Мені зрозуміло, куди і навіщо бʼють українці і яка в цьому логіка. Позбавити Росію палива — фізичного, фінансового, економічного, військового, експортного. Знищити енергію, яка живить цю війну. Знищення тут має конкретну мету, і ця мета — послаблення сил деструкціі, а отже збереження життя.
А куди і навіщо бʼють росіяни? Будинки, де живуть люди? Тисячолітні монастирі? Кіностудії? Музеї? Пасажирські потяги? Пасажирські автобуси?
Знищення тут має конкретну мету — збереження життя
У цій «стратегії» є потяг до знищення заради знищення. Смерті заради смерті. Танатократія — тобто бажання керувати реальністю через смерть і страх смерті. Є очікування, що таке масове надсилання смерті нас зламає. Але ж не зламає.
Тому все більше в цих ударах мені відчувається розгубленість. Росіяни були переконані, що мають ключ до України. Знають, де наші слабкі місця. Знають, де наше внутрішнє паливо.
Це «знання» і від початку було хибним. Але зараз вони самі все більше переконуються в тому, що воно хибне. «Рускій багатирь» осліп і наосліп махає і штрикає своїм мечем, або тим, що від нього залишилося. Він продовжує вбивати і забирати в нас найдорожчих — людей. Але все більше ним керує страх і розгубленість.
Цей монстр був упевнений, що він швидко нас деморалізує. Але все більше скидається на те, що він деморалізує сам себе.
Текст опублікований з дозволу автора