«Коли я обійняв посаду прем'єра, Табачник уже був у пресслужбі секретаріату Кабміну. Потім він допомагав мені у тому, що зараз звуть „електоральними технологіями“, адже я був не політиком, а ракетно-космічним конструктором. Тоді Табачник працював професійно та ефективно, тож після перемоги на президентських виборах я призначив його керівником АП», — заявив Кучма в інтерв'ю BBC Україна.
Він зазначив, що Табачник почав «поступово зловживати» новою посадою і був звільнений, коли у 1996 році з’явились докази цих зловживань.
«З Медведчуком я познайомився за часів його депутатства. На початку 2000-го він був одним із лідерів „оксамитової революції“ у Верховній Раді, коли від її керівництва назавжди були усунені представники ліво-комуністичного табору. А ще у Медведчука була репутація провідного юриста. Тож коли після парламентських виборів 2002-го у мене виникла потреба у новому керівнику АП, я обрав саме його: виходець із депутатського корпусу міг стати ефективним у налагодженні співпраці з Радою, відносини з якою для мене були завжди важливі», — повідомив другий президент України.
Кучма пояснив, що під час відбору кадрів орієнтувався на їхню ефективність та професійність, і Табачник та Медведчук відповідали цим критеріям: були ефективними бюрократами і поводились і висловлювались в його присутності, як державники.
«Їхня антиукраїнська еволюція у „роки Януковича“ була для мене досить несподіваною і вкрай неприємною. Але подальша пряма „зрада“ Табачника і Медведчука шоком для мене не стала, бо була вже очікуваною і логічною. Я припинив будь-яке спілкування з обома за багато років до повномасштабного вторгнення. А тепер просто викреслив їх зі своєї пам’яті та життя», — заявив також другий президент України.
Дмитро Табачник обіймав посаду другого голови Адміністрації Президента України (1994−1996), двічі був віцепрем'єром в урядах Віктора Януковича (2002−2003 та 2006−2007), а також займав посаду міністра освіти і науки у першому та другому урядах Миколи Азарова (11 березня 2010 — 23 лютого 2014). З останньої посади був звільнений постановою Верховної Ради України № 765-VII без обговорення. З 2014 року переховується від українських правоохоронців у Росії, з липня 2015 року перебуває у всеукраїнському розшуку. Має проросійські погляди та перебуває під санкціями Євросоюзу за незаконне привласнення державних коштів.
Віктор Медведчук був нардепом II—IV та IX-го скликань. З лютого 2000 по грудень 2001 року був першим заступником голови Верховної Ради, а з 2002 по 2005 — головою Адміністрації президента. Був також українським олігархом, власником телеканалів Перший незалежний, 112 Україна, ZIK та NewsOne і одним з керівників наразі забороненої проросійської партії Опозиційна платформа — За життя.
У січні на зустрічі з представниками Міжнародної медіаради в Давосі президент України Володимир Зеленський заявив, що на початку повномасштабного вторгнення Росія хотіла замінити його на посаді президента на Медведчука.
12 квітня 2022 року Медведчука затримали на західному кордоні України, коли він намагався втекти. У вересні 2022 року Україна передала Медведчука Росії в обмін на 200 захисників Маріуполя. Тоді п’ятьох командирів гарнізону Азовсталь обміняли на 55 російських військових, а в обмін на інших бійців Україна віддала країні-агресору Медведчука.
Медведчук також був адвокатом українського поета Василя Стуса і його звинувачують у саботуванні захисту, внаслідок чого Стус був ув’язнений і, зрештою, загинув у в’язниці 4 вересня 1985 року. Крім того, у 2004 році Медведчук став кумом російського диктатора Володимира Путніна, який є хрещеним батьком доньки Віктора Медведчука Дарини.
У січні 2023 президент Володимир Зеленський позбавив Медведчука громадянства України. Також Медведчука позбавили мандату, арештували його майно в Україні та оголосили проти нього санкції в Україні та ЄС, Крім того, він є фігурантом низки кримінальних справ, зокрема справи про державну зраду та розграбування національних цінностей.