«Зустріч із Зеленським — катастрофа для Путіна і програш РФ»: Яковина аналізує жорстку критику Гіркіна

Дуже жорстко, зокрема, Путіна критикує зараз військовий злочинець, масовий убивця, терорист Ігор Гіркін, який іноді подає голос зі своєї колонії, де він відбуває покарання за те, що образив Аліну Кабаєву. Насправді, звісно, у вироку в нього щось інше написано, але посадили його саме через те, що він наїхав в одному зі своїх постів на Кабаєву, вона йому цього не пробачила, і в підсумку Гіркіна запроторили до в’язниці.

Я навіть собі виписав виступ Гіркіна щодо всієї цієї ситуації зі Стамбулом, мені здається, там багато всього цікавого.

Цитата: «Зеленський зробив дуже спритний хід, поставивши Москву у вкрай невигідне становище. Обидва рішення, які можуть бути ухвалені, є програшними для Москви. Якщо Путін погоджується на прямі переговори із Зеленським, то над ним починається просто шквал знущань на Заході, оскільки Путін стільки разів особисто і через своїх ближніх людей заявляв про нелегітимність Зеленського, про те, що йому нема з ким вести переговори… Тому відіграти назад із цього питання Путіну буде досить важко. Фактично його зустріч із Зеленським — це визнання повної легітимності та дієздатності Зеленського, тобто програш для Росії. Не кажучи вже про те, що фактично таким чином Путін визнає Україну  стороною, що воює. Йому буде вкрай важко спілкуватися із Зеленським у всьому».

Насправді, скажу, що справді одним із ключових постулатів української політики Російської Федерації є те, що Зеленський — це проста людина, звичайний громадянин, і з ним переговори вести неможливо, тому що він нелегітимний. Сам Путін кілька разів досить послідовно заявляв, що Зеленський нелегітимний, що з ним говорити ні про що не можна. І якщо він справді приїде в Стамбул і почне вести переговори із Зеленським, це, звісно, буде перекреслення хрест-навхрест усієї української політики Російської Федерації.

Це зі слів самого Путіна [випливає], тобто він уже, виходить, не господар свого слова.

І поїхали далі Гіркіна читати: «Оскільки Зеленський поставить Путіну під час спілкування такі запитання, зокрема публічні, на які наш президент відповідати, не втративши обличчя і не втративши позицій, не завдавши шкоди переговорам і позиціям, просто не зможе. Тобто зустріч із Зеленським — це катастрофа, як особисто для Володимира Володимировича, так і для переговорних позицій Російської Федерації. Ця зустріч неприпустима. Однак і «не зустрітися» — теж не поліпшить ситуацію в РФ, оскільки всіма світовими ЗМІ, не тільки ЗМІ, це буде сприйнято як привід для звинувачення Росії в тому, що вона сама запропонувала переговори і сама ж їх зриває. З усіма відповідними висновками це буде, зокрема, й у сфері санкцій, у сфері підтримки України, у сфері протидії Росії і т. д. і т. п.

Тобто куди не кинь, усюди клин, скрізь поразка. Як ми вже неодноразово говорили в нашій партії, в Україні давно настав цугцванг, коли будь-який хід тільки покращує позиції противника. Тобто у нас противник аж ніяк не дурний, зокрема сам Зеленський і його радники. Це факт. Якби проти нас із того боку воювали дурні, ми б напевно давно вже перемогли. Але навіть близько цього немає.

Необхідні справді абсолютно нові, принципово інші кроки, які далеко виходять за межі традиційної кремлівської дипломатії, політики і військового управління та іншого. Кроки, які будуть справді асиметричними і несподіваними для партнерів Росії і на Заході, і в Україні, і взагалі. Потрібні дійсно нові, інноваційні дії, які в межах традиційної кремлівської дипломатії — «не туди, не сюди, перечекаємо, пересидимо, якось саме собою розсмокчеться», не вкладаються від слова зовсім".

Ну і далі він пропонує як такий несподіваний жест відправити себе, тобто Гіркіна, як парламентера від Росії до Зеленського в Стамбул. Але це теж такий собі захід, тому що на Банковій уже заявили, що Зеленський готовий вести переговори в Стамбулі тільки з Путіним, більше ні з ким. Тим паче, він, звісно, не буде принижуватися до того, щоб вести переговори з Гіркіним. Та й не відпустить Гіркіна ніхто. А якби навіть відпустили, його відразу б заарештували в Стамбулі за те, що він брав участь у збитті малайзійського Боїнга.

Гіркін також пише, що він дає три з чотирьох, що Путін не поїде в Стамбул. Він залишає 25%-й шанс на поїздку Путіна через те, що нещодавно в Москві був [лідер Китаю] Сі Цзіньпін. І Гіркін припускає, що Сі Цзіньпін сказав, що Путін зобов’язаний із Зеленським почати вести переговори, якщо він хоче зберегти за собою китайську підтримку.

І з точки зору Гіркіна, може скластися така ситуація, коли вже і китайці теж вимагають від Путіна термінового початку переговорів, термінової нормалізації відносин. Тому Гіркін каже, що якщо китайці наполягатимуть, то Путіну доведеться їхати в Стамбул на переговори із Зеленським.

На цьому виступ Гіркіна закінчується. Я хочу наголосити на  двох моментах. Перший — це констатація ним самим, Z-спільнотою, Z-тусовкою, що Кремль сам себе загнав у дипломатичну пастку. Провал дипломатичний.

І зараз Росії не дуже зрозуміло, як викручуватися з цієї ситуації. Їхати Путіну, не їхати Путіну. Якщо їхати, то які це ризики дає. Якщо не їхати, які ризики, тощо. Тобто зовсім важко їм викручуватися з цієї ситуації. Вони не знають дійсно, що робити далі. Це перше.

Друге — це вимоги, які дедалі голосніше звучать серед так званих турбопатріотів, щоб починати проводити радикально нові кроки — і військові, і дипломатичні, і економічні, які тільки можна. Тому що вони наполягають, що нинішня російська політика перестала працювати. Вона не дає хороших плодів для самої Росії, дає тільки погані плоди.

І тому вони починають вимагати радикальної, докорінної зміни ставлення Кремля до всього, що відбувається. І головне, вони кажуть, — потрібно вийти, що називається, out of the box. Тобто почати вчиняти дії, яких ніхто не очікує, на які ніхто не розраховує, які можуть стати по-справжньому асиметричними, як заявляє Гіркін.