Не готовий погодитися з колишнім міністром, а нині обвинувачуваним за статтею про хабарництво Олексієм Улюкаєвим в тому, що його процес повинен «в історичному сенсі принести користь російському народу». Але те, що цей процес неминуче стане важливою віхою в сучасній історії Росії, точно. Адже головним, фактично єдиним свідком звинувачення є другий за важливістю сановник путінської держави. Уже під час попередніх слухань стало відомо, що саме Ігор Іванович не просто свідок, а й джерело звинувачення, ініціатор і учасник славної чекістської операції. За версією слідства, підступний міністр економіки спочатку всіляко перешкоджав продажу «Башнефть» компанії «Роснефть», яка формально належить державі, але віддана в відкуп Сєчину. Улюкаєв цілком розумно вказував, що вся ця купівля-продаж виглядає як перекладання грошей з однієї державної кишені в іншу. При цьому за своєю політичною недалекоглядністю не віддавав собі звіту, що кишеня тов. Сєчина – це «у кого треба кишеня». Втім, незабаром Улюкаєв визнав помилковість свого антипартійного ухилу і зняв заперечення. Але не роззброївся, а задумав недобре. На саміті БРІКС в індійському Гоа зажадав від Сєчина відкат, погрожуючи при цьому всіляко шкодити реалізації подальших планів «Роснефти». Оскільки в планах у Ігоря Івановича, як ми зараз знаємо, було виставлення гігантського багатомільярдного позову до АФК «Система», у якій «Башнефть» і була відібрана, протидія Улюкаєва було абсолютно ні до чого. І друга людина в державі з радістю зайнялась тим, до чого у неї, схоже, дійсно лежить душа – поліцейської провокації. Більше того, він взявся особисто вручити Улюкаєву портфель з двома мільйонами доларів.
Історичною віхою у всій цій історії і є те, що видатний путінський сановник не погребував роллю вульгарної підсадної качки. Зауважу, що до нього участю в оперативних заходах відзначився Сергій Борисович Іванов. За його словами, під час перебування віце-прем'єром по оборонці він був попереджений компетентними органами про махінації керівників космічної галузі. І, щоб не злякати злодіїв, бідний віце-прем'єр кілька років як ні чим не бувало зустрічався з шахраями, вислуховував їх доповіді, давав їм вказівки. Але випадок з Сєчиним – особливий, який свідчить про те, що путінські вельможі особисто залучені в оперативну діяльність. І вважають це нормою.
Глибоко закономірно, що першопрохідцем тут виступив Ігор Сєчин. Власне кажучи, він удосконалив і розвинув знамениту формулу мексиканського президента Беніто Хуареса: «Друзям – все, ворогам – закон». Сєчин сам став законом, зробивши головним (якщо не єдиним бізнес-методом) відбирання чужої власності під виглядом юридичної процедури. Почалося з ЮКОСа, з активів якого і була зібрана «Роснефть», продовжилося «Башнефть» і «Системою». Каральні органи, що отримали вказівку, формують будь-яке звинувачення, нітрохи не переймаючись його правдоподібністю, а слухняні до вищої волі суди штампують вироки. Зрозуміло, кожна перемога методу Сєчина відкидає розвиток країни на кілька років назад. Людина, що числиться головним начальником країни (всевладдя Сєчина змушує в цьому засумніватися), може язик оббити, вимагаючи у так званих «правоохоронців» припинити наїзди на бізнес. Коли всі вони бачать як легко і просто Ігор Сєчин примножує свої доходи, ніщо не зупинить від аналогічних дій в своїх районах і областях. Єдине обмеження для відбирання Сєчиним чужої власності – межі Російської Федерації. Незважаючи на неефективність управління, незважаючи на закуповувані в кризу срібні ложечки для гостьових вертольотів, «Роснефть» буде стійко зростати, поки не стане єдиною держкорпорацією. Так що панам Алікперову і Чемізову варто приготуватися. Неприємності прийдуть не від американських санкцій.
Текст опубліковано з дозволу автора
Підписуйтесь на наш телеграм-канал Мнения Нового Времени