Минулі парламентські вибори в Україні продемонстрували, наскільки сильно помиляються наші політичні еліти, традиційно ігноруючи думку народу і оточуючи себе красивими замками з піску.
Можна, звісно, і далі тішити себе ілюзіями про реванш і боротьбу за справедливість, але особисто я раджу хоча б раз спробувати тверезо і без прикрас поглянути на те, що відбувається.
Ніколи, за всю свою історію, Україна не була процвітаючою державою. Причин у цього багато, але одна з головних — бездарність політичних еліт і їхнє невміння домовитися між собою. Наші аристократи ніколи не прагнули побудувати країну не за шаблоном, що відрізняється від того, що вміщувалося в їхні ущербні уявлення. Це не зробив ні Кучма, ні Ющенко, ні Янукович, ні Порошенко. Ніхто з них так і не зрозумів, що єдиний спосіб розвитку держави — це вихід за межі жлобських шаблонів (2.5% пост ВВП, 500 км нових доріг, консенсус з олігархами і статус-кво на Заході), в яких так комфортно бути. Але бог з ними — з президентами. Цього так і не зрозуміли наші політичні еліти.
У будь-якому суспільстві є свої аристократи. І в нашому теж такі є. Тільки у нас це зовсім не ті британські аристократи, які можуть і найскладніші законопроекти створювати, і дитячі казки писати, і людей вбивати, роблячи перше, друге і третє однаково добре. Наші аристократи зовсім інші.
Відомий економіст і філософ Нассім Талеб називає таких людей освіченими ідіотами. Квазіінтеллектуалами без переконань. Жлобами з MBA, але без моральних принципів. Це ті, хто весь цей час були впевнені у власному елітарному надінтелекті і не терпіли заперечень. Знали про реформи, геополітику, ВВП і держборг абсолютно все. Вказували як вчиняти, що їсти, як розмовляти, як думати і за кого голосувати. Вважали плебеями всіх, хто голосував не за тих кандидатів або курив не той кальян.
Ось зараз всі вони одномоментно пролетіли. Тому що виявилися взагалі нікому не потрібними. І в цьому вся трагедія української еліти, яка досі не може вилізти за межі власних табу і родоплемінних понять. Сприймає Україну як якесь особливе місце, в якому ніколи не прищепиться західний спосіб життя. Яка не відчуває себе господарями у своїй країні, але активно переконує інших у зворотному — через публічні зізнання в любові до Батьківщини.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени