«Шоу буде яскравим». Як Тимошенко може намагатися реанімувати свою політичну кар'єру — інтерв'ю з Ніколовим

І тому після того позорища, яке вчора Слуга народу у Верховній Раді отримала, розгубивши голоси між відставкою [голови СБУ Василя] Малюка і призначенням [міністром енергетики Дениса] Шмигаля, то воно логічно було подумати, що Арахамія кинувся скуповувати голоси в інших фракціях, зокрема в Батьківщині (бо голоси Батьківщини теж загубились по ходу дня), щоб не соромно було перед Зеленським і призначити Шмигаля, [міністром оборони Михайла] Федорова, [Дмитра] Наталуху на Фонд держмайна.

Тому було логічно. І особливо ще в контексті попередньої справи про корупцію всередині самої Слуги народу, там, де народні депутати жили на «конверти», на «чорні» зарплати від власного керівництва, то просто у повітрі прямо витало таке враження, що «Арахамія, ти ж маєш бути наступний». Принаймні я теж, як і багато хто, очікував [побачити] Арахамію — і по конвертах, і по скупці [голосів]. І тому я був прямо дико здивований, коли виявилося, що не він.

— Сама Юлія Тимошенко про це написала. Вона, звичайно, відкидає всі звинувачення, пише, що це грандіозний піар-хід, що в неї забрали робочі телефони, парламентські документи та її власні заощадження, які задекларовані. Вона «категорично відкидає всі абсурдні звинувачення», вважає, що почали зачистку конкурентів на виборах. Давай спробуємо розібратися в тому, що ж насправді сталося. Хто кого підкуповував? Підозра така, що нібито це робила сама голова фракції Батьківщина. А кого ж вона підкуповувала, які могли бути тут інтереси?

— Я так розумію, зараз в Верховній Раді купа шматків якихось фракційних, або навіть в середині самої Слуги народу за Зеленського з 229 голосів стабільно знаходиться виключно 150−160. Тобто там навіть в середині самої Слуги народу є кого підкуповувати — того, хто без конвертів зараз страждає, в опозицію грається чи ще щось.

Тому, умовно кажучи, ринок, кого Юлія Тимошенко могла купувати, досить великий.

А навіщо це? Цілком зрозуміло: проводити свої законопроєкти або ж блокувати те, що їй невигідно.

Чи це вона для себе робила, чи вона виступала посередником? Умовно кажучи, хтось інший виділяє їй бюджет, щоб вона всередині, як безпосередній учасник процесу, знаючи всіх нардепів, змогла сформувати якусь річ. Може, і так було, поки що даних немає.

З того, що відомо. Було прослуховування. Усі, хто чув, сходяться на думці, що голос сплутати неможливо — впізнається, що це вона.

І вона досить непристойно відкрито формулювала все, що треба для звинувачення, прямо формувала замовлення — 10 тисяч в місяць на потрібні законопроєкти.

Тобто неможливо помилитись, і в суді складно буде казати, що це я мала на увазі якісь цукерки, подарунок на день народження, і «можно я тихонечко в лес уйду». З цим так не вийде.

Кажуть, що прозвучала фраза, що Юлія Тимошенко прям декларувала свою опозиційність, що «ця монобільшість, треба їх валити», що треба свої законопроєкти [просувати] і так далі. Оце може бути використано для формування з неї цієї політичної борчині, протестантки проти режиму, яка просто доступними їй методами формувала нову коаліцію. Тобто використовувала просто гроші, але в політичній боротьбі. І тоді звинувачення з твердокам’яного перетворюється вже на досить слизьке, в якому кожен може знаходити свою правду, апелювати до якихось вищих цінностей.

І тому мені здається, що це шоу все-таки буде яскравим, а не однозначно простим, як воно здавалось вчора, коли стали відомі перші подробиці. Умовно кажучи, Юлія Тимошенко, якщо доведе політичний контекст цього всього, може зробити реанімацію своєї кар'єри певним чином.

Бо останнім часом, останній рік соціологія показувала, що будь-яка наступна Верховна Рада буде вже без неї. Вперше за багато десятиріч Верховна Рада не бачитиме політичну силу Юлії Тимошенко в своїх стінах. [Дмитро Разумков вже навіть її обганяв за соціологією.

А тепер гучний інформпривід може заново консолідувати довкола неї опозицію, певним чином опозиційно налаштованих людей. Їх, можливо, не дуже багато, але для проходження в Раду і треба, знаєте, не 20%, а всього п’ять.

— Це буде дуже цікавий парадокс, якщо підозра у хабарництві може обернутися тим, що Юлія Тимошенко зможе реанімувати свою кар'єру…

— А так було при Януковичі. Та перша її справа, до речі, мала приблизно такий самий сценарій. Я тоді абсолютно не співчував Юлії Тимошенко як державній діячці за ту справу, бо я тоді щиро вважав, що те звинувачення, яке її висунула генеральна прокуратура, а саме газові оборудки з [російським диктатором Володимиром] Путіним, які [Андрій] Портнов допомагав [укладати], які нас ввели в ту кабалу, яка зрештою призвела до посилення Росії в Криму, анексії, війни. Я вважав тоді, що ця справа справді обґрунтована, і вона має за це сісти в тюрму.

Просто тоді це робив злочинний режим Януковича, який в тюрмі мав сидіти ще швидше, ніж вона. І тоді ця історія зробила з неї великого суперника для Януковича, вона ледь не виграла в нього вибори в 2009 році.

Тому Юлія Тимошенко, маючи тоді абсолютно, на мій погляд, справедливе звинувачення в жахливому для України контракті з Путіним по газу, за що вона пішла в Качанівську колонію, вона з цього вийшла переможницею. На Майдані виїхала…

— На візочку…

— І [на високих] каблуках.

Отже тоді вона використала це з користю для своєї політичної кар'єри. Чому зараз — ні?

Тим більше, що вручення підозри, обшуки — все це ні до чого катастрофічного миттєво для неї не призведе. Прикладом є ця справа з депутатами, які отримували зарплати в конвертах, Слуги народу. Перед Новим роком їх «прийняли», підозри, а вчора вони в Верховній Раді сидять, голосують. Під заставу вийшли поки справа в суді тепер буде розглядатися. У нас ВАКС уміє роками грати в ці історії.

Тому Юлія Тимошенко продовжить свою діяльність. Вона зараз буде ходити на свободі під підозрою, бо вона звинувачена, умовно кажучи, не в державній зраді і не у вбивстві людини, як [бізнесмен Ігор] Коломойський, який не може вийти з СІЗО. Тобто вона буде ходити на волі і формувати свою інформаційну повістку. А проти неї будуть формувати інформаційну повістку інші.

І ось тут складеться оця постмодерністська ситуація, метамодерністська навіть. Коли одночасно звучать багато «за», багато «проти», а людина, яка все це слухає, каже: «Я втомився метикувати, одні кажуть одне, інші інше, я не знаю, кому вірити. Йой, най буде». Тому більшість зрештою втомиться, відвернеться, а решта поділиться на тих, хто яро «за» і яро «проти». Так і формується політичне ядро.

— Я звернув увагу, ти використовував формулювання «знаючи, хто така Юлія Тимошенко». Я хочу на цьому зупинитися, бо ми розуміємо, що в українському суспільстві є різні думки. Є думки, що це людина, яка завжди використовувала різні політичні посади для збагачення. А є частина її електорату, дуже вірного, який вважає, що кожне таке звинувачення — це намагання заткнути рота такому яскравому політику. Коли ти говориш «знаючи, хто така Юлія Тимошенко», що маєш на увазі?

— Маю на увазі, в неї настільки багатий бекграунд, що там місця для нового корупційного тавра чи проби нема вже де поставити.

Вона для мене абсолютно синонімічна всій історії української корупції. Все, що було велетенського в корупційному шлейфі, який волочиться за Україною досі, не обходилось без Юлії Тимошенко. Крутішого фахівця, особливо на межі з політикою… Ця її палка ораторська історія завжди робила з неї феноменального політика. Спрацьовувала так, що я знаю, хто вона така, я ніколи не скажу, що вона не має сидіти в тюрмі. Тюрма — її дім взагалі.

Вона вже сиділа. Тоді, як на мене, абсолютно справедливо. Хоча, можливо, де-юре це було якось не дуже правильно складено генпрокуратурою чи ще щось таке, але сиділа справедливо.

Тому для мене не є подивом, що зараз вона отримала підозру за підкуп нардепів. Бо багате життя — воно таке, потребує постійного «підсосу», маєток у Конча-Заспі сам себе не опалить, за нього треба платити, і за офіс треба платити, і за всю рідню свою багату, звиклу до розкішного життя, у свиті газової принцеси, як її називали.

Тому я розумію потребу у грошах, яку треба постійно підживлювати.

А просто [відбувалося] скорочення кормової бази самої Юлії Тимошенко. Її електорат природним чином вимирав. Зараз багато людей просто навіть не пам’ятають, хто така. Її це сильно послабило, призвело до того, що вона займалася простецькими іграми в парламенті.

Збирала якісь голоси за якісь гроші. У шкалі впливовості політиків України це означало, що вона опустилася. Ще не пляшки збирати, вибачте за таку алегорію, але це вже не вища ліга.

Тому я кажу, що для неї ця вся історія зараз може послужити новим шансом сформувати нову електоральну «кормову» базу, як вона називала, планктон чи…

— Біомасу.

— Вона може сформувати нову біомасу своїх виборців з тих, хто не пам’ятає, за що вона сиділа в тюрмі перший раз, як занурювала Україну в корупцію, коли була прем'єркою; що робила останні роки. Батьківщина перетворилася просто на синонім антикорупційної боротьби в парламенті. Вона вже говорить просто словами медведчуківців про зовнішнє управління Україною, «американці тут правлять», «НАБУ прокляті чорти, гнати їх треба»…

Всі, хто це забув, нові виборці, які тільки формують своє уявлення про світ, можуть зараз отримати нову ікону боротьби. Якщо буде правильно побудована нею політична картинка, є певний шанс на реанімацію. От що я маю на увазі.

Знаючи, хто вона така, я очікую від неї одночасно і поразки, і перемоги.

— Хтось справедливо може зауважити, що якось дивно, сама Юлія Тимошенко займається підкупом нардепів, пропонує 10 тисяч доларів на місяць, непоганий гонорар.

— Ні, але ж це розмова тільки з кимось одним. Ми не знаємо, зі скількома людьми вона ще говорила, про які суми загалом [йдеться]. Це вихоплений один епізод по кількох людях, я так розумію, це просто нам дає уявлення, скільки коштує нардеп — 10 штук баксів за голосування в місяць, як тобі скажуть. Просто 10 тисяч баксів совість одного нардепа коштує.

До речі, це дорожче, ніж «слуги народу», бо від НАБУ ми знаємо, що Слуга народу платила в конвертах п’ять тисяч. Тимошенко перекуповувала, перебивала ставку.

— Можу ще посилатися на виступ народної депутатки Ганни Скороход, яка має власну підозру від НАБУ. Виступаючи у Верховній Раді, захищаючи Юлію Тимошенко, вона сказала: «Згадайте, як у нас нацисти боролись із комуністами, і хто був найбільше зло. Колеги, у нас у цій залі, в Кабміні, в Офісі президента знаходять якогось винного і роблять стукачем. А якщо ти не стукач, як у сталінські часи, то тебе будуть клепати, будуть знищувати тебе, твою родину, твоїх близьких по повному „беспределу“», — сказала депутатка Скороход також із підозрою в корупції. Про яких стукачів вона говорить?

— Можливо, вона навіть про свій кейс говорила. Тут є тонкий нюанс: розгляд справи по Скороход був у закритому режимі, причому на прохання самих антикорупціонерів, оскільки, якби повністю це все було б відкрито, було б очевидне джерело інформації антикорупціонерів. І виглядає так, що цим джерелом могла бути якась конкретна людина, присутня при тих розмовах.

Це агент чи людина, яка виконує певну оперативну роботу для органів. Так, це може бути і агент НАБУ, це може бути хтось, хто співпрацює з органами. Це не протизаконно абсолютно, але розкриття таких людей загрожує діяльності антикорупціонерів.

Скороход могла мати на увазі і її особистий кейс, бо в неї була історія про те, що вона нібито хотіла отримати гроші за те, щоб вплинути на рішення РНБО у санкціях. А вплив на рішення РНБО — це вхід через урядові структури чи Офіс президента. Можливо, вона десь у цих краях підозрювала, що її хтось злив із її колег, партнерів по оборудці.

— Можемо припустити, що хтось із нардепів, хто не продає своє сумління ні за 10, ні за п’ять тисяч доларів, може співпрацювати з НАБУ. Ця людина могла отримати таку пропозицію, припустимо, від Юлії Тимошенко чи когось іншого, і далі правоохоронцям передати цю справу.

— Безумовно. Ми маємо запис аудіо.Очевидно, що доказ є і був отриманий якимось чином. Я не знаю, хто це записував, із ким вона говорила, бо голос із іншого боку «плівки» звучить якось так «угу, ага», складно ідентифікувати. Можливо, це хтось із тих, хто вже отримав підозру від НАБУ по конвертах. Співпрацювати зі слідством, аби полегшити свою особисту долю — це правильно.

Я завжди це рекламую корупціонерам, кажу: «Йди першим здай свого поплічника, тобі ж знижка буде. Навіщо ти на себе це натягуєш?..» Просто серед наших корупціонерів це ще не дуже прийнято. Вони живуть якимись принципами кругової поруки: «Ай, якось вискочу, якось проскочу». Мені здається, Україна прямо зараз проходить цю межу. Краще розуміти, що не завжди буде так, не завжди відмажуть. І небезпека може чатувати в багатьох місцях, де раніше ти думав, що хабар спокійно проскочить.