Це внутрішньополітична революція. Що сталося у Верховній Раді

Це сталося тоді, коли Дмитра Разумкова звільнили з посади голови Верховного Рада, коли він створив власну групу, по суті, опозицію. І те, що сталася зустріч між ним і Зеленським, — це не просто нетривіальна подія. Я б сказав, це майже внутрішньополітична революція. Ну, після звільнення Єрмака друга, у всякому разі — у парламентських масштабах. Чому?

Пов’язано це, на мій погляд, із кризовими тенденціями, які не просто проявилися, а почали загострюватись в парламенті. Кризові тенденції у Верховній Раді почали проявлятися ще у 2024 році. Були проблеми ще і до війни. У 2021 році, коли поміняли керівництво Верховної Ради, загострилися відносини всередині Верховної Ради, уже тоді було очевидно, що монобільшість існує юридично, але фактичної більшості немає.

Навіть Порошенко позитивно оцінив цю зустріч

І вже тоді сформувалася конструкція фактичної більшості за участю деяких інших депутатських груп. Тобто — фракції Слуга народу, іноді Голос допомагав, давав деякі голоси, плюс депутатські групи, мажоритарники, не всі, а деякі з них. Тоді це сформувалося, і воно під час війни працювало, але останні два роки ситуація почала погіршуватися. Уперше проявилися серйозні внутрішні проблеми у Верховній Раді, коли почали обговорювати закон про мобілізацію. І тоді вже довелося збирати голоси, тому що автоматично воно не спрацювало.

А торік, улітку були проблеми із законом про обмеження повноважень НАБУ (спочатку їх обмежили, потім повернули назад, і це викликало велике незадоволення навіть в Слугах народу). Потім був початок оголошення результатів операції Мідас, Міндічгейт, це викликало теж бурхливі процеси у Верховній Раді. Але останні два місяці, приблизно з березня ситуація стала вже, очевидно, кризовою.

У квітні трошки полагодили Верховну Раду, але з’ясувалося, що це була разова операція, або треба раду реанімувати більш серйозно, більш системно, або Рада нормально працювати не буде. І тому я думаю, що у президента вирішили застосувати нову тактику. До речі, я вважаю, що це можна назвати і стратегією, якщо це буде підтверджуватися і далі так працюватиме.

Учорашні зустрічі мені чимось нагадали зустрічі президента з представниками громадськості, з колишніми представниками своєї команди, з деякими відомими людьми. Це було в січні, нагадаю. Тоді із Сергієм Притулою зустрічався президент, зі Стерненком. Стерненко після цього став радником міністра оборони. З Павлом Клімкіним, із Дмитром Кулебою, з Кубраковим були зустрічі. І, в принципі. це мало позитивний ефект. Думаю, що зараз щось подібне президент вирішив зробити у Верховній Раді.

Навіть Порошенко позитивно оцінив цю зустріч. Петро Олексійович, я це добре знаю на особистому досвіді, — людина дуже гнучка. Він професійний політик, він розуміє: якщо є вікно можливості, треба ним максимально скористатися. Не треба ставати в позу. Але сам факт зустрічі, безумовно, заслуговує не просто уваги, а позитивної оцінки.

Думаю, що якщо створюється якась конструктивна атмосфера (це ж не були зустрічі про домовленості, мовляв, треба проголосувати за це і за це, ні, це створення атмосфери нормальної взаємодії), далі, після цієї зустрічі, уже Давид Арахамія, можливо, Буданов, можливо, вони в тандемі будуть, вони вже будуть конкретно зустрічатися з Порошенком, із Юлією Володимирівною, можливо, з іншими людьми, і будуть уже конкретно домовлятися, скільки вони голосів можуть дати за конкретний законопроєкт, так, щоб отримати необхідний результат. Так що подивимось.

Реальні критерії результату цих зустрічей будуть по наступних голосуваннях по законопроєктах, які стосуються Ukraine Facility і взагалі європейської інтеграції. А друга — це бюджет. От тоді будемо робити висновки.

Яке вікно можливостей Зеленський готовий відкрити для опозиції — запитують мене. По-перше, зазначу, у нас немає єдиної опозиції. Вона у нас різна. Формально в опозиції всі, хто не входить у парламентську більшість. Тобто всі фракції, депутатські групи поза межами Слуг народу формально є опозицією. А реально це не так, звісно. Тож вікна можливостей різні для різних опозиційних фракцій.

От, наприклад, для Голосу, як я розумію. Не буду казати за весь Голос: там немає єдності навіть у середині фракції. Але там є люди, які, на мій погляд, налаштовані конструктивно. Той самий Сергій Рахманін і ще декілька депутатів точно готові до конструктивної роботи з безпекових питань. З ними можна нормально співпрацювати, якщо вони будуть залучені до роботи і до їхньої думки дослухатимуться. Той самий Ярослав Железняк.

У Порошенка трохи складніша історія. Для Петра Олексійовича в його вікні можливостей є принципове питання, яке буде непросто вирішити і навряд воно буде вирішене швидко і остаточно. Це питання про санкції.

Оце для нього ключове. Але там є питання, які стосуються голосувань за законопроєкти по європейській інтеграції. Там цілий великий список. Це Ukraine facility і те, що стосується отримання 90 мільярдів євро, бюджетної частини фінансової допомоги ЄС. Тут теж можна домовлятися. Тому що ви ж — Європейська солідарність.

Тобто, безумовно, Порошенко може вимагати, щоб Зеленський із нього зняв санкції. Сьогодні прочитав, що не лише я, а навіть Слуги народу билися об заклад, що не буде зустрічі Зеленського з Порошенком. Я теж до останнього не вірив, що це може бути. Але те, що вони обидва подолали, цей, я б сказав, емоційний бар'єр ворожнечі, це завжди дуже непросто. Можу сказати, у мене свої проблеми були з Петром Олексійовичем, але ми так кілька разів із ним нормально поговорили. І можу сказати, що він готовий переступати через такі складні ситуації, коли треба. І коли він відчуває, що треба поговорити, він піде на таку розмову, навіть якщо вона буде важка.

Коли тільки з’явилися санкції по Порошенку, я вже тоді сказав, що це помилка і це неправильне рішення, яке створить проблеми для Зеленського. До речі, може створити проблеми і в перспективі. Якщо, наприклад, судовими рішеннями буде визнано, що санкції проти Порошенка, проти деяких інших людей накладали необґрунтовано, і в них побачать ознаки політичного тиску, от тоді, у разі скасування таких санкцій, можуть бути зворотні позови. Позови, які будуть стосуватися зловживання владою. Ну, там рішення колективне було, звісно — не лише Зеленський, а РНБО. Але тим не менше тут є серйозні ризики. Зокрема, і для президента, на перспективу, коли він уже не буде президентом.

Тому, я думаю, що зараз юристи президента мають думати над тим, як цю ситуацію поступово владнати, мінімізувати це мінне поле. Подивимося. Я не знаю, як це зробити. У мене нема тут рецепту. Але якась розрядка, напруги між Зеленським і Порошенком, можливо, відбудеться. Хоча не буду поспішати з висновками, ураховуючи темперамент одного і здатність до вибуху іншого, все може бути.

Повне інтерв'ю з Володимиром Фесенком слухайте на Radio NV