«Добровольцем на фронт я не поїду». Яким чином Німеччина збирається збільшити армію і чому німці не готові йти служити — огляд NV

«Якщо заберуть до армії, намагатимусь адаптувати свої IT-навички ближче до військових реалій і нести службу в тилу».

Хвилюватися Гауффа змусила реальність: Німеччина, яка після Другої світової засудила нацистські злочини, повоєнні покоління виховала на засадах пацифізму, а доктрину колективної безпеки зробила основою зовнішньої політики, переживає тектонічні зміни. Згідно з планами командування, збройні сили країни, де зараз служать майже 182 тис. осіб, протягом найближчих років мають збільшити до 460 тис., із яких 260 тис. будуть чинними військовими і ще 200 тис. — резервістами.

А для цього уряд готується повернути призов: законопроєкт міністра оборони Бориса Пісторіуса, що викликав у країні бурхливі дискусії, чекає на схвалення бундестагом.

Згідно із цим документом, призову підлягатимуть чоловіки віком від 18 до 25 років. З 2026 року всі вони мають стати на військовий облік, вказавши побажання щодо військової спеціа­лізації. Жінки також можуть долучитися до війська на доб­ровільних засадах.

Далі на призовників чекає військово-медична комісія та іспит на готовність до служби в армії. Згідно з законопроєктом, 1 липня 2027 року таке медичне обстеження стане обов’язковим для всіх, навіть для тих, хто не бажає бути військовим. Утім, сама військова служба поки що залишається добровільною. Проте правила призову ще може змінити бундестаг.

«Кожному доведеться вирішити, який внесок він може і хоче зробити в безпеку країни, — пояснює перспективи Пісторіус. — Ми розраховуємо на добровільну участь громадян».

І поки бундесвер заохочує німців соціальною рекламою, що останнім часом поширюють у країні, офіційний Берлін декларує готовність захищати інших членів НАТО. Уже зараз Литва дозволила розміс­тити на своїх полігонах 45‑ту танкову бригаду Збройних сил ФРН, сформовану у квітні 2025 року. Це поки що перший німецький підрозділ із базуванням за кордоном. Він налічує 5 тис. військових, і його розгортання за планами триватиме до кінця 2027 року.

Подих війни

Обов’язкова військова служба в бундесвері тривала з 1956 року, і перш за все тоді призивали чоловіків віком від 18 років. Усе змінилося 24 березня 2011-го, коли бундестаг скасував цей порядок.

Настрій суцільного пацифізму після закінчення Другої світової війни затьмарив питання безпеки й оснащення армії, зауважує Андреас Умланд, німецький політолог і аналітик Стокгольмського центру вивчення Східної Європи. «Останні 80 років були мирними, тому що самі німці були такими, — продовжує він. — Вони вважали, що не треба мати армію і зброю, лізти в конфлікти, тоді й на нас не нападуть. Зараз ми бачимо зсув суспільної свідомості».

Війна в Україні змінила настрої в німецькому суспільстві. Тепер підхід офіційного Берліну у відносинах із Москвою — налагодження співпраці через економіку і зменшення ризиків конфліктів за допомогою бізнес-зв'язків — перестає бути актуальним. Це розуміють не лише політики, а й пересічні німці. Великі проєкти на кшталт газопроводів Північний потік, що зʼєднували Росію з Німеччиною, не стримали агресивну риторику Москви щодо одного з локомотивів ЄС.

Тим часом німці вже встиг­ли відчути деякі прояви російської гібридної агресії. Вибухи на складах кур'єрської служби DHL у Лейпцигу в липні 2024 року, а також серія підпалів автомобілів бундесверу, що нібито були призначені для ЗСУ, минулого і цього року поліція і преса повʼязують виключно з РФ.

«Росія погрожувала напасти на Захід у перші дні вторг­нення в Україну і ні на хвилину не припиняла агресивної риторики, — каже NV Роман Гон­чаренко, оглядач німецької державної Deutsche Welle (DW), що мовить за кордоном. — Тепер навіть якщо війна [в Україні] закінчиться, НАТО буде обережно дивитися в бік РФ».

Сьогодні німці задумалися над збільшенням чисельнос­ті та модернізацією бундесверу. Проте, згідно з останніми даними соціологів, у суспільстві підтримують політику технічного переоснащення війська, але не всі готові воювати.

За опитуванням соціологічного інституту Forsa, майже 60 % німців заявили, що не підуть до армії в разі нападу на їхню країну. Точно готові оборонятися від агресора 17 % громадян. Найбільше неприйняття мобілізації демонструють жінки (72 %), люди похилого віку (68 %) і молодь до 29 років (56 %).

Німецькі політологи в розмові з NV підтримують необхідність поповнення бундесверу, як і примусову мобілізацію в умовах війни. Однак якщо буде реалізовано останній сценарій, не більш як 30 % чоловіків підуть на фронт, зазначають вони. «Молодь до 30 років не бажає захищати країну, оскільки розчарувалася у владі і вважає, що їхні вимоги ігнорують», — доповнює Гончаренко з DW.

Миролюбна Європа

Проблема мобілізації розділила не лише суспільство, а й погляди політиків. Ліва партія бажає виключити норму примусового призову з Основного закону й аргументує це тим, що армія НАТО і так велика — понад 3 млн солдатів.

«Якщо будуть насильно заганяти в армію, ми підтримаємо кожного, хто ухилиться від обов’язку бути солдатом», — заявила лідерка парламентської фракції Лівих Гайді Райхіннек.

А консервативний блок ХДС / ХСС наполягає на тому, щоби дати бундесверу механізми примусу, якщо не знайдеться достатньо добровольців. Міністерка внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер узагалі радить готувати до військових сценаріїв школярів.

Водночас дебати навколо військової служби в Німеччині змусили працювати консультаційні центри для тих, хто не хоче служити в армії.

«Ми отримуємо все більше запитів від чоловіків на консультації та допомогу, коли тему військової служби та призову розкручують у ЗМІ, — каже Міхаель Шульце фон Ґлассер, політичний директор Німецького товариства миру. — За серпень ми мали приблизно 55 тис. звернень порівняно з 24.151 у травні».

Сам Шульце фон Ґлассер радить молодим людям обирати життя, а не смерть від рук агресора — його погляд на мобілізацію не збігається з курсом німецької влади. Усім чоловікам, що народилися після 1 січня 2010 року, він радить подавати заяву про відмову від військової служби через релігійні чи філософські погляди або моральні установи.

Проте ліво-ліберальні Зелені зрозуміли необхідність озброєння і підготовки до війни і заявляють: краще готуватися зараз, ніж у надзвичайних умовах.

Якщо ж узагальнити картину німецьких політичних еліт, то вони досі чітко не визначилися зі станом відносин із РФ. «Серед простих німців мало хто порушує питання про велику війну в Європі, а політики бояться про це говорити, щоб не накликати біду, — пояснює Умланд. — Бюджетні асигнування на бундесвер тим часом збільшують».

Німеччина збільшувала витрати на оборону поступово, починаючи з 2022 року, коли бундестаг проголосував за надання 50,4 млрд євро на військові цілі. У проєкті економічного плану на 2025 рік цифру збільшили на 12 млрд — до 62,43 млрд. Але уряд не зупиняється: до 2029 року оборонний бюджет досягне позначки 153 млрд євро, прогнозують самі чинов­ники.

На думку Гончаренка, бундесвер тривалий час був досить слабкою армією як за підготовкою військових, так і за рівнем технічного оснащення. «Усі уряди заощаджували на військових, це зовсім не таємниця, — стверджує оглядач DW. — Повний розворот у модернізацією не може відбуватися швидко. Зараз хочуть набрати десятки тисяч солдатів, але потрібну кількість добровольців навряд чи вийде зібрати. Доведеться повертати обов’язковий призов».

Зарплата 1.700 євро

Мотивувати громадян до мобілізації у Німеччині хочуть підвищенням зарплати військовим: мінімальний дохід солдата за місяць зараз становить 1.700 євро, в майбутньому сума підвищиться до 2.300 євро без вирахування податків. Утім, це небагато: середня річна зарплата в Німеччині у 2025 році, за розрахунками порталу з пошуку роботи StepStone, була на рівні 45.800 євро, тобто близько 4.000 євро за місяць.

І хоч дохід солдата-добровольця невеликий, у Німеччині військові мають пільги — безкоштовні медичну допомогу, проїзд у транспорті та навчання у вишах і навіть пільги при купівлі житла. Також влада обіцяє запровадити субсидію до 3.500 євро на отримання прав водія. Окрім окладу у Збройних силах Німеччини передбачено індивідуальні бонуси, наприклад, за особливі досягнення, труднощі, небезпеку, понаднормову роботу і відрядження за кордон.

«Заробітна плата військового майже еквівалентна чис­тим виплатам у приватному секторі для молодих фахівців, десь 2.900 євро, — розмірковує у розмові з NV Стефан Вольф, професор кафедри міжнародної безпеки Бірмінгемського університету. — Фахівець-початківець у Німеччині має невеликий дохід».

Утім, молоді німці беруть до уваги й інший бік військової справи. Ненормований робочий день, бойові ситуації, пов’язані з високим ризиком для життя, не варті таких грошей, зазначає програміст Гауфф.

Маючи певний досвід роботи, він отримує дохід, вищий за середню ставку по ринку, і не бажає мобілізуватися. Не мотивують Хауффа й пільги: він боїться, що в разі загибелі не встигне скористатися ними.

«Сумніваюся, що відносно невелика зарплата звичайного солдата й безоплатний проїзд в автобусі компенсують небезпечні умови служби», — вважає він.

Та й керівники програміста не хотіли б відпускати фахівця, який розпочав кар'єру в їхній компанії зі стажування під час навчання, додає свій останній аргумент Гауфф.

Бункери й равіолі

Побоюючись потенційної війни РФ з Європою, Німеччина займається підготовкою стратегічних запасів продовольства для населення на державних складах. Уряд закликає громадян запасатися продуктами щонайменше на три дні, а в ідеалі — на всі 10.

Федеральне управління з боротьби з надзвичайними ситуаціями має список запасів на людину на 10 днів, що обійдеться бюджету, якщо ці витрати візьме на себе держава, у суму до $105 млн. До списку входять 20 л напоїв, 3,5 кг зернових продуктів, до 4 кг овочів, 2,5 кг фруктів та горіхів, 2,6 л молочних продуктів, а також 1,5 кг риби, м’яса і яєць. За бажанням у перелік додають цукор, мед, варення або готові страви.

Чиновники віддають перевагу продуктам швидкого приготування: консервованим сочевиці й равіолі — у кризових умовах їх приготування не забере багато часу.

Також німцям рекомендують мати необхідні ліки, свічки, радіоприймачі на батарейках та інші необхідні в екстремальній ситуації речі.

«Оборонна здатність включає не тільки армійський бік питання, — вважає Флоріан Вебер, керівник операцій Організації цивільної оборони Німеччини при МВС. — Війна в Україні показує, що військовий потенціал важливий, але цивільний захист повинен забезпечити населення базовими послугами».

У зв’язку з загостренням міжнародної ситуації Берліну варто розширювати мережу захисних сховищ, адже з 2 тис. бункерів часів холодної війни на тепер залишилося тільки 579, і в них можуть розміститися 478 тис. осіб — це 0,5 % від 83,5 млн населення країни.

Для порівняння: у нового члена НАТО Фінляндії, населення якої становить 5,6 млн, до сьогодні збереглися майже 50 тис. укриттів, і цього дос­татньо для країни, упевнені її чиновники.

Поки в Берліні думають, як забезпечити співгромадян предметами першої необхідності для екстрених випадків, пересічні німці налаштовані спокійніше. Тобіас Шнайдер, голова німецько-українського товариства в місті Трір, розповідає NV, що тепер про всяк випадок у нього вдома лежить «тривожна валіза», хоча в обстріл Росією Німеччини він не вірить.

Шнайдер не раз бував у від­рядженнях в Україні, зокрема під час війни, і ховався там в укриттях у разі повітряних тривог. Для себе він дійшов висновку, що в Німеччині буде не гірше і тому запасатися продуктами не треба.

«Давайте виходити з того, що Росія з НАТО не будуть воювати», — категоричний він.

Також Шнайдер не вірить, що бундесвер захищатиме Фінляндію чи Балтію, якщо туди увійдуть російські війська. «Особисто я в цьому сумніваюся», — розмірковує він.

Гончаренко з DW легко пояснює позицію таких, як Шнайдер, і вважає її близькою німецькому уряду. «Не відкрию особливої таємниці, але в Берліні не дуже переймаються прямим вторгненням Росії в найближчій перспективі», — вважає оглядач, але додає, що сьогодні влада визнає загрозу для східного флангу НАТО — країнам Балтії та Польщі.

«Проблема в тому, що Німеччина має досвід поразки у Другій світовій війні і саме через це повільно реагує на виклики з боку РФ та діє не так сміливо, як інші держави, — підкреслює Гончаренко. — Пацифізм не на порожньому місці виник».

Цей матеріал опубліковано в журналі NV № 7 за жовтень 2025 року. Придбати його можна тут.