Хроніка окупації. Як дев’ять років тому Росія готувала і проводила фейковий «референдум» в українському Криму

NV нагадує, як день за днем РФ реалізовувала свої агресивні плани в Криму.

Як в РФ прийняли рішення про анексію Криму?

Й шли останні дні української Революції Гідності, а президент-утікач Віктор Янукович вже поспіхом виїжджав з країни. Першою точкою його шляху був Харків, потім Донецьк, а потім — Крим.

Як розповідав НВ колишній охоронець Януковича Олесь Шаран, 22 лютого 2014 року три вертольоти (чоловік не виключає, що це могла бути російська військова техніка) доставили їх в невідомий аеропорт, а потім вони вилетіли на літаку в Крим.

Вночі 22 лютого президент РФ Володимир Путін провів закриту нараду з неназваними «колегами» (в розмові з НВ старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Аслунд зазначив, що імовірно це були директор ФСБ Росії Олександр Бортніков, секретар Ради Безпеки РФ Микола Патрушев і колишній голова російського ФСБ Сергій Іванов).

Вже вранці 23 лютого Путін повідомив про своє рішення про анексію українського півострова: «Ситуація розгорнулася таким чином на Україні, що ми змушені почати роботу по поверненню Криму до складу Росії, тому що ми не можемо кинути цю територію і людей, які там проживають, на напризволяще, під каток націоналістів».

Насправді, до анексії Криму Кремль готувався раніше. Офіційна дата початку російської окупації - 20 лютого (спочатку окупанти її не визнавали, але пізніше вона навіть з’явилася на «медалі» За повернення Криму). Уже на той час в містах Автономної Республіки Крим помічали так званих «зелених чоловічків» — кадрових російських військових без розпізнавальних знаків, які готують плацдарм для захоплення суверенної української території.

Як окупанти готували фейковий «референдум»?

23 лютого — в той же день, коли Путін доручив «почати роботу з повернення Криму» — в Севастополі збирається мітинг, на якому сепаратисти вибирають російського громадянина Олексія Чалого нібито «народним мером».

«23 лютого наші депутати скликали засідання міськради. Вони повинні були відмовитися підкорятися київській владі, створити місцеву міліцію, виконавчий комітет і забрати собі всю владу. Але замість цього наша міськрада виходить з рішенням: з питання визнання чи невизнання влади Києва потрібно провести загальноміський референдум», — пізніше зізнавався Чалий в інтерв'ю прокремлівському виданню.

Причому фейковий «мер» зазначив, що до того моменту сепаратисти «вже місяців два готувалися до того, щоб народ був готовий, був мобілізований».

25 лютого проросійські сили на півострові знову активізуються — кілька сотень людей блокують будівлю Верховної Ради Криму, розташованому в Сімферополі. Вони вимагають від місцевого парламенту відмовитися підкорятися Києву і провести «референдум про незалежність».

На наступний день, 26 лютого, учасники протесту почали споруджувати барикади біля кримського парламенту. Між сепаратистами і проукраїнськими активістами, серед яких було безліч кримських татар, відбулися сутички, в результаті яких загинули двоє.

27 лютого озброєні люди без розпізнавальних знаків захопили Верховну Раду Криму і Раду міністрів Криму, вивісивши на них російські прапори. У захопленій озброєними людьми будівлі місцеві депутати призначили на 25 травня референдум «про статус Криму».

У той же день з порушенням Конституції України місцеві депутати призначають лідера партії Русское единство Сергія Аксьонова новим прем'єром Автономної Республіки Крим.

Вночі 27 лютого почалося захоплення аеропорту Бельбек в Севастополі - його зайняли близько 400 російських військових, перекривши під'їзди до території колючим дротом (так званими «їжаками»). В аеропорту здійснюють посадку російські літаки, фіксується пересування російської техніки.

1 березня Сергій Аксьонов закликав Путіна ввести російські регулярні війська в Крим — вже до вечора Кремль прийняв відповідне рішення.

Російські військові (як правило, без розпізнавальних знаків) починають активне захоплення українських військових частин і інфраструктурних об'єктів на півострові.

На наступний день Парламентська асамблея Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) засудила військову агресію РФ і закликала припинити анексію суверенної української території.

Як проходив незаконний «референдум»?

16 березня за підтримки російських військових в Криму провели незаконний «референдум» (для Севастополя він був окремим від «загальнокримського»), бюлетені якого містили два питання:

• «Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?»

• «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?»

При цьому в «бюлетені» передбачалася відповідь лише на одне з цих питань і лише «так» — шляхом позначки у відповідному квадраті біля запитання. Будь-яка позначка трактувалася як відповідь «так», тоді як дві позначки робили бюлетень «недійсним». Варіант статусу Криму як частини України на умовах чинної Конституції України і чинної Конституції АР Крим був взагалі відсутній. А варіант про 1992 рік не враховував, що тоді існувало дві редакції кримської конституції - травнева і вереснева.

Наступного ранку «голова комісії Верховної Ради з організації референдуму» Михайло Малишев повідомив про те, що нібито 96,77% опитаних висловилися за «возз'єднання з РФ».

За тиждень до фейкового «референдуму» Конституційний суд України визнав його неконституційним. У Раді безпеки ООН також не визнали «референдум».

17 березня, грунтуючись на підготовленій 11 березня Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Севастопольською міською радою незаконній «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», була проголошена нібито незалежна «Республіка Крим».

Верховну Раду АРК незаконно перейменували в «Державну Раду Республіки Крим», після чого та звернулася до Росії з проханням про входження «республіки» як суб'єкта РФ.

18 березня російський президент Володимир Путін підписав нелегітимний так званий «Договір між Україною і Російською Федерацією і Республікою Крим про прийняття у Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів», що порушує норми міжнародного права, яким спробував легітимізувати анексію українського півострова.

21 березня його «ратифікувала» Рада Федерації. У той же день тодішній виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов заявив: «Україна ніколи не змириться з окупацією нашої території і буде робити все для її звільнення».

Відтоді протягом восьми років до початку нового повномасштабного вторгнення в Україну Росія крок за кроком перетворювала Крим на військову базу.

Окупанти почали відновлювати на півострові усі наявні за часів СРСР численні військові аеродроми (близько 10), пускові позиції ракетних установок, об'єкти ППО, радарні комплекси, радянські бази зберігання ядерної зброї. Було створено новий укріплений район на півночі Криму, а для дислокації нових військових частин споруджували нові і реконструювали старі військові містечка, житло та необхідну для російських військовослужбовців інфраструктуру.

Процеси мілітаризації Криму прискорилися після завершення будівницт­ва Керченського мосту, який дав змогу Росії швидко передислокувати техніку та військових на півострів залізничними ешелонами — що й відбувалося протягом всього 2021 року, коли Росія готувалася до розв’язання великої війни проти України

Тож коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, окупований Крим став одним з основних плацдармів для розвитку російського наступу. Вже в перші години вторгнення російські війська рушили через Перекоп і Чонгар, захопивши 24 лютого Нову Каховку зі спорудами Каховської ГЕС та підійшли до Херсона, тоді як інша колона наблизилась до Мелітополя. Швидке просування окупантів з боку Криму дало змогу Росії у подальші дні і тижні захопити жаданий Кремлем «сухопутний коридор» між РФ та українським півостровом.