Коли зараз говорять про внутрішню політичну кризу в Україні, яка склалася вперше від початку повномасштабної війни, то це використання терміну російської пропаганди. Ми не повинні грати на інтереси цієї публіки, яка, безумовно, зловтішається. Звичайно, при цьому підтасовує факти, розповідає про те, що насправді це йдеться про боротьбу українського народу, який не боїться виходити за те, щоб припинити війну на московських умовах і так далі.
Тож нам не слід іти в цьому фарватері. Ми повинні відкидати такі тези, тому що вони дезорієнтують українське суспільство. Давайте виходити з того, що влада отримала дуже серйозний урок — її надії на те, що можна маніпулювати суспільством, його обманювати і робити вигляд, що нічого не сталося, — все не пройде. У нас вже зовсім інше суспільство. І ті у владі, які хотіли провести паралель між Україною і рабами поки що існуючої Росії, вчергове вдарилися головою об стіну. Бо не розуміють, що для України влада не є сакральною. Оце ключовий момент, який треба записати на аркуші А4 і багатьом тим, хто сьогодні є у влади, вранці читати. На відміну від Московії, де влада є сакральною, де те, що сказано у владі, це є законом, що не підлягає обговоренню, а підлягає тільки рабському виконанню.
От, власне, те, що відбулося. Тому давайте не будемо говорити про кризу, давайте будемо говорити про те, що Україна має прекрасне, сильне громадянське суспільство. Україна має ту силу, якої немає у багатьох інших, до речі, країн, з якими ми спілкуємося. Деякі країни, навіть які сьогодні є в Європейському Союзі і в НАТО, демонструють, що вони ближчі ментально до тієї системи, яка є сьогодні в Росії. І я думаю, що 31 липня, як би там не було, але все повернеться на круги своя. Можливо не так швидко, як нам хочеться, можливо не протягом одного дня (це був би найуспішніший варіант), але мені чомусь здається, що так швидко не вийде. Але поза тим, це не має принципового значення. І що дуже важливо, що влада так само зрозуміла, що гратися в такі ігри, будучи залежною на 100% від західних партнерів, це просто глупство, від якого треба відразу відмовитися. І це було швидко продемонстровано тим, що негайно після всього цього було внесено новий законопроєкт, який повертає все на круги своя.
Для України влада не є сакральною
Тому я думаю, що з цього я би зробив висновок не про кризу, і не повторював би ці московські наративи, а те, що українське суспільство є справді демократичним, сильним, і воно дуже швидко і чітко реагує на всі спроби повернути ситуацію в інший бік. І влада це чує, і влада це розуміє, бо те, що сталося з деякою іншою українською владою дуже-дуже свіже в пам’яті. Тому гратися в ці ігри, думаю, ніхто серйозно не буде.
Наскільки зараз складно українським представникам за кордоном пояснювати партнерам, що відбувається — запитують мене. Ситуація справді не дуже приємна, але знаєте, дипломат — це таке хитре створіння, яке повинно подати навіть найнеприємнішу ситуацію в позитивному для себе світлі. Жартую, звичайно, але, я б на місці будь-якого дипломата, посла за кордоном сьогодні казав би, так: це була проблема, помилка, це те, що громадянське суспільство засудило, але ви ж бачите, ми пройшли через цей іспит, чи ми його долаємо. Влада зрозуміла, що зробила помилку, депутати, 263 осіб, які голосували за це, мають право так само помилятися, колись таке вже було. І 31 липня проголосують як потрібно. Отже, наше суспільство, так живе, воно нормальне, не застигле, воно думає, помиляється, але йде вперед. Я би так подав у цю ситуацію. Звичайно, розраховуючи на те, що 31-го липня чи пізніше, але рішення буде ухвалене на користь здорового глузду і саме боротьби з корупцією.
Чи очікую я зараз більше критики від західних партнерів? Давайте подумаємо, а що це дасть європейським партнерам? Я маю на увазі, лідерам, які з нами і які розуміють критичність ситуації, що сьогодні є. Це дасть лише можливість їхнім опонентам сказати: «Ну бачте, ми були праві, Україна — держава корумпована від А до Я, туди не треба давати допомогу, це є викиданням грошей на вітер». Чи це відповідає довгостроковим інтересам тих самих європейських і американських партнерів? Я думаю, що ні. Так, критика буде жорсткою, але не публічною. І якщо на цю критику буде нормальна реакція, тоді такої критики не буде, тоді буде навпаки сказано — «бачите, нас почули, ми в одній команді, а що, хіба тільки вони помиляються, ми теж помиляємося, у нас теж є проблеми, ми теж можемо робити не зовсім правильні рішення.» От і все. І тоді ця критика перетворюється з критики в те, що тебе почули, ти задоволений, ти кажеш «так, я критикував, але ми бачимо, є результат, так що йдемо далі. Перегорнули сторінку, у нас значно важливіші справи, ніж займатися такою малозначимою штукою, як розбирання чужих помилок. Зробили висновки і пішли вперед. Тим паче в Україні є чим займатися, у неї війна і треба якось іще утримати фронт».
Повну версію інтерв'ю з Володимиром Огризком слухайте на Radio NV