Олександр Лукашенко зустрівся з главою уряду Республіки Того Фором Гнассінгбе на полях саміту ШОС. Ішлося про постачання продовольства та сільськогосподарської техніки. Також обговорювалося будівництво заводу з виробництва комплексних добрив.
Водночас місцева преса пише про контракт на постачання понад 4,5 тисячі одиниць сільськогосподарської техніки.
Це цікаво, якщо зважати на те, що Того — одна з найбідніших країн Західної Африки. Виникає запитання: хто за це платить? Тим паче в державі, де, за даними міжнародних організацій, сільське господарство перебуває в кризі. Адже оплата постачань техніки може виявитися непосильною для фермерів і складною для уряду.
Розгадка проста
Розгадка проста — це програма модернізації сільського господарства Того (Programme de Modernisation de l’Agriculture Togolaise) на 2024−2034 роки. Вона спрямована на реформування аграрного сектору країни та передбачає механізацію сільського господарства, навчання фермерів новим методам роботи, розвиток іригації, створення потужностей для переробки продукції, а також вирішення питання з забезпеченням добривами. Загальний бюджет програми становить близько 1,6 млрд доларів, із яких уряд Того виділяє лише 150 млн.
Ще 150 мільйонів за планом програми має надати Світовий банк. Насправді ж внесок цієї структури буде вдвічі більшим — 300 мільйонів. А от основний внесок надійде з неочікуваного джерела: переговори між Того й Саудівською Аравією щодо фінансування програми в розмірі 900 млн доларів близькі до завершення.
Таким чином, оточення Лукашенка може спробувати «зняти вершки» з перших двох (із чотирьох) етапів програми — тих, що стосуються добрив, реформи сільськогосподарського виробництва і механізації.
Питання щодо коштів є особливо цікавим. Адже на сьогодні «в наявності» є лише транші від Світового банку (вже надійшло орієнтовно 80 млн) і приблизно 15 млн від уряду. Переговори із Саудівською Аравією ще не завершено.
Отже, Мінськ може отримати вигоду від програми Світового банку. Але ж Білорусь перебуває під санкціями? Проте Світовий банк — під упливом США. До того ж тема продовольчої безпеки є вигідною з огляду на розмови про експорт білоруських добрив (не лише калійних). Якщо це так, то для Лукашенка це стане дуже вигідним кейсом.
Але гроші Світового банку — це ще не вся програма. І щоб зрозуміти, чи буде курс на залучення коштів аравійських принців, варто стежити за поїздками білоруських делегацій до Саудівської Аравії. Так само як і за звичайними «приватними» візитами емісарів Лукашенка. Наприклад, Шеймана.
Одне слово — закрутилося.
Текст опубліковано з дозволу автора