Пару магічних кліків — і стає зрозуміло, що ця круглолиця білявка — колишня продюсерка «богінь шопінга» та іншого телетрешу для Антонін, яких клепали умовні свєтипавелецькі на олігархічних каналах.
До цих потужних поезій — жінка була експертом квадратів Піфагора. А саме, як «двойками прівлєч ресурсного мужчину». Або як правильно просить подарунки у чоловіків.
Цей номер про перевагу діда-УПІвця ця панянка тягає уже тривалий час і на різних майданчиках. Це таке собі реноме нетакусі із Дрогобича — яка, судячи з типажу, якраз із понавезених асвабадітєлєй, які проріджували ряди локальних прихильників УПА.
Це пошук відмазок, чому ти досі — малорос
Від цього — дуже легко розказувати про якогось діда із УПА, якщо такого діда в кращому випадку саджали в тюрму років на 10 за те, що він виборював Україну. Інша справа, якщо твій дід — червона криса, який почував себе у шоколаді, ще і нахапав заводів та орендних майданчиків у момент розпаду СРСР, що забезпечить ще три покоління наперед.
Не знаю, хто там не слухав колискові Скрябіна, але в девʼяності маленька Маринка шикарно витанцьовувала і під «Пінгвіна», і пророчу «Годинник», там, де «чую, брате, шо буде війна/Холодна і мокра, довга і зла».
Так само слава Богу, що у дорослому віці «Місця щасливих людей» — стали гімном щасливих стосунків для тисяч людей. Отам, де про велосипеди в Парижі і про хайкінг з рюкзаками. А «Мам» стала посланням для багатьох мам на хвилях радіостанцій навіть у часи Януковича.
У нас на Різдво на Сумщині не було білих грибів, бо вони там не банально не ростуть. Зате були на різні свята бабусин капустняк, куліш з кропом, пшоняна каша з опеньками, божественна печена гуска, медові коржики, паски з хрестами і квітами і обовʼязково свяченою вербою. І ще обовʼязково кілька цих свячених гілок садились за городом — і диво, але виросли всі. І це про різноманіття України, і те, що спадок Гетьманщини важливий. Теж важливий, як і інші частини.
Врешті, у кожного було 35 років, щоб переосмислити себе і зростити в собі українця — де би ти не жив, і що би ти не бачив.
І ця пані, коли каже пасаж про святого Миколая — упустила важливу тенденцію, це свято природньо увійшло в нашу культуру. І подарунки тепер отримують у цей день діти у всіх регіонах країни — є відповідна соціологія про свята.
Окремо скажу, що подібні поезії в 2026 — це пошук відмазок, чому ти досі малорос. І прикриваєшся шматочками Олівʼє і хвостом оселедця, щоб бути тихим обивателем какойразніци.
Українцем бути нелегко. Але не через твоє регіональне/сімейне/соціальне походження, а тому що все це потребує роботи над собою. Інколи глобальної, а на це здатні не всі.
Текст опубліковано з дозволу авторки