«Не потрібні Зеленському». Чому звільнили Данілова з посади секретаря РНБО і чи стане успішним Литвиненко — інтерв'ю з Гайдаєм

І загалом в Україні з РНБО завжди були великі проблеми. Не тільки Зеленський, а всі інші влади не могли визначитися, а навіщо взагалі в системі керування країною потрібна Рада безпеки і оборони.

— А справді: навіщо в системі управління країною Рада національної безпеки і оборони?

— В західній традиції, у тих же Сполучених Штатах Америки, влади користуються тим, що вони називаються think tank, тобто фабрики мислення чи як це перекласти з англійської не розумію. Тобто [місця], де різні аналітики, розумні люди роблять дослідження, роблять аналітику і видають владі цю аналітику для того, щоб влада приймала більш-менш адекватні рішення. Там роблять прогнози.

Наша РНБО створювалася саме таким чином. Це дорадчий орган. Він прямого управління країною приймати не повинен. Він повинен давати контент, давати зміст для різних органів влади, особливо пов’язаних з обороною і безпекою, що треба робити, які загрози є, робити аналізи.

А жодна влада його таким чином не використовувала, особливо теперішня влада, яка взагалі багато різних інших органів теж не використовує.

Тому Данілов, мені здається, завжди був заручником саме такої системи, де він був не потрібен. Наче є орган і наче його призначили.

Я розумію, чому його призначили. Тому що до його призначення я з Даніловим спілкувався і був дуже вражений тим проєктом, який він очолював. Це була його давня мрія — створити центр керування країною, який би базувався на централізованому зборі інформації про все, що можна зібрати в єдиний центр, в режимі онлайн. І на базі громадської організації Суспільне ОКО вони цю роботу почали за допомогою методик США.

Пам’ятаєш, в різних американських фільмах є кімната в бункері, кімната війни, куди під час нападу інопланетян, війни, терористичних атак спускається керівництво країни, сидять офіцери, багато екранів, і їм виводиться вся інформація щодо того, що відбувається.

Данілов мені показував. Наприклад, можна було подивитися народжуваність в різних областях.

— Але такі кімнати є зараз в Україні. Я бачив пересування російських підрозділів на одному з моніторів з досьє на цих бійців — звідки вони, звідки їх перекидають, де вони мешкають. Усе це працює насправді.

— Він тоді був ініціатором, і приватна була ініціатива такого контролю, коли про це навіть не думали, це зараз з’явилося. І от як людина, яка в цьому розумілася, здавалося доречним його призначити на таку посаду.

Але потім з’ясувалося, що владі він не потрібен. Він почав конкурувати з [очільником ГУР] Будановим. Така людина взагалі не повинна бути публічною, як і керівник розвідки. Вони повинні тихо працювати, робити свою справу, бути засекреченими і все.

А коли вони кожен день роблять якісь заяви, які попадають кудись, не попадають, починають конкурувати, як ми всі, публічні особи. Ми конкуруємо за суспільну увагу, але це наша професія, ми повинні це робити. А коли це роблять отакі органи, які повинні бути десь сховані, [це не правильно]. Розвідка, як і гроші, і будь-яка аналітика вимагають тиші.

Вони цього не робили. І тому сьогодні всі думали, а навіщо Данілов? Якщо аналізувати різні його заяви, то багато хто скаже, що все це дуже дивно. А причина, з мого погляду: такі люди, як Данілов, і такі органи, як РНБО, сьогоднішній владі не потрібні.

— Цю відставку варто сприймати в контексті з відставкою вже ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного? Чи не варто вибудовувати таких комбінацій?

— Не варто. Історія з Залужним зовсім інша. Там багато факторів — і політична конкуренція, і реальне вичерпання можливості Залужного у реформуванні армії. Там є і плюси, і мінуси в цій відставці.

І я погоджуся з тими, хто каже, що найбільш катастрофічно цю відставку сприймали цивільні люди. Армія сприйняла спокійно [звільнення Залужного], розуміючи, які проблеми накопичувалися.

І так, Залужний, звичайно, зіграв дуже важливу роль у 2022 році, на початку війни, але потім потрібні були зміни. Там є і плюси, і мінуси.

З Даніловим трошки по-іншому. Я тобі скажу одну таку річ. Данілова завжди підозрювали (як людину, яка не входить в близьке коло Зеленського і тому не має до нього такої довіри, як є до його Офісу), що він людина, яка могла би собі дозволити, будучи доволі публічною, почати свій особистий шлях.

Тому просто прибрали, щоб взагалі в той бік не думати. І [[хочуть] назначити собі таку людину, як [голова уряду] Шмигаль, наприклад, — людина, яка повний нуль, повністю живе по методичках Офісу.

— Призначили на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Литвиненка, який очолював Службу зовнішньої розвідки. На мою думку, Литвиненко був ефективним на цій посаді.

— Я бачив Данилова дуже ефективним менеджером багатьох процесів. Але на цій посаді він був неефективним, непотрібним владі. Тут не важливо, хто прийде. Тут важливо, як побудована система, і яку мету, які цілі і завдання дає Офіс президента, навіщо йому РНБО. Поки я бачу, що РНБО, як і Верховна Рада, як і Уряд не потрібні президенту.

— Це сумно. А що ж нам робити із стратегіями? Партнери у нас запитують: а якою ж є ваша стратегія перемоги?

— Я не багато зустрічав людей взагалі, навіть тих, хто у владі, навіть експертів, які можуть чітко сформулювати, що таке стратегія. Вони всі плутають стратегію з планом дій.

І я впевнений, що в Офіс президента ніхто не знає, що така стратегія. Вони живуть тактикою. У них горизонт планування — декілька днів, максимум тиждень.

А саме в РНБО повинні були вироблятися стратегії.