Як живе Казахстан після протестів, у яких загинули сотні людей — розповідають журналісти, правозахисники та місцеві жителі

День, який змінив хід протестів — 5 січня

2 січня в Жанаозені і Актау — містах на заході Казахстану, почалися мирні протести. Приводом стало підвищення в цій частині країни ціни на зріджений газ. До Нового року газ коштував 60 тенге, а з 1 січня 2022 року ціна підскочила до 120 тенге (7,5 гривень). Як розповіли НВ місцеві жителі, 70−80% автовласніків у цьому регіоні їздять на газі, тому для них це здорожчання було чутливим.

Мінімальна зарплата в Казахстані — 60 тисяч тенге. Відповідну суму заклали в бюджеті на 2022 рік. Це приблизно 3 780 гривень. Середня зарплата в Казахстані трохи вища. За офіційними даними у листопаді вона становила 249 349 тенге, тобто 15 740 гривень.

«Ціна на газ була тільки тригером. Це сірник, який кидаєш, щоб підпалити бочку з порохом. Справжні причини глибше — передусім, невирішені соціальні проблеми.

Західна частина Казахстану — це нафтовий регіон, але в нафто-газових компаніях там працює 2−3% населення. У інших низький рівень заробітку, а життя там дорожче, ніж в Астані, наприклад. Там все дорого. Це пустельна зона і логістика там дорога", — розповів НВ місцевий житель.

Влада Казахстану спочатку заявляла, що не може знизити ціни на газ, але пізніше змінила риторику і запровадила тимчасове держрегулювання цін на бензин, дизельне паливо та автомобільний газ. Утім, вже було пізно. Протести перекинулися на інші області, а мітингарі перейшли до політичних вимог. Зокрема, люди вимагали виходу з політичного поля колишнього президента Нурсултана Назарбаєва, відставки його ставленика Касим-Жомарта Токаєва та призначення нових демократичних виборів.

В Алмати увечері 4 січня сталися сутички протестувальників і силовиків. Президент оголосив у місті комендантську годину та надзвичайний стан.

Вранці 5 січня ситуація продовжила загострюватися. До вечора вона загострилася настільки, що змінила хід протестів. Спершу ЗМІ повідомили, що мітингарі увірвалися до акімату (органу виконавчої влади) в Алмати. В будівлі почалася пожежа. Спроби штурмів місцевих адміністрацій приблизно в один час були зафіксовані в кількох містах Казахстану. О 16:00 протестувальники захопили алматинську резиденцію президента. В Талдикоргані Алматинської області тим часом звалили памʼятник першому президенту Назарбаєву. Аеропорт міста Алмати призупинив роботу.

На тлі цих подій режим надзвичайного стану запровадили на території всього Казахстану, а у Алмати почали «антитерористичну спецоперацію» з метою «встановлення порядку». Пізно вночі президент Токаєв закликав Організацію Договору про колективну безпеку направити «колективні миротворчі сили». За кілька годин йому відповіли згодою.

«Спочатку це були мирні мітинги. Потім 5 січня з’явилися групи провокаторів, які захоплювали будівлю мерії Алмати та резиденцію президента. Влада не могла зачистити мітинги, тому вона вирішила їх дискредитувати», — сказав місцевий житель у розмові з НВ. Наш співрозмовник звертає увагу на іншу подію того дня — 5 січня з’явилося відео, на якому протестувальники нібито захопили бойовий арсенал Комітету національної безпеки в Алмати. «Якимось чином ці провокатори змогли захопити будівлю комітету нацбезпеки, там все охороняється, але вони якось туди зайшли, захопили арсенал, спокійно вийшли. Вони звичайно не терористи, але це бандити, провокатори, можливо, мародери», — сказав наш співрозмовник. З ним погоджується керівник правозахисної організації «Ліберті» Галим Агелеуов.

«У нас бандити мають ознаки воєнізованих формувань. Коли потрібно здійснити захоплення влади, наприклад, на такі випадки формувалися своєрідні організовані злочинні групи, які, зокрема фінансуються силовиками», — сказав він у коментарі НВ. Галим Агелеуов називає їх «людьми у чорному».

«Це схоже на професійну маленьку армію, яка фінансується коштом самих силових структур. Їх використовують для захоплення влади, зачистки протестів. 10 років тому в Жанаозені були „люди в чорному“, коли розстріляли мирних демонстрантів. Другий приклад — перестрілки в Масанчі — 7 лютого 2020 року за непідтвердженим даними дунганські молодики побили діда-казаха. У відповідь казахська молодь вдалася до насильницьких дій проти всього дунганського населення, спалюючи їхні будівлі», — розповів правозахисник.

Позиція влади Казахстану полягає в тому, що всі демонстранти були «бандитами і терористами», а деякі з яких нібито говорили «не казахською». 7 січня Токаєв віддав наказ армії та правоохоронцям стріляти в них на ураження.

Того ж дня він написав у твіттері: «На Алмати було скоєно щонайменше шість хвиль терористичних атак, а загальна кількість атакуючих — 20 тисяч. Вони били та вбивали поліцейських і молодих солдатів, підпалювали адміністративні будівлі, займалися мародерством у приватних будинках і магазинах, убили кількох громадян, ґвалтували молодих жінок. Моя думка така: жодних розмов із терористами, ми повинні їх вбивати», — написав Токаєв. Пізніше цей допис зник з його твіттера.

Журналіст і засновник видання «Vласть» у Казахстані В’ячеслав Абрамов вважає, що зараз неможливо з’ясувати, хто реально стоїть за захопленнями адмінбудівель і зброї, а також масовими заворушеннями — «терористи», про яких говорить Токаєв, «бандити», про яких говорять правозахисники, чи якась третя сила.

«Я не зможу підтвердити чи спростувати жодну з цих версій. Влада розповідала про 20 000 терористів, але досі жодних доказів немає і з її боку. Зараз навіть цифра у 20 000 не називається. І зрозуміло, чому. Це більше, ніж увесь ІДІЛ. Але нам продовжують розповідати, що ці терористи були», — зазначив журналіст.

Він додав, що наразі немає і достатніх підтверджень того, що певні конкретні люди були організовані певними конкретними групами. «Це міг бути хто завгодно. Будь-які з цих груп або всі разом. Ми знаємо, що стрілянина там велася. Вона йшла кілька днів у різних районах Алмати. Ми не знаємо, хто стріляв у різних районах міста, хто захоплював будівлю і зброю. Це могли бути провокатори? Могли. Журналістка спільнота сама зараз зайнята спробами зібрати якусь інформацію», — пояснив Абрамов.

На його думку, події 5 січня в Алмати — це велика біля пляма. Натомість відомо, що 6 січня на площі вже залишалися мирні протестувальники. «Вони не брали участі в жодних нападах. Вони стояли на площі в очікуванні переговорів. 6 січня в них стріляли люди у військовій формі. Там було багато поранених, можливо, були загиблі.

«Що відбувалося 5 січня — ми не знаємо», — розповів Абрамов.

11 січня президент Казахстану Токаєв заявив про завершення місії ОДКБ — з моменту розгортання миротворців до заяви про завершення місії минуло лише чотири дні.

На умовах анонімності, жителі Алмати розповіли НВ, що протестувальники зраділи, коли Назарбаєв, який весь цей час залишався впливовим політиком, зрештою передав пост голови Ради безпеки Токаєву. «Але наступного дня Токаєв назвав усіх протестувальників терористами. Назарбаєв пішов, але Токаєв нічим не відрізняється. Не знаю, що очікує країну. Прийшло розуміння, що чекати змін не варто, і реформ ніяких не буде, хіба косметичні. За 2 роки будуть президентські вибори. Але зараз експерти і правозахисники сходяться на тому, що змін не буде», — сказав місцевий житель.

Отже, протести у Казахстані закінчилися, але питання залишились. І не лише про наслідки, а й про причини заворушень у країні.

«Лікарняні рейди»

Зараз в Алмати обирають найкращий ескіз пам’ятника військовим і поліцейським, що загинули під час протестів. Пам’ятник загиблим демонстрантам влада ставити не планує. Це, напевно, найяскравіша характеристика наслідків протестів у Казахстані — особливо з огляду на те, що більшість загиблих — саме протестувальники.

Загалом внаслідок сутичок загинуло 227 людей. 19 з них — різного роду силовики.

«Виходить, 208 — це мирні громадяни і ті, кого влада називає „терористами“. Ми не знаємо, яке розділення цієї цифри», — розповів НВ журналіст Вячеслав Абрамов, додавши, що серед загиблих є ті, хто загинув випадково, і ті, в кого стріляли силовики.

«Про це держава мовчить. І це можна розцінювати як позицію: є силовики, а є решта», — сказав він.

Керівник правозахисної організації «Ліберті» Галим Агелеуов сумнівається у достовірності втрат, озвучених владою. За офіційною інформацією, тільки в Алмати загинули 149 людей. Їхніх імен влада не назвала. Але правозахисники вже нарахували більше жертв у місті.

«Ми вже вийшли за цю цифру. Можна сказати, що вбитих могло бути вдвічі більше», — сказав Галим Агелеуов.

За наявності 227 загиблих підозру викликає також те, що поліція відкрила лише 15 кримінальних справ за статтею про вбивство. «Кожне вбивство — це кримінальна справа. Тобто має бути 227 кримінальних справ. А їх 15. Це значить, вони не хочуть розглядати справи щодо вбивства мирних громадян. А до останнього залишалися саме мирні громадяни, і їх вбивали передусім», — розповів Галим Агелеуов.

За численними свідченнями наших співрозмовників, влада Казахстану натомість розпочала політику «масової ексгумації» загиблих громадян під час протестів.

«Людина брала участь у протестах, загинула. Поліція приходить до батьків і каже, що буде викопувати її тіло, бо вважає її терористом, який не має право лежати у загальній могилі. Тобто вони пропонують безіменну могилу», — розповів НВ житель Алмати.

Учасники протестів, які вижили, зараз зазнають репресій. Одразу кілька співрозмовників НВ повідомили, що поліція визначає тих, хто брав участь у протестах, за списками госпіталізованих.

Правозахисник Галим Агелеуов стверджує, що демонстрантів з пораненнями забирали в СІЗО просто з лікарень, а журналіст Вячеслав Абрамов навів приклади, коли поліція «затримувала» і людей, які перебували в реанімації.

Свідчень про те, що відбувається з затриманими у СІЗО, не дуже багато. Найчастіше, пояснює Агелеуов, постраждалі дають підписки про нерозголошення. Та навіть попри це, вдається фіксувати інформацію про катування затриманих.

«Частина людей мовчить, бо вони давали підписку про нерозголошення. І відповідно, вони не розповідають, що з ними там відбувалося. Інформація йде від тих, хто вийшов, поділився зі знайомими, а знайомі розповіли нам. Так ми бачимо, що було жорстоке поводження та катування. Не було ніякого права дзвінка, не було можливості зустрітися з адвокатами, — розповів правозахисник.

За його словами, зараз у Казахстані тривають адміністративні процеси, на черзі - розгляд кримінальних справ.

Наразі понад 400 людям інкримінують масові заворушення. «Трохи менше, 200−300 людей, підозрюють у мародерстві. Ще є стаття за тероризм, зараз це близько 50−70 людей», — додав він.

Є великі ризики довкола прозорості розслідування та справедливості звинувачень, зазначає Агелеуов.

Журналіст Вячеслав Абрамов розповів, що з лікарень наразі забирають у СІЗО не тільки людей, які брали участь в мітингах, а й тих, хто випадково отримав поранення, вийшовши на вулицю. За його словами, громадський контроль за цими справами здійснювати буде дуже складно. Він наводить приклад справи про роздачу протестувальникам зброї.

«Були кадри, нібито зняті, коли з багажника роздавали зброю. Було повідомлення поліції, що їм відомі підозрювані у роздаванні зброї. У нас є свідчення дружини нібито підозрюваного. Вона каже, що йому висунули обвинувачення, а він у цей час був дома. Потім вона повідомила, що йому зламали руки, побили вже в поліції. Але у нас немає жодних підтверджень того, що йому висували якісь підозри. У нас немає повної картини подій. І ми в такому становищі, що, можливо, її ніколи і не буде», — розповів Абрамов.

На його думку, головне завдання правозахисників, журналістів та активістів у Казахстані — зупинити катування людей, з яких вибивають свідчення та зізнання.

Тим часом жителі міста Жанаозен, де і розпочалися протести, публічно вимагають від Токаєва припинити репресії. На опублікованому ними відео — приблизно 20 людей, які закликають «звільнити і не переслідувати мирних протестувальників». «Токаєв, народ — не терористи!» і «Припинити репресію невинних!» — скандували присутні.