф, Comments.ua, дуже багато їх — це по суті сайти, які вже знаходяться на межі виживання і вони просто продають будь-яку джинсу, будь-яку рекламу, будь-який простір дуже недорого. Вони цим займалися і раніше, але це коштувало набагато дорожче. Сьогодні це коштує недорого через те, що війна, доходів немає.

Нормальні видання не займаються джинсою. Так, їм важко, вони тягнуть на собі колективи для того, щоби підтримувати це видання в незалежному вигляді. Рекламодавця зараз немає як такого, здорового, нормального.

— Хто це замовив?

— Я вам скажу хто, які у мене є версії.

За великим рахунком, доступ до інформаційного простору сьогодні обмежений настільки, що туди не може потрапити людина незалежна, людина зі своєю особливою думкою. Доступ до цього простору мають чи бандити якісь, чи шпигуни, чи експерти, які перебувають у когось на зарплаті.

У цьому випадку подібні ідеологеми давно вже розвиває угруповання так званого Олександра Петровського, який протистоїть упродовж усіх цих шести років мерії Дніпра.

Мер Дніпра взяв ще з першого дня курс на боротьбу з місцевими бандитами — стоянки, кафе, незаконні земельні ділянки, незаконні будівництва, кіоски тощо, і дуже серйозно наступив їм на хворі мозолі. Водночас вони мають сьогодні регіональний телеканал, таких якихось експертів, які викидають якийсь меседж у себе на Фейсбуці, а потім цей меседж вони розганяють по таких виданнях, як Фокус, Апостроф. До того ж вони так сиплять просто один до одного.

У мене стоїть моніторинг на моє ім'я. Я отримую ці посилання, начебто вони тиражують одне одного. Це дуже кумедна історія. Ба більше, у них є фабрики ботів, які практично всі з російською та білоруською пропискою.

— Ці бандити зараз мають спільні інтереси з Офісом президента?

— Я не знаю. Але вони мали спільні інтереси під час місцевих виборів. Наприклад, фракцію Слуги народу у Дніпровській міськраді контролює саме Олександр Петровський.

До речі, ці люди покинули країну 24−25 лютого — відразу, як тільки почалася війна. У перші години війни. Перебувають вони у Відні, добре почуваються. Але водночас у них залишилися можливості, зв’язки зі Службою безпеки України, залишилися зв’язки в інших державних органах. Вони знайомі з деякими технологами, які обслуговують Банкову. Вони один одному хіба що підкидають контент і, відповідно, підхоплюють одне одного.

Тут у них просто збіглися інтереси та доріжки — ні більше, ні менше. Не думаю, що вони мають міцні зв’язки. Хоча під час місцевих виборів вони мали дуже міцний зв’язок на місцевому рівні. Голова штабу Слуги народу по Дніпропетровській області — такий собі [Юрій] Кисіль, який є близьким другом [першого помічника президента Сергія] Шефіра, повністю залежить від Олександра Петровського, від усього цього угруповання. Тому списки депутатів міськради та облради у Слуги народу наповнювалися за рахунок людського ресурсу цього угруповання.

— Зараз ми бачимо, що є велика недовіра до силових відомств, до СБУ. Було затримано Олега Кулініча, голову Кримського СБУ. ДБР опублікувало підозру, що він вступив у змову з Володимиром Сівковичем, колишнім заступником голови РНБО (2010−2013 роки). Поки ми бачимо, що відбуваються зміни в СБУ — Івана Баканова зняли з посади, він є другом дитинства президента. Чи бачите ви таких людей, яким не можна довіряти, в СБУ Дніпра?

— Щодо Дніпропетровщини. Під час моєї відсутності були зміни: керівника регіонального управління [СБУ] змінили. До того, коли були колишні керівники, вони входили до Штабу оборони. Скажу вам щиро, деякі заступники виявляли ініціативу та намагалися допомагати у контрборотьбі з ворогом, але я не бачив особливої активності від СБУ.

Пам’ятаю у 2014 році був начальник СБУ Геннадій Грищенко. Ми справді дуже активно працювали із СБУ. Це були такі офіцери, які займалися з ранку до вечора війною, антитерором, контррозвідкою — тим, чим має займатися СБУ.

Цього разу я не побачив із боку СБУ якоїсь ініціативи чи якогось старання. Тим паче, не побачив з боку контррозвідки. Я сказав би, що вони більше заважали, ніж допомагали. Це перше.

Друге. Ви згадали затримання Кулініча, зняття Баканова. У всіх досі питання: чому президент, будучи близьким другом, другом дитинства Баканова, усунув його з таким досить жорстким формулюванням? Ніхто не пояснює чому.

У мене є різні знайомі, у різних відомствах. Мені трохи розповідали цю історію. Я не відкриватиму всіх подробиць, бо напевно там ведеться слідство. Я не допущений, звісно, до цих матеріалів, тому що я звичайна людина. Але з розповідей досить компетентних знайомих, пан Кулініч був у досить близьких стосунках із паном Бакановим. І отримуючи інструкції протягом року чи півтора від Сівковича, який працює сьогодні у Міністерстві оборони Росії, на ворога, він фактично через Баканова працевлаштовував цілу мережу російських агентів. Нехай не на перші посади, але на ключові — на начальників управлінь у різних областях тощо.

Мені сказали, що президент, який раніше звільнив Кулініча, не знав про те, що він продовжує бути радником Баканова. Коли все це побачив і дізнався, у нього просто був напад гніву. І зрозуміло чому. Начебто близький друг дитинства, близька людина на відповідальній посаді, і протягом року працевлаштовує цілу агентську мережу російських розвідників, які фактично потім відчиняли ворота ворогові, російському агресору — це вище за будь-яке розуміння.

Якщо зрада відбувається на такому рівні, то що можна говорити про звичайних коригувальників [вогню], яких сьогодні суд відпускає під заставу 200 чи 500 тис. грн. Будь ласка, у Миколаєві багато таких випадків. Коригувальник — людина, яка наводить ракети на наших людей, на наші будинки. Суд відпускає їх під заставу. Як таке можливе взагалі? Ці люди не можуть бути на волі, це вороги. Вони по суті вбивають нас, стали на бік ворога. Чому вони мають бути на волі?

Втім, на тлі всіх цих процесів, які відбуваються в СБУ, в контррозвідці при СБУ, де, за ідеєю, потрібно детальне вивчення кадрового складу, потрібні дуже серйозні чистки, перевірки, знаходиться час для того, щоб розібратися зі мною, з моїм паспортом, не пустити мене до країни, залишити ключовий регіон без керівника Штабу [оборони]. Хоча не можна сказати, що це так — дистанційно я продовжую це робити. Проте зрадників треба шукати в іншому місці.

Відповідно, коли це сталося, зчинилася органічна хвиля обурення з приводу позбавлення мене громадянства. Всі мої недоброзичливці, безумовно, об'єдналися для того, щоб зробити інформаційний контрнаступ. Вони вибрали такі форми, я б сказав, збочені, єзуїтські щось: «Треба прибрати Корбана. Якщо його не прибрати, то американці не дадуть зброї».

Тим паче, йдеться про якихось олігархів — я не олігарх: я не чиновник, не держслужбовець, не політик, не депутат. Я звичайний бізнесмен, патріот своєї Батьківщини, який мешкає у Дніпрі, у якого батьки перебувають у Дніпрі, і який захищав усім і як міг свою країну та своє місто.

— Давайте говорити правду: ви дуже впливова людина. Маю зізнатися, я з Дніпра, тож питав, про що говорять у місті. Зрозуміло, є побоювання, що вас немає в країні. Але є інша історія, яку ви можете підтвердити або спростувати. Кажуть, нібибто зараз зачищають Дніпро від ваших людей у різних структурах. Це справді так?

— У мене немає жодних людей у жодних структурах. І це відверто. Мені це просто не потрібне. Вони зачищають не моїх людей, а просто намалювали собі апокаліптичні, нереальні картини у тому, що впливаю якихось військових. І по суті справи ось ці зачистки, які вони ведуть, просто терзають військових, яким ми надавали допомогу.

Я надаю допомогу наосліп різних бригад. Я навіть не бачив командирів цих бригад. Є заявка, є матеріальні цінності, хтось приїжджає, отримує щось видається через військкомат, щось через комбрига.

Зараз рівень шизофренії дійшов до того, що контррозвідка СБУ їздить і фактично мучить військових — допитує, який стосунок вони мають до мене, як вони зі мною знайомі, як співпрацювали зі мною. Це дуже низька історія, абсолютно низького штибу, бо насамперед це демотивує військових, тих людей, котрі щодня віддають свої життя за нас із вами. Це неправильно, це просто не нормально.

— Ви обіцяли Путіну, що якщо він ще раз ударить по Дніпру, то йому буде Пульса де-нура. Він ударив по Дніпру. На що він має очікувати зараз?

— Він не вдарив з того часу жодного разу по Дніпру. Я чітко стежу за цією ситуацією.

Це якась містична історія. Справді, є такі стародавні кабалістичні прокляття.

До речі, можливо, це ірраціональна логіка, дуже часто диктатори — такі як Путін, Гітлер, Сталін — у цьому сенсі дуже ірраціональні і вірять у багато магічних, містичних речей. Адже ми з вами з різних літописів знаємо, що при цих людях існували якісь шамани, астрологи, нетрадиційні лікарі. Тому ці люди дуже схильні вірити і бояться якихось містичних речей.

Чим це могло налякати Путіна? Не знаю. Але це прокляття застосовується переважно щодо людей, які належать до єврейської національності. Але були окремі випадки, зокрема це стосувалося Йосипа Сталіна, коли Ребе Любавицький із Дніпра почав читати молитву Кадіш — за упокій ще живого Сталіна. Через три дні у нього стався удар.

Пульса де-нура — це складна, важка процедура. Я не є людиною, яка суворо дотримується обрядів, хоча людина віруюча, але думаю, що цей пост якимось чином також вплинув на те, що досі по Дніпру не вдарили. Я хочу постукати по дереву, не хочу наврочити, не дай Боже, проте це так.

Після удару, який тоді був по Південмашу, до міста нічого не прилітало.

За процедурою те, що я зробив, — попередження. Інакше кажучи, процедура Пульса де-нура — це не просто процедура, яку ви можете розпочати, коли захочете. Ця процедура, коли ти маєш ворога чи людину, яку ти хочеш піддати цій процедурі, попередити — офіційно, так, щоб вона знала, що проти неї починається така процедура. Я попередив Путіна. Нехай сам далі думає і робить висновки.