«Намагається виглядати як мачо». Розмова з Корсунським — про обурення в Японії через візит Путіна на Курили та небезпечний союз РФ і КНДР

Саме тому [заступник голови Ради безпеки держави-агресора РФ Дмитро] Медвєдєв був на цих островах свого часу. Всі ми прекрасно розуміємо різницю між Медвєдєвим і Путіним.

Японія багато разів зверталася до російської сторони — офіційно і неофіційно — з проханням не робити цього. І це сталося.

Причин, з мого погляду, є декілька. Насамперед це те, що Японія сьогодні кардинально переглядає свою оборонну доктрину, свої стратегічні документи. І в останній редакції так званої Білої книги Міністерства оборони Росія визначена як основний ворог, виклик і загроза. І це, звичайно, на додаток до того, що протягом всіх років відкритої агресії, буквально з перших годин агресії, Японія на нашому боці, надає допомогу і переглядає політику оборонної співпраці з іншими країнами. І я вірю, що настане день, коли Україна стане таким партнером. Треба було продемонструвати Японії і в регіоні, що Росія — гравець. Гравець, який ні до чого не дослухається. Це один фактор.

Другий фактор — це те, що через день після цього — 15 серпня — день капітуляції Японії. І також Путін минулого року в Пекіні влаштовував цирк і театр разом з північнокорейським диктатором [Кім Чи Ином] і з [китайським лідером] Сі Цзіньпіном. Три країни, які не існували під час Другої світової, святкували перемогу в ній. Так от тепер це сталося в такому вже індивідуальному плані.

Що дуже цікаво: була дуже різка реакція прем'єр-міністра, міністра закордонних справ, багатьох японських впливових політиків, академіків. Взагалі японський твіттер просто бурлить обуренням. Але цікаво, що була офіційна нота: звичайно, викликали посла [Миколу] Ноздрьова в МЗС Японії і висловили йому протест. Що зробив Ноздрьов, коли повернувся? Він разом з послом Китаю в Токіо, вони вдвох оприлюднили заяву, в яких немає слів «північні території». Але вони написали, що як дві країни-переможниці у Другій світовій, вони не допустять перегляду її підсумків.

Тому що легенда Росії така: ці чотири острови відійшли до Радянського Союзу за результатами Другої світової. Не хочу вдаватися в деталі, але з правового погляду весь світ чудово знає, що окупація цих островів є незаконною. Навіть Китай офіційно не визнає ці острови російськими.

— Ви також згадували, як ці три країни святкували щось таке, до чого вони, можливо, і не мають прямого стосунку. Якщо дивитися в розрізі того, що зараз відбувається між Росією, Китаєм та КНДР: усі пам’ятаємо, що президент Зеленський говорив про те, що від 30 до 50 тисяч північнокорейських військових будуть розміщені в прикордонних областях Росії, тобто поруч з Україною. Що означає це в контексті того, як Китай та КНДР допомагають російській агресії в Україні, як ви гадаєте?

— Це питання безпосередньо не має відношення до відвідування островів, хоча, звичайно, Путін намагається продовжити, так би мовити, виглядати як мачо. Тому що весь світ вже давно зробив висновок (ми з вами його зробили раніше за всіх), що Росія перетворилася на нормального такого васала Китаю, на сировинний придаток. Уся її політика здійснюється в руслі того, як Китай бачить подальший розвиток подій в цьому регіоні. Тому продемонструвати Китаю свою певну сміливість не завадить. Але ще раз повторюю, формально Китай не визнає північні території російською землею, тому це виглядає для них трохи дивно.

Інша справа, що співробітництво в галузі оборонних технологій, воно зміцнюється, тут немає ніякого сумніву. Між ними є повне порозуміння того, що відбувається. А те, що відбувається з Північною Кореєю — це просто реально жахливий розвиток подій. Я би так сказав, може, жорсткувато, але це факт: Північна Корея фактично стає стороною війни. Вони надають людей, вони надають зброю, а між ними є відповідна угода про оборону.

Що ще треба для того, щоб Північна Корея була такою визнаною? І це реально надзвичайно небезпечно.

Якщо правда те, що я прочитав в наших ЗМІ, про те, що силами наших розвідників вдалося підірвати потяг з ракетами, які їхали якраз з Північної Кореї по Транссибу, і все це знищили… Я хочу сказати просто: «Слава Героям». Знаєте, слів немає. Це саме те, що треба робити. Ми маємо знищити в самому корінні, самому зачатку цю співпрацю.

Звичайно, це дуже важко, тому що вона вже зайшла далеко. Північна Корея отримала від Росії технології виробництва дронів, технології модифікації їхніх ракет. І це є дуже небезпечним [фактором] для Південної Кореї, для Японії.

Притому всі розуміють, що сама Північна Корея війну не почне. Є дві інші країни, які постійно провокують напружену ситуацію. Ви знаєте: не проходить місяця, щоб вони не проводили стрільби, щоб кораблі не плавали навколо, буквально в метрах від територіальних вод Японії, щоб їхні літаки не літали вздовж японських кордонів — особливо навколо Хоккайдо.

Усе це японці бачать, вони реагують; їх це страшенно дратує, тому що японці зі свого боку поводять себе дуже стримано. І тому всім абсолютно очевидно, хто є генератором цієї нестабільності.

— Серед тих речей, які можна почути поки що від таких маргінальних російських голосів, я не знаю, чи можна російських пропагандистів називати маргіналами, бо в них там великі охоплення, велика аудиторія російського населення, але все-таки дуже часто йдеться про те, що дивіться, Японія вступає у війну, Японія починає переозброюватися. Я бачив статистику щодо того, хто найбільше грошима допомагає Україні, там йдеться про мільярди євро. Порахували за весь час повномасштабного вторгнення — і там насправді Японія знаходиться на шостому місці з сумою 12,2 мільярди євро. Чи ми дійсно зараз спостерігаємо переозброєння Японії? Японія, яку після Другої світової максимально поставили на коліна і забрали все, що вона могла використовувати в якості акту агресії. Що ми спостерігаємо зараз в цьому плані, що відбувається з Японією?

— Я, по-перше, хочу поправити ці цифри, вони абсолютно не відповідають дійсності. Насправді допомога Японії цього року досягла 20 мільярдів доларів. Вона на другому місці після Сполучених Штатів. Я не знаю, звідки вони взяли 12 мільярдів євро, це просто сміхотворно.

Тепер, що стосується Японії. Дивіться, 80 років Японія жила, я б сказав, в рожевих окулярах, що треба виключно дотримуватись ортодоксальної позиції щодо миру, нерозповсюдження, неучасті тощо. Вони дуже багато робили в міжнародних організаціях і пропагували стриманість і дипломатію як засіб вирішення спорів. Це їхня принципова позиція.

Але перше значне зрушення відбулося після початку відкритої агресії, коли ще за часів [експрем'єра Японії Фуміо] Кісіди були переглянуті певні стратегічні документи. А коли, по-перше, вони бачать, що ця агресія не припиняється, вони бачать, що ніякі зусилля не приводять до переговорів, то вони вирішили, замість того, щоб продовжувати бути таким ортодоксальним миротворцем, коли навколо них всі озброюються до зубів, самі потурбуватися про власну безпеку.

Є угода зі Сполученими Штатами, нікуди не ділися військові контингенти, нікуди не дівся Сьомий флот. Але при тому вони чітко розуміють: тепер вони мають робити більше.

Сьогодні відбувається кардинальний перегляд стратегії оборони. Розглядаються дронові підводні системи, надводні, повітряні, на різну відстань. Вивчається наш досвід насамперед. Створюються власні зразки техніки. Вони розробили прекрасну протикорабельну ракету. Вони побудували декілька нових баз і там розмістили ці ракети. Нарешті вони закупили Tomahawk, вони їх поставили на озброєння і вже протестували, все працює. Вони над цим серйозно працюють.

Я хочу сказати, це дуже чітко зрозуміло, що ніяких навіть теоретичних умов для того, щоб Японія здійснювала якісь агресивні кроки, не може бути навіть теоретично. Їхня турбота полягає про те, що вони мають не допустити морської блокади Японії ні за яких умов. Це просто має бути виключено.

Саме тому на островах, які ближчі до Тайваню, розміщені нові бази. Тому що якщо Японія буде в морській блокаді - це означає просто неможливість існування країни. Тому що це острови з обмеженими ресурсами, потрібно постійно імпортувати продовольство, енергетичні ресурси, сировину. Просто це не може бути. Тому вони зараз серйозно це переглядають.

Вони увійшли в проєкт з Британією і Італією щодо створення нового винищувача п’ятого покоління, саме тому що вони розуміють, що F-35 не вирішить всіх проблем. На всіх F-35 США виготовити не можуть, і потрібно мати власну техніку. І вони над цим працюють.

Але що робиться далі? Росія, Китай, вони цю тему поставили в центр своїх наративів про Другу світову. За кожної можливості, за кожної нагоди вони згадують про ті події, які відбувалися в Китаї і інших країнах за участі Квантунської армії в ті часи. Я вас запевняю, що японці давно вже пройшли через катарсис стосовно цього. Вони ніколи і не вважали, що було правильно втручатися в ту війну. Вони і не вважають, що ці злочини не ставалися. Але вони вважають, що після війни Японія — зразкова країна, яка дотримувалася миру.

Вона стільки допомагала іншим, що вже можна було б врахувати це. Я вам скажу, Японія надавала технічну допомогу Китаю протягом 40 років. Вона закінчила надавати технічну допомогу Китаю в 2022 році. Тобто з 2010 року Китай перегнав Японію як друга економіка світу, а Японія продовжувала надавати цій країні технічну допомогу. Загальна сума — більше чотирьох трильйонів єн.

Це ж не випадково, тому що японці розуміли, що події були трагічні, події були дуже жорсткі. І треба якимось чином ці питання вирішити.

Те саме, до речі, з Південною Кореєю. Вони дуже багато докладали і докладають зусиль, щоб зняти ті больові питання. Але Росія і Китай- дві країни, які не існували в 1945 році, не було ніякої Російської Федерації як незалежної країни, не було Китайської Народної Республіки. Це просто факт. Вона була створена після Другої світової війни. І оці дві країни стверджують постійно, що це вони перемогли, що це Японія їм винна, і що вона зараз йде шляхом мілітаризації. Нічого подібного.

Японія йде нормальним шляхом самозабезпечення, з погляду можливих провокацій і можливої агресії в регіоні, які можуть виникнути з різних боків і з різних причин. І вона розуміє, що в сьогоднішній геополітичній ситуації вони самі мають робити значно більше, ніж вони робили до того. Це дуже просто.