За два роки настрої в Росії дуже змінилися. Головне, що зазнало цілковитих змін, — це розуміння перемоги: усвідомлення того, що її не буде, як не буде й завершення війни. Я пам’ятаю, коли настав цей переломний момент. Була символічна точка — коли війна проти України тривала вже довше, ніж Велика Вітчизняна. Саме тоді це й стало зрозуміло.
Адже протягом усього минулого року покладалися великі надії на те, що прийшов Трамп. А Путін казав: ми домовлятимемося, ми готові. Усю минулу весну всі вважали — ось зараз домовимося. Бо Кремль розраховував, що Трамп дотисне Київ,
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
І це дуже активно розігрувалося пропагандою, і підігрівалися очікування, що війна завершиться на наших умовах — або, можливо, не зовсім на наших, але так чи інакше ми йдемо до фіналу.
Ми скоро повернемося до стану, що був до 24 лютого
І стало зрозуміло, що жодного фіналу немає й не буде. Ба більше: не лише його немає — усе це назавжди, і далі буде тільки гірше. Після цього, починаючи з грудня, розпочалася жорстка атака на інтернет і Telegram. Мобільний інтернет, що вимикається по всій країні й не працює; Telegram, яким людям не дають користуватися; жорстка цензура в цій сфері — усе це разом ще взимку підірвало віру хоч у якесь майбутнє. Віру в те, що «ми скоро повернемося до стану, що був до 24 лютого» — ідею, якою люди активно жили, особливо відтоді, як економічна ситуація почала погіршуватися (ще щонайменше в середині 2025 року, а насправді й раніше).
І вже тоді, взимку, стало зрозуміло, що це ніколи не закінчиться, що всім цим обіцянкам чиновників — мовляв, «скоро ми закінчимо, і все буде як раніше» — вірити не можна: усе ставатиме лише гірше, «жити ми будемо тільки гірше». А тут ще й безпілотники почали прилітати разом із ракетами. Усе це сформувало в населення цілком чітке уявлення про те, що буде далі й що взагалі думати про цю війну. Рейтинг Путіна падає.
Путін робить ставку на цю зиму. Він і далі вірить, що швидко просувається на Донбасі. Йому, вочевидь, пообіцяли захопити Донбас до кінця року, і він, можливо, в це вірить.
Нещодавно він здійснив кадрові перестановки. Він, як і раніше, вважає це головним напрямком і вірить в успіх на цьому полі. Але зараз він робить головну ставку — і це цілком очевидно — на зиму та на політичну кризу в самій Україні, розраховуючи, що українці не переживуть цієї зими. Адже й минула була дуже важкою, а ця буде ще важчою.
Це буде гуманітарна катастрофа, яку влаштує саме він. Вона спровокує людей, Україну скинути Зеленського… Або змусити його до капітуляції, або просто скинути його і, відповідно, розвернути такий собі Майдан у московський бік. Я викладаю ті плани, що, вочевидь, існують у Кремлі, ті розрахунки, що є в голові у Путіна. І в такий спосіб — таки домогтися свого. Путіну потрібно все й одразу. Він не готовий брати частинами. Він, як і раніше, націлений на капітуляцію та свою повну перемогу — так, як він її собі уявляє. На жодні переговори він зараз не піде.
Я впевнений, що цим планам не судилося здійснитися. Його розрахунки неодноразово його підводили. Так станеться й цього разу. Але я не вірю, що після цього він заспокоїться — навіть навесні 2027 року. На це, на жаль, теж поки що сподіватися не доводиться.
Гадаю, що мобілізація — це не перший пункт у путінському порядку денному. Він, радше, вважає, що ці темпи його поки що влаштовують. Ще раз: я думаю, що він робить ставку насамперед на ракетний терор і удари по містах України. Це в нього пункт перший. Пункт другий — це ескалація щодо Європи та НАТО в тій чи іншій формі. І лише наступним пунктом, можливо, є мобілізація.
До того ж слід розуміти, що саме мається на увазі під мобілізацією. Адже малоймовірно, що він піде на такі самі заходи, як у вересні 2022 року.
Бо він нутром відчуває, що сам щойно «вирубив» «Яблуко» й заборонив їм брати участь у виборах. Чому? Бо він не вірить у власну картину світу, в якій усі підтримують його війну. Насправді він розуміє, що не підтримують.
І якщо відбудеться мобілізація, це стане додатковим потужним ударом по ньому, його авторитету та стійкості загалом — у тому розумінні, яке він у це вкладає. Тому він намагатиметься її відкладати. У цьому я не маю жодних сумнівів.
Вона, ймовірно, матиме «повзучий» характер. Ми знаємо, що російська армія вже давно відчуває на фронті гостру нестачу особового складу. Її намагаються компенсувати набором контрактників — причому вже примусовим. Вже не перший місяць надходять повідомлення про те, як людей заганяють в автобуси й везуть до військових частин, змушуючи підписувати контракти. Це наче й досі контрактна служба, але фактично — вже мобілізація. У такому вигляді вона цілком можлива.
Але не така мобілізація, як у вересні 2022 року, коли людей просто забирали й відправляли на війну. Потрібно, щоб ти підписав згоду на контракт і отримував зарплату. У такому вигляді вона, ймовірно, можлива й набуватиме дедалі більшого розмаху, адже охочих їхати туди ставатиме менше, а набирати контрактників — дедалі складніше.
Усе це відбуватиметься, але поки що в такому режимі — паліативному. Я поки що не вірю, що цієї осені відбудеться відкрита мобілізація. І не думаю, що Кремль зараз вважає, ніби це їм потрібно.
Повне інтерв'ю з Михайлом Фішманом читайте тут і слухайте на Radio NV