«Рішення перезріло». Розмова з експрокурором САП — про підозру Кривоносу, домовленості Кравченка з ОП і велику політичну гру

Дійсно, сьогодні я оприлюднив пост у своєму Телеграм-каналі про те, що вважаю, що рішення генерального прокурора є абсолютно перезрілим.

Поясню свою позицію так. Дивіться, насправді факти, які покладені в основу повідомлення про підозру, а ми можемо про це говорити, тому що в себе в Телеграм-каналі станом на цю хвилину генеральний прокурор уже оприлюднив сам текст повідомлення про підозру пану Кривоносу… Для тих, хто ще не бачив самого тексту або не розуміє суті того, що викладено, поясню, що генеральний прокурор виклав у самому тексті повідомлення про підозру, факти, які, на його думку, підтверджені матеріалами кримінального провадження, щодо підробки документів і використання завідомо підробленого документу під час уникнення від кримінальної відповідальності за надуманими підставами на той час іще не директором Національного бюро. І щодо подій, які датуються травнем 2014 року: на той час пан Кривонос працював керівником реєстраційної служби в Обухівському районі. І, на переконання генерального прокурора, є всі підстави вважати те, що Кривонос причетний до висловлення прохання щодо надання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, а також здійснення ще однієї підробки документів саме для того, аби схиляти особу до надання такої неправомірної вигоди.

Насправді ці факти, за якими повідомлено про підозру, уже давно були публічними.

Зокрема я у себе в Телеграм-каналі інформував суспільство про те, що дійсно є рішення суду. Це постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 2009 року про те, що Семена Юрійовича Кривоноса, який обвинувачувався у підкупі виборців, тобто, це по суті, злочин із корисливим мотивом, тому що людина здійснила підкуп інших осіб, — йому було пред’явлене обвинувачення, справа була передана до суду. І щодо Кривоноса було застосовано дію закону України про амністію, яка була на той момент чинною.

Для того, щоб уникнути покарання і бути звільненим від кримінальної відповідальності по амністії, Семен Юрійович Кривонос не придумав нічого іншого, як відшукати одиноку матір, яка на той момент мала малолітню дитину. Це хлопчик, якого звали Максим. На той момент хлопчику був чи не один рік, він 2008 року народження, а події — 2009 року. І, відповідно, батько, який уперше вчинив кримінально каране діяння на той момент і мав на утриманні малолітню дитину, згідно вимог закону України про амністію, які діяли на той момент, міг бути звільнений від кримінальної відповідальності.

— Чому це відбувається зараз? Чому президент реагує так, як він на це реагує, з очевидним роздратуванням? Наші джерела в Офісі президента кажуть: дивіться, ці справи далі не підуть. Що це означає?

— Насправді я не знаю, що це означає. Саме момент здійснення повідомлення про підозру генеральним прокурором саме в цей час — після реалізації справи Карфаген, після того, коли ми побачили, як саме генеральний прокурор організував роботу в Офісі Генерального прокурора, куди набрав людей, які абсолютно не є прокурорами, а є пов’язаними з ним (як ми на цей момент почули з запобіжних заходів), імовірно, корупційними схемами, які кришували колцентри, отримували неправомірну вигоду, вели абсолютно розкішний спосіб життя… І тільки після цього генеральний прокурор ухвалює рішення про здійснення повідомлення про підозру.

Саме це я вкладав у зміст того, коли стверджував про те, що це рішення давно перезріло. Ці факти були відомі, вони були достатньо публічні. Ці факти я теж описував у своєму Телеграм-каналі. Тому саме обрання такого часу і такого моменту підштовхує до думки про те, а чи не є це ймовірною відповіддю на події справи Карфаген, і чи не є це елементом великої політичної гри?

Тому що коментарі, які ми чуємо з Офісу президента про те, що ці рішення будуть потім скасовані, або вони не мають нічого спільного з реальністю, або навіть лунало таке, що наче генеральний прокурор якось себе не зовсім добре почуває… Насправді це голослівні твердження, тому що Офіс президента не повинен і не має жодного офіційного, законного джерела впливу на генерального прокурора.

Хоча зверну вашу увагу, я теж про це сьогодні писав: генеральний прокурор у своєму цьому відеоролику сказав про те, що від ухвалення цих рішень політично його утримував президент.

На моє переконання, таким чином генеральний прокурор сказав про те, що президент втручався у діяльність генерального прокурора і все-таки вибирав момент, коли можна здійснити оце повідомлення про підозру. З огляду на що, я вважаю, що це елементи великої політичної гри, питання тільки — чия це політична гра. Політична гра влади й Офісу президента, чи це одноосібна гра самого Кравченка, який, давайте припустимо, що будучи ображеним на керівників САП і НАБУ, вирішив усе-таки всі відомі факти про діяльність пана Кривоноса перенести в офіційний документ.

— До якої версії ви схиляєтеся? Чия це політична гра? На що це більше схоже?

— Дивіться, я думаю, що варто нам почекати, не забігати наперед. Те, що це елементи політичної гри — це точно. Тільки чиєї? Я думаю, скоро ми це побачимо. О 17.00, є повідомлення, і директор НАБУ, і керівник САП будуть давати пресконференцію.

Я припускаю, що до цього моменту, будуть іще оприлюднені додаткові якісь, можливо, епізоди або додаткові докази по тих епізодах, щодо яких генеральний прокурор виклав сам текст і відеоролик. Ми побачимо до кінця всі факти і зможемо реально оцінити, що зараз відбувається.

Але я скажу відверто: те, що відбувається, — це точно нічого спільного з законністю не має.

Тому що якщо були встановлені факти вчинення, ймовірно, неправомірних дій Кривоносом або Клименком, або наближеною людиною до пана Клименка, то це все мало лягати в основу самого процесуального рішення, яким є повідомлення про підозру. І [має] повідомлятися тоді, коли було встановлено. А не політично чекати моменту, вичікувати якогось тонкого часу, коли це можна здійснити. Це нічого спільного з процесуальним законом, ані законом у принципі, не має.

І діяльність генерального прокурора не повинна опиратися на такі фактори. І те, що ми зараз чуємо і бачимо, ще раз підкреслює правильність рішення того, що генеральний прокурор подав у відставку і має бути звільнений із посади генерального прокурора. Тому що не місце такій людині, яка керується якимось політичними факторами або зовнішніми точками впливу на себе в ухваленні своїх рішень.

Генеральний прокурор — це вершина всієї піраміди правоохоронної системи. Це людина, яка стоїть на чолі великого органу, який керує слідством усіх інших правоохоронних органів — і СБУ, і Національної поліції, і Державного бюро розслідувань.

— Пане Станіславе, багато залежить від того, чи Руслан Кравченко все-таки повернеться в Україну. Станом на зараз він має офіційне відрядження на п’ять днів. Їде він у Париж чи, може, уже прибув у Париж. Там дійсно має бути засідання ПАРЄ. Ваша ставка: чи Кравченко повернеться, чи це відрядження закінчиться, як із багатьма посадовцями чи можливими фігурантами корупційних справ, коли вони не повертаються на батьківщину?

— Коли я говорив про те, що давайте ми почекаємо, проаналізуємо ті події, які будуть відбуватися, щоб проаналізувати, елементом чиєї політичної ігри є рішення про повідомлення про підозру Кривоносу, — власне, і частково я мав на увазі саме те, чи повернеться Руслан Кравченко в Україну, чи ні.

Тому що генеральний прокурор, як ніхто інший, не міг не розуміти наслідки своїх дій, і те, яким чином суспільство відреагує на ці повідомлення про підозру.

І, вибачте мені, будучи вже на волосок від звільнення, виписувати самому собі відрядження, уночі покидати територію України, начебто йому необхідно з’явитися на засідання у Парижі — я думаю, що справжній генеральний прокурор мав би залишатися в Україні, відстоювати свою позицію, доводити до відома. Тому що, знаєте, так виглядає: начебто підписав документ, кинув, а ви тут самі розбирайтесь. А я побуду в той час, коли тут усі події будуть відбуватися, за кордоном.

Це наштовхує суспільство, зокрема і мене, на одну з думок про те, що за домовленістю, імовірно, з Офісом президента Руслан Андрійович Кравченко підписав повідомлення про підозру, після чого терміново покинув територію України.

Далі розгортається така начебто, знаєте, удавана політична гра про те, що подання щодо нього передають до Верховної Ради, Верховна Рада голосує, і ми маємо те, що генеральний прокурор звільняється від відповідної посади.

— А чому за домовленістю з Офісом президента? Ви це підкреслюєте, і ми бачимо, що певні українські активісти саме таке припущення роблять. Чому така підозра могла бути підписана, ймовірніше, саме за домовленістю з Офісом президента?

— Давайте повернемося у липень минулого року. Ми побачили тоді, яким чином діяв Офіс президента і, відповідно, правоохоронні органи щодо саме Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. І ні для кого не було секретом протягом цього календарного року, що начебто готують іще якусь повторну атаку. А після справи Мідас, після справи Феміда, після справи Форест Гамп, і після останнього Карфагену, чутки вже перейшли в такі стверджувальні розмови про те, що дійсно така атака може відбутися.

І навіть я описував у своєму Телеграм-каналі про те, що, за моєю інформацією, окремі підрозділи Офісу Генерального прокурора після здійснення повідомлення про підозру пану Кропиві і затримання 4 вересня, залишалися впродовж вихідних днів на роботі і працювали. Тобто дійсно існувала така думка про те, що детективи, прокурори — невідомо про кого йшлося, чи про керівників, чи про детективів, але інформація така дійсно була… Саме тому, власне, після здійснення повідомлення про підозру і реалізації якоїсь певної частини кримінального провадження Карфаген, такі дії генерального прокурора видаються нічим іншим, як відповіддю на цю реалізацію.

Саме тому, щоб зрозуміти, чия це гра, чи Кравченко — це елемент більш якоїсь масштабної політичної гри, чи він самостійний суб'єкт, який просто вирішив помститися за те, що, по суті, поки що політичним наслідком для нього є звільнення з посади генерального прокурора і притягнення близьких йому людей до кримінальної відповідальності.

Ми бачимо зараз сприйняття Офісом президента: вони відсторонюються від пана Кравченка, що це його рішення, він за нього несе відповідальність. Прокоментував це і керівник Офісу президента Кирило Буданов, і президент, у принципі, уже це прокоментував. Але поки що я не схиляюся до того, щоб вірити в цю саме версію про те, що так воно відбулося.

Побачимо. Побачимо з того, чи повернеться Кравченко в Україну, які саме докази будуть оприлюднені. Ми побачимо також з того, яким чином будуть рухатись матеріали кримінального провадження відносно Кривоноса, відносно наближеної особи до пана Клименка після повідомлення про підозру.

І ще одне, що насправді звертає на себе увагу, — те, що Офіс президента, коментуючи ці події, каже, що ці рішення будуть скасовані. Це, як на мене, по-перше, підкреслює вплив Офісу президента на безпосередньо генерального прокурора, тому що рішення генерального прокурора можна скасувати тільки наступний генеральний прокурор без вказівок Офісу президента. Офісу президента там узагалі не може бути. Це ще раз, на моє переконання, підтверджує те, що ведеться велика політична гра.

Відбувається те, про що я, в принципі, давно говорив. Тому що, коли перебувають на посаді такі люди, як Кривонос, і такі, як пан Клименко, до діяльності яких є суттєві зауваження, скажімо так, а до доброчесності пана Кривоноса взагалі дуже багато запитань, — це підставляє саму структуру — як Національного антикорупційного бюро, так і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури — під удар.

Тому що, якщо керівник слабкий і по керівнику можна завдати удару, як ми бачимо з паном Кривоносом… Звідки ж узялися ці обставини щодо висловлення прохання надання йому неправомірної вигоди. Або саме ж судове рішення щодо усиновлення дитини, воно ж було публічним, його в мережі інтернет може нагуглити будь-хто і прочитати про те, що дійсно Кривонос є начебто батьком малолітнього хлопчика. Тільки для того, аби уникнути відповідальності.

Ба більше, у відеоролику, який запостив генеральний прокурор сьогодні, ми бачимо елементи допиту цієї матері, пані Світлани, яка каже, що «на мене вийшли, ніяких відносин у мене з Кривоносом не було». Двічі він якось матеріально допомагав цьому хлопчику, а потім через суд вони скасували батьківство.

— Яка ваша версія подій далі? Кривонос іде у відставку, оголошують незалежний конкурс на нового керівника, призначають нового керівника, який не має таких підозр? Що пропонуєте ви тут?

— По-перше, пану Кривоносу давним-давно слід було зрозуміти те, що своєю персоною він підставляє все Національне антикорупційне бюро. І всі заслуги Національного антикорупційного бюро можуть бути нівельовані завдяки саме одній персоні.

Тобто нам не треба ставити знак рівності між детективами і між директором.

У цьому випадку, якщо кримінальне провадження буде рухатися законним і абсолютно природним способом, то наступний етап — це обрання запобіжного заходу щодо пана Кривоноса. Це вирішення питання про можливе відсторонення його від посади, і далі — відповідне кримінальне провадження.

Буде він відсторонений від посади, чи буде таке ухвалене рішення — це рішення ухвалює слідчий разом із прокурором. Вони звертаються з відповідним клопотанням до суду за місцем здійснення розслідування, і далі вирішується питання про його відсторонення.

Чи буде ухвалене таке рішення — на цей момент я не знаю. Але ми будемо бачити по ходу розслідування цього кримінального провадження.

Так чи інакше, будь-хто — або чинний директор, або ті, хто, можливо, будуть у майбутньому директором Національного антикорупційного бюро, — повинні розуміти й усвідомлювати те, що будь-який факт, який у тій чи іншій мірі кидає тінь на доброчесність самої особи директора або майбутнього директора, а також указує на те, що, можливо, дії, які він учинив колись, були незаконними, — краще на конкурс не подаватися. Не обманювати конкурсні комісії, не підставляти інституцію собою, своїми власними амбіціями і загалом уникати участі у відкритих конкурсах. Тому що наслідок ми бачимо.

Зараз, якщо це кримінальне провадження буде рухатися, як воно повинно згідно закону рухатися, то так чи інакше його треба буде колись передавати до суду, якщо підозра не буде скасована або через суд, або рішення генерального прокурора не буде скасоване наступником.