«Був у списку на ліквідацію спецслужб РФ». Двічі керівник СБУ Наливайченко — про версії вбивства Парубія та ненадання йому охорони

І те, з яким почерком було скоєне це політичне вбивство, — у Львові серед білого дня, — все це вчергове для мене було [маркерами того], що найбільш серйозна версія має бути відпрацьована. Мається на увазі, замовлення російських спецслужб, а, можливо, не тільки, а ще і підготовка, інструктаж і забезпечення вбивць знаряддями вбивства.

Це те, що зараз, наскільки мені відомо, слідство відпрацьовує, тому поки що підтверджень ми не знаємо.

Але це базова версія, як я вже [зрозумів] з останніх брифінгів або підходів до преси обласних керівників СБУ, поліції та прокуратури у Львові, вже така перша інформація пішла; і перше підтвердження того, що правоохоронці відпрацьовують цю версію.

— Парубій був державним діячем, комендантом Майдану, чинним народним депутатом на момент вбивства, ексголовою Верховної Ради. Загалом це посадовець вищого рівня, так?

— Так.

— Як ви вважаєте, він мав мати охорону. Зважаючи на те, що Львів далеко від лінії фронту, це було не обов’язково? Що ви думаєте?

— Я не думаю, я знаю. Всередині країни, особливо в таких областях, які справді віддалені від лінії фронту, діє воєнний стан, діє комендантська година, діють посилені підрозділи і поліції, і Служби безпеки України.

І одним з завдань Служби безпеки України, в якій є спеціальний департамент, є запобігання і недопущення політичних вбивств, політичної диверсії, політичної дестабілізації, незалежно від того, чи то Львів, чи то Київ, чи то будь-яке інше місто або область України.

Тому, на моє переконання, треба розібратися, чи були заяви пана Парубія про те, щоб йому надали охорону. Важливо зрозуміти: якщо надходить така заява, то є законом встановлений порядок її відпрацювання. Це не так, що чиновник згоден — не згоден. Ні-ні.

Ця заява опрацьовується обов’язково і поліцією, і Службою безпеки України. Поліцією — на предмет криміналу, а Службою безпеки — на предмет можливих загроз від російських або будь-яких інших ворожих спецслужб. І це відпрацювання завжди має закінчуватися і в поліції, і в Службі безпеки України рапортами офіцерів, співробітників, фахівців, які відпрацьовують всі наявні або можливі загрози для політичного діяча — або для народного депутата, або для міністра, або для прем'єр-міністра та для будь-якого топ-посадовця в Україні.

І в цьому рапорті чітко зазначається, чи підтверджена будь-яка загроза, чи ні. І, відповідно, тоді вже ухвалюється рішення, виділяється охорона чи не виділяється, виділяється додатковий патруль чи не виділяється.

Тобто я думаю, що в парламенті такі питання будуть лунати вже після поховання пана Андрія. З середи ми повертаємось на роботу і будемо з’ясовувати, зокрема, те, наскільки ретельно було відпрацьовано питання безпеки Андрія Парубія.

— Чи були такі прохання про надання охорони з боку Андрія Парубія або членів його сім'ї?

— Мені про це, Дмитре, невідомо, станом на зараз. Андрій Парубій був в іншій фракції. Я просто, як двічі керівник СБУ, не одну таку заяву опрацьовував і сам налагоджував цю роботу. Тому знаю механізми і відповідальність — це дуже серйозна річ.

Навмання такі питання не вирішуються і непрофесійності тут бути не може.

І це не стосується одного конкретного політика. Так, ми втратили видатного українця. Але це не означає, що не мають бути зроблені висновки по всіх областях, починаючи з Києва. І мають бути всі громадяни України впевнені, що всередині країни найманців, диверсантів і інших [виконавців] замовлення російських спецслужб є кому зупиняти до того, як вони скоїли злочин.

— І які рішення ви приймали як голова СБУ в подібних випадках, коли отримували відповідні звернення?

— Давайте вам розповім дуже конкретну ситуацію.

На одному з передвиборчих мітингів в Києві лідер опозиції збиралася виступати, і в нас був сигнал про те, що може бути замовлення, може працювати снайпер. Одразу цей сигнал можна було [проігнорувати] - знаєте «опозиція, що там дивитися?» Ні, ні.

Одразу були зроблені дві речі. Перше. Це весь периметр, всі дахи, будинки, вікна відпрацювали. Є спеціальний підрозділ ДЗНД (Департаменту захисту національної державності - Ред.) в СБУ. Відпрацювали і ногами, і фізично, і технікою, перекрили будь-які можливості будь-якого сектору для роботи будь-якого снайпера. Це було перше.

І друге. Показово і додатково, згідно з моїм наказом, була виставлена Альфа з нашими снайперами, щоб навіть і думки не було у можливих замовників або організаторів скоїти політичний замах або політичне вбивство на такому мітингу.

Це серйозна робота для будь-якої спецслужби. І це не значить, що 100% гарантій є, що заходів вистачить. Але 100% заходів треба вживати.

— А інформацію про можливий замах ви отримали від контрозвідки СБУ?

— Ні, від заявника.

— Тобто він сам якимось чином дізнався?

— Наголошую, пане Дмитре, у вас в ефірі, що насправді найсильніша зброя української спецслужби, Служби безпеки України — це люди. Коли люди довіряють, коли люди тобі першому повідомляють, а не сумніваються, ти зреагуєш чи ні, — ось це і є сила, і це справжня безпека в країні.

Те саме стосується і Національної поліції. Я закликаю правоохоронців працювати так, щоб вам довіряли люди, щоб вам першим сигналізували, що біля житла Андрія Парубія вже декілька днів, місяців чи тижнів крутиться хтось, спостерігає, встановлює, якісь машини з’являються… Усе це побачать перші люди. Немає такої всесильної спецслужби або всесильного спецслужбіста, який бачить і знає все. А от люди знають і бачать все, особливо ті, що проживають поруч, що ходять в той самий спортзал, у ті самі магазини.

І я думаю, що якраз моє перше відео після скоєння вбивства [зіграло свою роль]. Я якраз закликав львів'ян [повідомляти] будь-яку крихітку інформації. Навіть якщо маєте сумнів, — не сумнівайтеся, повідомляйте негайно Нацполіції, щоб швидше вийшли на слід. Добре, що за 24 години вийшли на слід, а за 36 на кордоні Хмельницької області затримали підозрюваного в вбивстві.

До речі, він львів'янин. Я сподіваюся, що слідство все ж таки найближчим часом його доставить в суд, і в суді пролунають перші докази і перші підтвердження, що цей підозрюваний скоїв вбивство.

І для суспільства зараз це так само важливо, як і ті речі, про які ми щойно обговорили з вами. На мій погляд, і я думаю, що ви, як професійні журналісти, бачите, що величезна недовіра в суспільстві до будь-якої інформації про це політичне вбивство.

— Суд має бути відкритим?

— Однозначно відкритим. І, більше того, я вважаю, що і докази, вже зібрані, теж мають бути публічними. Так розслідуються політичні вбивства. Знаєте, за зачиненими дверима [буде так]: «Тут ми не договоримо, а тут, можливо, пізніше скажемо».

Моя порада керівникам правоохоронних органів — діяти максимально публічно, особливо щодо доказів. І правильне місце представлення доказів тільки одне — суд. А тому суд має бути відкритим.

— І ми ж з вами розуміємо, що підозрюваному має бути забезпечена відповідна охорона, оскільки Росія, яка цілком ймовірно стоїть за цим вбивством, буде зацікавлена, щоб прибрати виконавця.

— 100%, збереження життя підозрюваного до суду, під час судових засідань і після суду — це не менше завдання.

Наприклад, коли я керував СБУ, коли ми знайшли [Олексія] Пукача, генерала, вбивцю журналіста [Георгія] Гонгадзе, ми його оберігали. Я особисто контролював, щоб та камера, яка була йому виділена, була повністю під контролем. Щоб кожен ранок і вечір, незалежно від усього, перевірялися всі речі, вся камера, аби там не з’явилось ні мотузки, ні будь-якого іншого знаряддя, яким або він сам, або будь-хто міг завдати шкоди його життю.

Кожна доставка до суду Пукача була бойовою операцією Альфи, я не применшую, Дмитре. Мінімум два броньовики доставляли [його], причому ніхто ніколи не знав, у якому з них доставляється генерал Пукач.

Це як приклад того, що в політичних убивствах підозрюваних або вбивць треба оберігати на дуже високому рівні.

— Яка практика в нас у державі? Відставних політиків високого рівня, рівня колишнього голови Верховної Ради, охороняє Державна служба охорони під час перебування на пенсії?

— Ні, такої практики немає, в усілякому разі, згідно з законом.

Поясню. Управління державної охорони підпорядковується президенту. Державна охорона надається за рішеннями президента, він їх затверджує, та керівника УДО, цього управління державної охорони.

Законом визначені ті посадові особи, яким вона надається одразу, щойно вступає на посаду. Це президент України, прем'єр-міністр, голова Верховної Ради. А інші посадовці, заступники, міністри, чиновники — це вже за рішенням президента і вказівками Управління державної охорони, це перше.

Друге. Є особи, яких може охороняти Центр спеціальних операцій А — так ми його свого часу назвали, так і називається, тобто Альфа, яка відома в народі. Офіцери Альфи теж виділяються за рішенням або вказівкою президента України та письмовим розпорядженням голови СБУ.

Третє - Національна поліція. Теж може виділяти охорону для учасників кримінального провадження, ключових свідків, ключових підозрюваних.

Крім того на комерційній основі, за контрактом можна наймати охорону у спецпідрозділі Нацполіції України. Ось три правоохоронні підрозділи, які можуть надавати охорону громадянам України.

— Російські спецслужби надалі намагатимуться використовувати, вербувати або просто методом залякування використовувати українців, це факт. Яким чином з цим боротись?

— Для того і є в Україні контррозвідка, вона у складі СБУ. Методи, які використовують російські спецслужби — брутальні, терористичні, дуже неприємні, так. Але повірте, з 2014 року відновлена контррозвідка СБУ, наші офіцери мають і навички, і знання. Сподіваюсь, вони професійно далі працюють на посадах. Маю на увазі, що вони не змінились, оскільки я вже декілька років не керую СБУ. Все, що можна було зробити для того, щоб такі професіонали з’явились, є.

Друге. Щоби працювати ефективніше, під час війни з’явились нові, ще більш терористичні та брутальніші методи роботи російських спецслужб. [Сюди входять] і спекуляції на темах смерті, шантажування тілами, полоненими тощо. Кривавого тероризму в роботі російських спецслужб додалось.

Але це означає, що і українські контррозвідники знають про такі методи роботи. Я би закликав усіляко сприяти українській контррозвідці. Почнемо з того, що мають проконтактувати з громадянами України, з найбільш вразливими від війни верствами населення — з батьками, які або втратили синів, захисників, найдорожчих, або в яких [діти] в полоні, які зникли безвісти. З кожною сім'єю треба зустрітись і сконтактувати.

І це не теоретичні речі, я це робив сам у 2014−2015 роках, виходив на особистий прийом. Тоді ж з’явилась перша проблема полонених і їхнього повернення. У СБУ я тоді створив центр повернення полонених, для особистої роботи з людьми. Щоб вони до нас приходили, до влади, до Служби безпеки України, і говорили: «Ось проблема, допоможіть». Так, це трагедія, біль у сім'ї, але хто має допомогти? Ясно, що рідна держава.

Тому і зараз я закликаю. Якщо в Міністерстві оборони зараз Центр розшуку зниклих безвісти… Ми ж розуміємо, зниклі безвісти — це може бути наш захисник на полі бою, поранений або вбитий. Родичам треба інформація від влади. Родичі мають знати, що саме влада, такі офіцери в Міноборони або в Центрі повернення зниклих безвісти їм допомагають, контактують, діляться з ними інформацією. Це як мінімум на 50%, якщо не більше, зменшить можливості для російських, ворожих спецслужб спекулювати на горі таких людей і, більше того, втягувати, шантажувати, стимулювати до диверсійної, терористичної або кілерської діяльності. Як маємо одну з версій у вбивстві Андрія Парубія.

Я наголошував би саме на цьому: довіра між людьми та правоохоронцями в Україні - ключ для того, аби ми були сильнішими і протистояли будь-яким шантажам і диверсіям російських спецслужб.

— Наскільки серйозною є проблема щодо звернень громадян, коли не завжди серйозно їх сприймають?

— Це проблема, ось вам коротка відповідь. Але є і друга частину відповідіі - її треба вирішити. А вирішувати її можна і треба в кожній області. Бо в кожній області є обласне управління СБУ, обласне управління поліції, як і обласна прокуратура. Ось вам як мінімум три органи, які професійно, відповідно до закону, займаються розшуком зниклих безвісти, розслідуванням тортур проти українських полонених, поверненням полонених і багатьма іншими питаннями. Як і Міністерство оборони.

Я би давно вже ТЦК [зобов'язав займатися] не тільки тим, чим людям вкрай не подобається, (натякає на мобілізацію — Ред.), а щоб вони так само вели прийом родичів, повідомляли і опікувались кожним військовослужбовцем, його долею; та [надавали] інформацію про нього тій родині, яка віддала свого найдорожчого захисника, і він зараз на фронті обороняє Україну.