Боронив Україну 11 років. Загинув «кіборг» Михайло Кучеренко: що він розповідав про оборону ДАП, неминучість війни і як його згадують друзі

Друзі та побратими діляться спогадами про «кіборга», який понад 10 років свого життя боронив незалежність та цілісність України від російських загарбників.

Як розповідав сам Михайло у 2018 році, до лав захисників від долучився у липні 2014 року — коли почалася третя хвиля мобілізації, в якій дозволялося брати добровольців без військового досвіду.

«До війни Михайло був інженером і працював у аерокосмічній галузі. Фахівці його рівня мають „бронь“, яка захищає у випадку мобілізації. Проте, чоловік добровольцем пішов до армії, із власної волі побував у справжнісінькому пеклі й зробив кар'єру від солдата до офіцера», — розповідали у тому ж 2018 році представники 93-ї окремої механізованої бригади Холодний Яр про Поліглота.

Вже восени 2014 року Поліглот у лавах 74 окремого розвідувального батальйону боронив Донецький аеропорт.

«Найпаскудніше, що всі розуміли — у випадку кризи, скоріше за все, відійти з аеропорту ми не зможемо. Квиток у один бік. Місія суїцидальна за змістом — триматися з усіх сил як можна довше. ...> Осінь 2014 року в Донецькому аеропорті якісно відрізнялася від всього того, що я бачив на інших ділянках фронту. Тут було все по-справжньому, чесно. По нас стріляють прицільно, на ураження, ми стріляємо у відповідь. Якщо ти щось не виконаєш чи помилишся, пропустиш ворога — життям заплатять інші люди. Тому колектив у ДАПі був завжди відповідальний, бойовий, дружній. Своєрідне братство з легенд та саг», — розповідав сам захисник.

Під час оборони Донецького аеропорту Михайло став героєм світлини, яку побачили далеко за межами України. Журналіст, автор книги Аеропорт Сергій Лойко зафільмував, як Кучеренко разом з іншим побратимом збирає залишки обгорілого тіла танкіста, щоб відправити їх рідним для можливості поховання.

«Добровольцем визвався їхати в ДАП, чесно відвоював там два відрядження, став відомим, пішов на офіцерські курси і наприкінці весни 2015 отримав погони молодшого лейтенанта.

Далі новий досвід в технічних засобах розвідки (це тоді так називали аеророзвідку БПЛА), нові звання, з початком повномасштабного вторгнення одним з перших брав в полон окупантів вже 24 лютого. Влітку 2022 отримав важке поранення, після якого ледве встав на ноги, але в штабі сидіти не захотів", — розповів про шлях Михайла його друг Сергій Прохоренко.

Після Донецького аеропорту, у 2018 році Поліглот долучився до лав 93-ї ОМБр Холодний Яр. Став заступником начальника розвідки в бригаді, а згодом очолив розвідку. Саме з цією бригадою захисник зустрів повномасштабну війну.

Пресофіцерка Ірина Рибакова розповіла, що у них Михайлом була традиція розповідати одне одному про небезпечні події на війні, які відбувалися з ними. Одни з таких спогадів пов’язаний з пораненням, яке описав Сергій Прохоренко.

«Коли ти прийшов до нас у хату у Гаврилівці весь в бинтах. І виявилося, що від підрива не лише обгоріли руки, а й стався компресійний перелом хребта, і тобі потім довгий час важко буде ходити і сидіти.

Я так і не привітала тебе з підполковником. Воу-воу, нічого собі! Хоча ж комбат, командир. Ніби по статусу вже не мав би лізти в саму ср*ку. Але ж поліз", — поділилася Ірина.

Пресофіцерка також розповіли, що має багато спогадів з військових часів, які пов’язані з Михайлом.

«Скільки спільних спогадів з міст і місць, які вже давно окуповані і знищені росіянами: Волноваха, Марік, Авдос, Луганщина зі всіма її Муратовими, Новотошківськими, Сєвєрами, позиціями Ромашка, Бахмут, куди ми більше ніколи не повернемося разом», — написала подруга полеглого захисника.

З початком повномасштабного війни Михайло воював на Сумщині, зокрема в Охтирці, потім на Ізюмському напрямку та в Бахмуті. Тоді Поліглот був заступником командира стрілецького батальйону, а у 2023-му році захисника перевели у 151-у бригаду на посаду командира батальйону.

«Я памʼятаю як в 22-му сиділи в госпіталі і по мапі Діпстейт обговорювали лінію фронту, вже окуповані території, і майже всюди були місця де ти встрягав в якісь історії з небезпечним кінцем, але виходив з води сухим. Ти завжди був за своїх людей, через що не раз мав проблеми. Ти як ніхто розбирався у війні. Ти бився. Бився до кінця», — написав військовослужбовець Андрій Сичов про Михайла.

«Особисто мені важливо памʼятати цю людину тому, що це він поділився зі мною ідеєю про те, що цивільні мають отримувати військову підготовку та володіти цивільною зброєю. Він був прибічником цієї ідеї та чудово розбирався в зброї. У 2014 році він пішов у добровольці. Далі ДАП, служба інструктором, дрони, та багато речей, про які згодом напишуть у книжках. Але до того всього Міша був цивільним. Чудовою, доброю, спокійною людиною», — поділився друг полеглого військового Дмитро Берднік.

Сьогодні, 27 листопада, у Дніпро проведуть в останню путь українського «кіборга», захисника Михайла Поліглота Кучеренка, який був переконаний, що війна Росії проти України — неминуча.

«Я особисто переконаний в тому, що війна Росії проти України була неминучою. Росія — це країна агресор. Вона окупант і поводить себе так історично не лише по відношенню до України, але й до всього світу навіть там, де у неї є начебто союзники. Війна проти України готувалася давно і не з вчора.

В 90-ті роки були намагання поцупити частину української території. І не лише території. Найголовніше для Росії зберегти вплив. Для цього вона використовує цілий арсенал засобів. Пригадаймо хоча б інцидент з Тузлою. Вже тоді було зрозуміло, що Росія поводить себе саме як агресор, а не як «брат» чи дружній сусід", — говорив Поліглот, нагадала Інна Настенко.