У Тбілісі вже кілька тижнів поспіль проходять величезні мітинги проти закону про «іноагентів». І ось на акції в центрі Тбілісі на підтримку цього закону виступив олігарх Бідзіна Іванішвілі. Цей мітинг організувала своєму засновнику правляча партія Грузинська мрія. Промова Іванішвілі, який буквально пригрозив тотальними репресіями, навряд чи когось може залишити байдужим. З приводу цієї промови Бідзіни Іванішвілі, аналітики кажуть, що він остаточно скинув маску і намагається всидіти на двох стільцях. З одного боку, звичайно, цей стілець російський, з іншого боку, начебто європейський.
Мені як громадянину цієї країни дуже приємно, що нарешті людина взяла на себе відповідальність за політику, яку проводить його команда. Тому що раніше ми не розуміли наскільки Іванішвілі в курсі? Невже він настільки збожеволів, чому він іде ва-банк? Що відбувається? А 29 квітня на цьому мітингу він був більш радикальний ніж Володимир Путін. З приводу того, що може відбуватися, у нас циркулює кілька версій.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Перша версія, найсвіжіша йде з Абхазії, де вважають, що Тбілісі домовився з Москвою без них. Що зараз Іванішвілі і Путін (я не знаю, на якому рівні це відбувається) намагаються організувати єдину Грузію мало не за моделлю радянської. Тобто Грузинська РСР плюс Абхазька автономія і Осетинська автономія. І всі ці суб'єкти приєднаються до великої Росії, як зазвичай. І буде такий гібрид Радянського Союзу.
Абхази дико незадоволені, вони, по-перше, відчувають себе зрадженими Москвою (грузинів вони ненавидять за замовчуванням). І, відповідно, вони раптом знову опинилися в якійсь пастці. Мені здається, що в абхазів у зв’язку з цією схемою, можливо, більший протест ніж в абхазького, де-факто, уряду, ніж у де-юре-грузинського.
Говорив Іванішвілі, а таксисту здавалося, що він слухає Путіна
Друга версія — Іванішвілі облаштовує офшорну зону для підсанкційного російського капіталу. І ми знаємо, що нещодавно було ухвалено поправки до податкового кодексу Грузії, де дозволяється без оподаткування переносити свої активи з офшору на територію Грузії, будь-яку компанію, зареєстровану в Грузії. Ми знаємо, що Міша Саакашвілі створив диво бізнесу. І можна буквально мало не за пів дня зареєструвати свою компанію за 5 ларі. Це 3 долари. Тож welcome.
Далі вже такі хитромудріші версії щодо того, як Іванішвілі намагається залишитися при владі і для цього знищує свободу слова, неурядові організації тощо. Так, звучить чудово. Але мені здається, що ця людина настільки меркантильна і настільки в неї все схоплено в плані стратегії, як працювати з грузинським суспільством, що ця версія не робоча. Тобто, Іванішвілі не затискає всіх до кінця, як це було, наприклад, у Міші Саакашвілі. А навпаки, дає випустити пару. Він знає, що це працює, тому що грузини — люди емоційні, потрібно щоб їм ніхто не забороняв, покричати, виговоритися, скажімо так, і вони п’ять продовжать жити своїм життям. Ось Іванішвілі дуже добре вловив цей нюанс і дозволяв. І медіа висловлюються, і опозиція все ще є. Але вони дискредитовані, у них немає жодного впливу. Принаймні, так вважає Іванішвілі.
А зараз, виступаючи на мітингу, Іванішвілі назвав усіх, хто не «Грузинська мрія», зрадниками, псевдопатріотами, «не грузинами», молодими людьми, які ненавидять свою батьківщину. Я потім їхала додому на таксі, і таксист мені розповідав, як він не міг заснути, тому що слухав Іванішвілі, а йому здавалося, що він чує Путіна — що взагалі відбувається? куди нас повертають? це що, СРСР?
Загалом, дуже якісь багатоскладові, багатошарові тут відбуваються процеси, які складно якось узяти і просто пояснити, навіщо це, кому це потрібно.
Щодо найрадикальнішої версії про «Грузинську РСР». Чи можна продати зараз нашому суспільству дійсно таким чином ідею об'єднаної, єдиної Грузії? Це буде велика спокуса, звичайно. Тобто як людина, яка родом з Абхазії, я можу зрозуміти, що це таке для півмільйона біженців, які сім'ями вже другим-третім поколінням живуть тим, що одного чудового дня вони повернуться у свій дім. На жаль, цього не буде в умовах чинного в Росії режиму. Ніхто повертати біженців в Абхазію або в Південну Осетію не буде. Якщо навіть Росія дасть гарантії, ми знаємо, що ці гарантії будуть переглянуті через два дні. І я просто дуже сильно сподіваюся, що грузинському народу вистачить досвіду хоча б на рівні генетичного спілкування з Російською Федерацією в різні історичні моменти свого існування, проаналізувати, що це справжня пастка.
Одна справа, коли грузини заплющують очі на те, що тут усі непогано наживаються на санкціях тощо. Але інша справа, коли їм прямо скажуть, що ми повинні якимось чином реінтегруватися в російський простір. На цьому мітингу 29 квітня, незважаючи на свій радикалізм і дуже відверту промову, Іванішвілі все називав своїми іменами, крім свого бажання стати ще ближче до Росії. Поки що він не може переступити цю червону лінію. І поки ці молоді хлопці не бояться, поки їх не пересаджали або не мотивували залишити країну. А Іванішвілі, до речі, звертався кілька років тому до молоді Грузії, що якщо вам не подобається, то ви можете виїхати в якусь прекрасну країну і жити там. Якщо ці молоді люди вирішать залишатися тут і не здаватися, то я думаю, що цей сценарій реінтеграції в РФ, звичайно ж, складно можливий. Але ми не знаємо, наскільки далеко готова зайти Росія.
Повну версію інтерв'ю з Мартою Ардашелія слухайте на Radio NV