У всякому разі, з того, що ми бачимо, то переважна більшість його міністрів зберегли свої посади, і тому говорити про великі зміни дещо передчасно. Тим більше думати, що від зміни доданків сума зміниться. Це традиція СРСР десь вже в брежнєвської епохи, коли ті люди, які піднімалися по драбині вже до якогось рівня, ставали, фактично, вічними функціонерами. Безвідносно того, чи посадовець був на цьому місці, чи його пересували на інше місце, все одно він вже був в отій, так званій, номенклатурі, яка так чи інакше давала йому можливість «до скончания вєка» бути в коридорах влади, на більш важливих посадах чи менш важливих посадах.
Тому те ж саме відбувається і зараз,
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
бо Путін — це викормиш радянської системи. Він живе за цими стандартами і традиціями. Чекати від нього, що він зараз займеться революцією неможливо з багатьох причин. Він за своїм психотипом такий, що йому революції, в принципі, не підходять. От він вимонтував навколо себе систему, вона його облаштовує, окремі елементи можна підрихтувати, але в цілому він вважає, що все добре. Такий психотип не буде шукати собі причини для того, щоб щось змінити, поламати, зробити щось нове. Він буде намагатися триматися якоїсь середини, балансувати між різними своїми поплічниками. І тому, думаю, що ці всі моменти перестановок насправді є технологічними.
Путін прийшов до думки, що все-таки треба менше красти
В чому проблема Міністерства оборони Росії? Його головна проблема в тому, що це суперкорумповане відомство. На наше щастя, воно продемонструвало свою бездарність відразу після початку цієї барабанної широкомасштабної операції. Воно ж розраховувалося на парадні мундири і «парад на Крещатике», а тут вийшла біда для них. Зараз на цих доволі для себе сумних висновках Путін прийшов до думки, що все-таки мабуть треба менше красти і поставив на дві ключові в цьому плані посади — на голову рахункової палати і на це саме Міністерство оборони двох людей, які вміють рахувати. Ну і які щонайменше, якщо говорити про Міністерство оборони, не помічені в явних корупційних скандалах. Отже, є шанс, що можливо ці нові виконавці не дозволять красти в таких фантастичних масштабах. І от на це мені здається звернув увагу Путін, коли зробив цю рокіровку.
Але ви ж бачите, що Сергій Шойгу не потонув, він переведений з одного керівного крісла на інше. Зараз маємо новину, що нову посаду для Миколи Патрушева все одно знайдено. Тому що це — один общак. Там не прийнято, якщо немає таких надзвичайно вже солідних провалів, відправляти на почесну пенсію, а тим більше робити те, що робилося в 1937-му році. Тут, я думаю, все-таки певні елементи новизни мають місце.
Ось мене запитують, чи вважаю я, що Андрій Бєлоусов справді буде спроможний зменшити рівень корупції в міноборони РФ. Думаю, що він, щонайменше, спробує це зробити. Чи йому вдасться це зробити — сказати важко, бо до кожного ж закупівельника свою людину не поставиш, очевидно. Але спробувати навести бодай якийсь лад, щоб ці корупційні механізми не перетворювалися просто в неконтрольовані потоки виведення грошей, я думаю, що він зможе. Він має досвід управлінський, при тому на найвищих посадах в ієрархії Путіна, людина розумна, доктор наук. Тобто це не якийсь невідомо звідки з’явився хлопчик чи дядько, який раптом сів в якесь крісло і не знає, які кнопки натискати. Він це добре знає. Тому в цьому розумінні для нас певна загроза є, що не все буде вкрадено, а все-таки якась, чи можливо навіть більша частина тих грошей, які виділяються на війну з Україною, буде матеріалізовуватися в якісь речі. Ось тут справді проблема.
Але мені здається, що це тактичні кроки, бо так чи інакше, якщо брати стратегічно, у Путіна і його режиму часу все менше і менше, можливостей у економіки. Хай там голова ЦБ РФ Ельвіра Набіулліна, чи будь-хто з тих, хто намагається тримати економіку більш-менш збалансованою, не проводять ті чи інші заходи, але тенденція погана. Тому, думаю, що і Бєлоусову може вдасться пригальмувати ці процеси в Міноборони Росії, але зупинити занепад російської економіки, а отже і самого відомства, йому не під силу.
Тому, думаю, що ця війна рівно настільки, наскільки ми, з одного боку, зможемо зменшувати економічний потенціал ворога, а з іншого боку, наскільки сильними будуть економічні санкції проти Росії і наскільки Путін не зможе їх обходити. Ось, власне, комбінація цих факторів, безумовно, дасть нам відповідь, скільки цей режим, маю на увазі Путін, ще протримається.
Повну версію інтерв'ю з Володимиром Огризком слухайте на Radio NV