Ймовірно, їх можна розцінювати як частину плану з такого ж кровопролиття, як в Донецькій і Луганській областях. Плану, що включав у себе участь радника президента РФ Володимира Путіна, Сергія Глазьєва.
Однак план провалився. Замість нього Росія взялася за токсичну пропаганду про вигадану «бійню». Росія витратила чимало грошей на розвиток цієї ідеї, а українській владі не вдалося відбити її через своє небажання провести розслідування належним чином і притягнути до відповідальності винних у подіях того дня.
Що сталася 2 травня 2014 року
Наступна інформація базується на розслідуванні, проведеному Групою 2 травня – шанованою двосторонньою ініціативою, сформованою журналістами, вченими і громадськими активістами. Їх висновки були також підтверджені міжнародними експертами з Міжнародної консультативної групи Ради Європи.
Отже, початком заворушень став напад групи проросійських активістів Антимайдан з недавно сформованої (і схоже спонсорованої Росією) Одеської Дружини на мирний «Марш єдності України». Ескалація насильства з використанням зброї з обох сторін (включно з вогнепальною) вийшла з-під контролю, зокрема, після новин про першу смерть – загибель Ігоря Іванова, активіста Майдану. Шестеро були вбиті, четверо з них були активістами Антимайдану.
Активісти Євромайдану після цього вирушили на площу Куликове Поле, плануючи зруйнувати наметове містечко Антимайдану, де їх обстріляли активісти з даху Будинку профспілок.
Обидві сторони використовували коктейлі Молотова, і незалежні експерти дійшли висновку, що неможливо встановити, чи була пожежа викликана коктейлем Молотова, невдало кинутим активістом Антимайдану з будівлі, чи це було зроблено активістом Євромайдану, який перебував на вулиці.
Владислав Балинський, біохімік і член Групи 2 травня, один з перших потрапив до Будинку профспілок після пожежі. Він довів, що барикади були встановлені всередині безпосередньо перед нападом, включно з великою кількістю коктейлів Молотова і запалювальної суміші в них. Він і Група так само зібрали докази того, що під різними приводами, включно з обманом, в Будинок профспілок були заведені близько 380 осіб.
Більшості, якщо не всім 42 смертям у результаті пожежі в Будинку профспілок можна було запобігти, якби бригада пожежників прибула раніше, а не через 40 хвилин, не дивлячись на неодноразові дзвінки.
Росія
Судячи із записів Глазьєва – розмов, перехоплених між радником Путіна і різними особами, включно з деякими в Одесі, один із планів полягав у фінансуванні провокацій так званого «народного повстання» в різних частинах південно-східної України.
Існує переконання, що шокуючі події 2 травня 2014 року витягли Одесу з краю такої ж кривавої війни, як і на Донбасі.
Фактично в той самий вечір, російські пропагандистські ЗМІ почали висвітлювати ці події у вкрай спотвореному вигляді. Вони заявляли, і продовжують заявляти з деякими варіаціями, що «українські радикали» почали заворушення, загнали людей в Будинок профспілок на Куликовому Полі й навмисне підпалили його.
Ці заяви були прийняті західними комуністичними і ультраправими партіями, підтримуваними Росією, а також передбачають, що брак підтверджень «бійні» – це результат втручання НАТО або іншого «прикриття».
З огляду на повторення Путіним тієї ж брехні і «виставки» з передбачуваними «жертвами», з якою їздили по Європі – це не просто гонитва ЗМІ за сенсаціями.
З самого початку російські і проросійські медіа створювали спеціально викривлене враження, особливо щодо подій, пов'язаних з пожежею. Вони ніколи не показували і не згадували людей, тих, хто стріляв у проукраїнських активістів з даху, не розповідали про відчайдушні спроби тих же активістів притягти риштування до будівлі і врятувати тих, що потрапили в пастку. Все, що висвітлювалося, створювало враження, що активісти Євромайдану загнали своїх супротивників у будівлю і підпалили її.
Можливо була й більш обурлива брехня, яку розповідали підконтрольні російській державі медіа, але це була найбільш токсична і небезпечна. Відомо, наприклад, що брехня про події в Одесі підбурила багатьох молодих людей вирушити воювати (й іноді вмирати) на Донбасі.
Не може бути сумнівів у навмисності. Особливо це очевидно по тому, як «Russia Today» або інші спонсоровані урядом медіа висвітлювали доповідь спостережної місії ООН з прав людини за червень 2014 року або згадану вище доповідь Міжнародної консультативної групи Ради Європи. Російські ЗМІ згадували критику української прокуратури або міліції щодо розслідування, повністю ігноруючи ті частини доповідей, які розвінчували заяви про «бійню».
Українська влада
З самого початку можна було засуджувати хід українського розслідування заворушення і пожежі, але з тих пір ситуація стала тільки гірше.
В останньому квартальному звіті про Україну, Управління Верховного комісара ООН з прав людини відзначило, що «станом на 15 лютого 2019 року, майже 5 років після подій, які привели до смерті 48 осіб, ніхто з державних чиновників не був притягнутий до відповідальності. Станом на 16 січня 2019 року, Апеляційний суд Одеської області скасував рішення Київського районного суду Одеси про повернення в прокуратуру обвинувального висновку проти трьох співробітників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звинувачених в халатності і постановили почати судовий розгляд. Управління Верховного комісара ООН з прав людини наголошує на відсутності прогресу в справі проти єдиного активіста Євромайдану обвинуваченого у вбивстві: два слухання були відкладені у зв'язку з тим, що суд не вибрав присяжних, а також через зрив розгляду прихильниками Євромайдану. Ця доповідь пояснює одну з основних причин відсутності прогресу в суді над активістом Євромайдану, Сергієм Ходіяком, в основному через перешкоджання прихильників Ходіяка (багато з яких є представниками Правого Сектора та інших ультраправих груп).
Цілком можливо, що справа в будь-якому випадку провалилася б через брак прямих доказів, що пов'язують стрілянину Ходіяка з конкретною смертю. І, найімовірніше, це буде забуто в зв'язку з шокуючими перешкодами на шляху його судового процесу та його майже миттєвим звільненням з-під варти, на відміну від багатьох проросійських активістів, які залишилися там за менш серйозними обвинуваченнями.
У вересні 2017 року 20 проросійських активістів були виправдані після того, як багато хто з них провели довгий час в ув'язненні за звинуваченнями, висунутими Групою 2 травня і Міжнародною консультативною комісією.
Українець Сергій Долженков і росіянин Євген Мефедов були відразу ж повторно заарештовані, і все ще перебувають під вартою. Їм висунуто звинувачення за статтею 110 Кримінального кодексу – зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Це має більше сенсу, ніж розпливчасті звинувачення, висунуті проти 20 осіб за залученість в безлади, які могли бути висунуті великій кількості людей у той день.
Не було ніякої «бійні» 2 травня 2014 року, але були допущені дуже серйозні помилки. Є також доказ того, що деякі співробітники міліції і прокуратури допомагали втекти тим, хто міг зіткнутися з серйозними звинуваченнями.
Згадана вище доповідь Міжнародної консультативної групи підкреслила співучасть міліції, а також промахи і фатальну затримку в роботі служб екстреної допомоги і порадила, щоб розслідування проводилося органом незалежним від Міністерства внутрішніх справ. Ці рекомендації проігноровані.
Деякі офіційні особи втекли практично миттєво, але найімовірінше в 2016 році Володимиру Боделану дозволили «зникнути». У момент трагедії він був главою відомства, якому треба було 40 хвилин, щоб приїхати, незважаючи на численні і все більш термінові дзвінки від людей, що знаходяться в будівлі і біля неї. Зараз так само очевидні й перешкоди судового процесу над його підлеглими.
Право на життя, закріплене статтею 2 Європейської конвенції, вимагає, щоб влада захищали людське життя і проводила ефективне розслідування загибелі.
До Європейського суду з прав людини надійшов як мінімум один позов від матері молодого чоловіка, загиблого в будівлі Профспілки і це число, ймовірно, буде рости.
У гострій заяві, що вийшла 17 березня 2017 року, Группа 2 травня написала: «Україна не захистила своїх громадян під час заворушень в центрі Одеси, не вжила заходи щодо порятунку їх під час пожежі в Будинку профспілок. Держава не проводить належного розслідування злочинів, скоєних у той трагічний день і не забезпечує дотримання закону під час судових слухань».
Ще два роки пройшли без будь-якого прогресу.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени