Генерал Контроль. Як командує армією і кому довіряє найбільше Олександр Сирський — профайл NV

Так нинішній головком опинився в Харкові, де закінчив школу. А згодом за квотою для відмінників вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища. Саме це стало його першою військовою освітою і, як уже під час повномасштабного вторгнення зізнався Сирський у розмові з ABC News, було корисним у боротьбі з РФ. «Так легше зрозуміти дії свого ворога, — пояснив головком. — Ти можеш передбачити, що він зробить у різних ситуаціях».

Батьки Сирського разом із його молодшим братом повернулися до Росії ще до здобуття Україною незалежності. І як тільки в ЗСУ з’явився новий головком, пропагандистські медіа РФ почали писати, що знайшли цього брата, який, мовляв, не спілкується з українським родичем.

В оточенні головнокомандувача не змогли сказати NV, чи підтримує Сирський зв’язок із ріднею в РФ.

«Яким би він не був росіянином, для нього українське громадянство важливіше, — додав один із близьких до головкома людей на умовах анонімності. — Для нього дуже важлива присяга, яку він склав на вірність Україні».

«Московську» освіту Сирський продовжив уже в Києві у 1990‑2000‑х роках: у Нацакадемії оборони України (оперативно-тактичний рівень), а згодом — у Нацуніверситеті оборони (оперативно-стратегічний рівень). А військову кар'єру розпочав іще в 1986‑му — як командир взводу 25‑ї гвардійської мотострілецької дивізії на Полтавщині.

У 2000‑х Сирський став нач­штабом 72‑ї механізованої дивізії 8‑го армійського корпусу, згодом переформатованої в бригаду. А у 2002‑му очолив її.

Бригада в ті часи багато навчалася, і комбриг часто бував на полігоні, пригадує Едуард Геращенко, який служив тоді разом із Сирським і врешті став його першим заступником. Обидва досі дружать сім'ями.

Для ЗСУ то були важкі часи, і зрештою Геращенко звільнився. А от Сирський, за словами давнього товариша, ішов далі.

Свого командира колишній заступник запам’ятав спокійною людиною, яка чітко розуміє ситуацію, завжди готова підказати, прикрити, підтримати. «Він проста нормальна людина, — каже NV Геращенко. — А як офіцер — грамотний, вміє досягати свого».

Грамотний комбриг у 2013‑му став заступником начальника Головного командного центру ЗСУ, відповідав за співпрацю з НАТО і брав участь у переговорах стосовно реформування української армії щодо стандартів Альянсу.

А після того як Росія розпочала війну на сході України, Сирський очолив штаб Антитерористичної операції (АТО), яка з часом стала називатися Операцією об'єднаних сил (ООС).

Найчастіше прізвище Сирського тоді згадували у контексті координації відведення українських військ із Дебальцевого взимку 2015 року. За ту операцію його нагородили орденом Богдана Хмельницького. Проте деякі колишні бійці АТО казали, що саме діяльність Сирського призвела до утворення в місті котла. Але інші військові доводили протилежне: мовляв, командувач сформував групу Барс, яка і врятувала оточених.

До речі, саме Барс згодом стало позивним Сирського, який у 2019 році дістав значне підвищення: його призначили командувачем Сухопутних військ.

Полковник Сергій Череватий, який з 2021‑го був заступником Сирського зі стратегічних комунікацій, називає свого колишнього шефа технократом, зосередженим на військовій службі. «Він завжди навчався і намагався зробити так, щоб і підрозділи до війни були краще готові, вивчав якісь там новітні тактики», — каже військовий, який сьогодні очолює агенцію Укрінформ. І додає, що Сирський цікавився військовою історією і до початку великої війни полюбляв під час суботньої доповіді, коли було більше часу, обговорити різні аспекти війн минулого.

Череватий називає свого колишнього начальника дуже педантичним. А його наради — роботою не для «слабонєрвних». «Він розбирає тривало, дотошно. Поки не переконається, що володіє ситуацією, не зупиниться», — згадує очільник Укрінформу.

Із прискіпливою увагою головкому до деталей свого часу стикнувся і полковник Олександр Бакулін, який до великої війни очолював президентський полк імені гетьмана Богдана Хмельницького, а сьогодні командує 57‑ю бригадою, що стримує наступ росіян на Харківщині.

Комбриг пригадує, як разом із Сирським організовував офіційні заходи до Дня державного прапора, в яких мав взяти участь президент. Тоді довго не могли вирішити, де підіймати той стяг, і ледь не до 3‑ї ночі обговорювали всі деталі. «Але все було проведено на найвищому рівні, почесна варта не підвела, і після цього, мабуть, пан генерал Сирський почав [президентському] полку і мені особисто, зокрема, довіряти повністю», — додає Бакулін.

Такі різні операції

У грудні 2022 року, в одному зі своїх перших «воєнних» інтерв'ю Сирський сказав 1+1, що не вірив у можливість «такої агресії і такого зухвалого наступу», хоча і готувався до нього.

На той момент Сирський уже став одним із героїв великої війни, адже провів вдалу операцію з оборони Києва.

Саме в перші дні боїв за столицю з майбутнім головкомом познайомився Олександр Дмітрієв (Тихоход). Сталося це у штабі оборони міста. «Мене до нього завели, бо я мав пропозицію і хотів її озвучити [Дмітрієв запропонував підірвати дамбу на річці Ірпінь], — розповів він NV. — Сирський попросив це обґрунтувати. Я це зробив, показав на карті, і він схвалив одразу, — спитав, що треба, дав відповідні команди».

Відтак на Дмітрієва, який згодом став радником Сирського, генерал справив враження людини, здатної дуже швидко та адекватно реагувати на зміни.

«Коли він був на місці [у штабі оборони Києва], я не знаю, коли він спав. І коли, не виходячи з командного пункту, просто фізично відключався від перевтоми, то вся команда не зговорюючись просто притихала і продовжувала працювати впівголоса, — пригадує Дмітрієв. — А коли він прокидався, усі удавали, ніби нічого й не відбувалося».

У той час Сирський не­одноразово їздив безпосередньо на позиції. Олексій Резніков, який очолював Міноборони, розповів NV, що також бував там разом із генералом — нагороджував військових. «В окопах у кожному місці ми витрачали не більш як 10 хвилин, — пригадує ексміністр. — Олександр Станіславович тоді казав: «Пане міністре, 10 хвилин на церемонії і переїжджаємо далі, щоб не давати шансу ворогу нас знайти».

В одній із таких поїздок Сирський розповів Резнікову історію села Дмитрівка на Київщині, де два екіпажі молодих українських танкістів, які до того були успішними в комп’ютерних іграх, за лічені хвилини спалили 15 ворожих танків та бронетранспортерів. «Він пишався тими хлопцями, — пригадує ексміністр. — У його словах була така гордість за них».

Наступною успішною операцією Сирського стало звільнення Харківщини восени 2022‑го. Згодом головнокомандувач розповідав журналістам, що дії військ тоді були настільки швидкі й неочікувані, що це призвело до паніки в росіян, втрати ними управління та втечі із залишенням великої кількості військової техніки.

«Результат був набагато більший, ніж ми очікували, бо ми дісталися державного кордону, — зізнається Сирський. — А планували менше, на 2 тис. кв. км менше».

Дмітрієв розповідає, що тоді в команді Сирського був режим секретності й ніхто нікому не розповідав, що цей контр­наступ буде. Радник називає ту операцію ідеально спланованою і зауважує, що вона стала наслідком роботи цілої команди, яку зібрав та виховав головком.

Від Харківщини Сирський майже одразу перейшов до керівництва обороною Соледару та Бахмуту. Однак ЗСУ довелося залишити обидва міста, а тривалі оборонні бої у цьому районі, що супроводжувалися значними втратами з боку Сил оборони, критикували як військові аналітики, так і медіа.

Водночас в інтерв'ю BBC Сирський пояснив, що російська ПВК Вагнер, сформована переважно з колишніх в’язнів, втратила у Бахмуті шалену кількість людей і зрештою свою боєздатність.

В інтерв'ю NV у квітні 2024‑го Павло Паліса, командир 93‑ї окремої мехбригади, яка тримала Бахмут, пояснив сенс оборони міста так: та боротьба допомагала сковувати найбоєздатніші підрозділи противника, а окрім того, змусила його вводити резерв. Також бахмутська оборона дозволила виграти час для підготовки підрозділів, які планувалися до літнього контрнаступу на півдні.

Прискіпливий

Відколи Сирський став головнокомандувачем ЗСУ, у війську відчули зміну стилю управління. Як розповів NV на умовах анонімності командир одного з підрозділів, що знає обидвох головнокомандувачів, «Залужний більш горизонтально керував, а Сирський — більш вертикально».

За його словами, чинний головком постійно об'їжджає бригади та на місці з’ясовує ситуацію. Так само він вчиняв і раніше, коли керував Сухопутними військами.

«Нам дістався тренер-гравець, — пояснює NV джерело у Генштабі ЗСУ, яке часто працює із Сирським. — Він сам летить на фронт, сам спілкується з людьми і може підходити безпосередньо на лінію взводних і ротних опорних пунктів».

Харківський бізнесмен Всеволод Кожемяко, який створив та очолив добровольчий підрозділ Хартія, познайомився із генерал-полковником ще в Дебальцевому у 2015 році. Але вже більш тісно почав спілкуватися під час контрнаступу на Харківщині, в якому брала участь Хартія.

«Він закрита людина, достатньо строга, вимоглива до себе і до оточення, постійно зайнята війною. Усі розмови точаться переважно навколо цього, — описує головкома Кожемяко. — Він сильно переймається багатьма питаннями, намагається все контролювати і мало делегувати. Тому виходить так, що він ночами не спить, мало відпочиває».

За 20 днів перебування Бакуліна у Вовчанську — місті на півночі Харківщини, яке намагаються захопити росіяни, Сирський навідувався туди чотири рази. Бо, як каже «комбриг 57», головнокомандувач любить тримати руку на пульсі. У той час як Залужний «давав більше волі».

«Але в Залужного був командувачем ОСУВ Хортиця генерал Сирський, — одразу ж додає Бакулін. — Тому, може, він і не втручався, бо довіряв. І Сирський більше такий — самому подзвонити, самому поїхати, самому подивитись. Я не хочу сказати, що він комусь не довіряє, але він все ж таки більше часу на це витрачає».

Від ранкової зарядки і до безкінечності

За словами співрозмовника NV із Генштабу, який спілкувався на умовах анонімності, Сирський зараз спить близько 4‑5 годин, — що у Києві, що у відрядженнях. Але зранку завжди займається спортом, бо має «певні точки, де в нього розміщені маленькі імпровізовані тренажерні зали». Такі тренування — до пів години кожне — Сирський може проводити двічі на день.

«Свого часу на нього справили враження натовські генерали, коли він із ними почав спілкуватися, — каже цей співрозмовник. — Він, по суті, задає тон, щоб наші не розпускалися».

Спортивність головкома — звичка молодих часів, переконаний Геращенко. «Він і зараз не втрачає можливості не поспати, а десь там на тренажері позайматися, — каже давній товариш головкома. — Бо краще за фізичне навантаження голову нічого не освіжає».

Близько 7-ї ранку, після тренажерів, у розкладі Сирського — час для наради, яка зазвичай триває приблизно до 9:30. Однак все може зміститися, розповіло джерело у Генштабі, якщо є виклик на Банкову.

До обіду головком має багато зустрічей, зокрема й міжнародних, на яких розповідає про ситуацію на фронті.

Джерело NV стверджує, що Сирський, хоч і має перекладача, однак часто і напряму спілкується англійською зі своїми візаві.

Після міжнародних зустрічей — робота по напрямках та особисті заслуховування. «Така комунікація — це завжди доповідь, — розповідає співрозмовник у Генштабі. — Тебе викликають і ти доповідаєш по своєму завданню, або ж актуалізуєш питання».

Після обіду в головнокомандувача відбувається багато зустрічей вже безпосередньо з Офісом президента.

А близько 19:30 настає час вечірньої наради. «І саме після неї починається найголовніше, — розповідає джерело NV. — Вони [підлеглі] приходять, звітують, із чим заходять на новий день, як відпрацьоване завдання, чи вся логістика виконана, чи всі завдання під контролем».

Пізніше головком вислуховує ще кілька особистих доповідей. І це може тривати аж до півночі чи навіть довше. «Так і виходить, що він спить по чотири години», — розповідає представник Генштабу.

Відтак і часу на родину в Сирського практично немає. У головнокомандувача є дружина Тамара Харченко, яка свого часу працювала головною інспекторкою в Державній митній службі. Це вже другий шлюб генерал-полковника, в якому у 2018 році народився син Олександр.

Радянський? Хіба частково

Один із співрозмовників NV, добре обізнаний з роботою головнокомандувача, на умовах анонімності назвав того «авторитарним лідером старого гарту». Звернув увагу він також і на тяжіння Сирського до вертикального управління: «Він хоче мати свою чітко контрольовану вертикаль кадрів по всіх напрямах, аж до середньої ланки начальників служб, тому й проводить відповідні ротації „за вірністю і наближеністю“, а не за професійними компетенціями».

Також цей співрозмовник редакції вважає, що Сирський не любить поганих новин з фронту, тому вимагає хоч якогось позитиву. І хоча вислуховує чужі думки, але рішення ухвалює сам — за заздалегідь сформованим баченням чи директивою згори.

Своєю чергою, Череватий зауважує: було б необ'єктивно казати, що певна «радянщина» в діях головкому відсутня. Однак, на погляд колишнього радника, з воєнної школи СРСР генерал-полковник взяв найкраще. Так само той вчинив і з досвідом, здобутим в АТО-ООС.

«Совком» не готова назвати Сирського і Марія Берлінська, ветеранка російсько-української війни та керівниця Центру підтримки аеророзвідки. Вона кілька разів зустрічалася з головкомом, аби розповісти про дрони. «Мені намагалися подати його як людину, яка мислить абсолютно ретроградно, не вірить у дрони, не вірить у технології і мало не на кавалерії часів Першої світової хоче воювати, — каже колишня аеро­розвідниця. — В реальності виявилося інакше: він розуміє важливість технологій, не намагається якось зупинити розвиток цього процесу, керується, як на мене, тим, що має воєнну доцільність».

І хоча Сирський, за словами Берлінської, як командир виховувався в класичній радянській школі, але при цьому він відкритий до нового і розуміє цінність того, що «умовний маленький FPV-дрон за $300 чи $500 може вразити танк за 3 млн».

На її думку, Сирському важливо більше комунікувати з військовими експертами, медійниками і командирами різних ланок. Адже виглядає так, що «він весь погруз у війні, дуже багато їздить по лінії фронту, і цей напрямок комунікації, діалогу тут, у Києві, загалом по спілкуванню і відкритості — просідає».

Відколи Сирський став головнокомандувачем, він дав журналістам лише одне інтерв'ю. А його медійна присутність через соцмережі найчастіше відбувається у зв’язці з міністром оборони Рустемом Умєровим.

Під час підготовки цього матеріалу NV звертався до Генштабу щодо інтерв'ю із Сирським, однак там перенаправили запит до Міноборони. Відповіді від відомства Умєрова редакція теж не отримала.

Головком та Банкова

Коло спілкування Сирського сьогодні складається з його заступника Андрія Лебеденка, керівника Генштабу Анатолія Баргилевича, призначеного головкомом керівником ОСУВ Хортиця Юрія Содоля, екс­очільника морської піхоти, та командувача Сухопутних військ Олександра Павлюка.

«Сирський цілковито живе війною, він професійно знається на військовій справі, від солдата до стратегічного рівня» — такими словами охарактеризував свого шефа Лебеденко.

Проте не всі публічні особи поділяють цю думку. 19 травня депутат президентської партії Слуга народу Мар’яна Безугла, представниця оборонного комітету ВР, різко розкритикувала Сирського за призначених командувачів, які, за її словами, провалили оборону під Харковом і відповідальні за прорив росіян в Очеретиному на Донеччині. А Содоля вона назвала «злочинцем».

«Жоден генерал не покараний ні при Залужному, ні при Сирському, — заявила Безугла. — Вони спливають знову і знову. Нічого не помінялося. Генеральські фракції продовжують гробити наше майбутнє. І Сирський — частина процесу».

Дмітрієв заперечує, що головнокомандувач «має якусь там клановість». За його словами, Сирського «цікавить тільки продуктивність і прогнозованість членів його команди».

Заяви Безуглої можна було б проігнорувати, але саме з розпочатої нею публічної критики Залужного стартувала історія звільнення попередника Сирського.

Чи є поведінка Безуглої свідченням, що в ОП можуть звільнити чергового головкома?

На це запитання NV джерело із президентської команди зауважило: Володимир Зеленський зараз «у цілому не сильно в захваті» від головнокомандувача. І пов’язано це як із невдалою підготовкою до наступу росіян на Харківщині, так і з низкою інших зауважень. Однак, за словами цього співрозмовника редакції, найближчим часом головкома навряд чи будуть знімати.

Та й Дмітрієв не бачить об'єктивних причин, «з яких можна було б думати, що зараз є сенс змінювати головнокомандувача». «Понад те — я вважаю, що ми зараз у більш виграшному становищі, ніж були до того», — додає радник Сирського.

Позаяк Безугла давно займається темою оборони, то деякі з озвучених нею тез мають сенс, вважає Берлінська. Але керівниця Центру підтримки аеророзвідки дивується: чому не прийти до головкома з пропозиціями і не спробувати вийти на якийсь діалог?

«Бо історія не у прізвищах — ми для країни втратимо час. Будь-яка команда міняється — і „вилітає“ три місяці, — пояснює Берлінська. — Ми тільки тим і будемо займатися, що міняти головкомів, а росіяни отримуватимуть перевагу, і все».

24 червня, після критики на адресу неназваного генерала з боку Богдана Кротевича, начштаба бригади Азов, президент звільнив керівника ОСУВ Хортиця Содоля з посади командувача Об'єднаних сил. Згодом очільник держави зробив командувачем ОС Андрія Гнатова. Останній, схоже, замінить Содоля ще й на посаді керівника ОСУВ Хортиця.