На жаль, у світ повернулися людожери часів залізної завіси, але дещо в іншій формі. Вони користуються тим, що вже адаптувалися до нового світу, але цього ще не зробила демократична сторона. Поки вона не розуміє, як підтримувати демократичні цінності в новій грі. У XX столітті головною ідеєю демократичної версії інформаційного простору була свобода слова і плюралізм. На жаль, зараз люди не можуть погодитися із самим визначенням того, що є фактом, що правдою, а що брехнею. Дебати стають неможливими, а інформаційні річки розходяться туди, де ними дуже легко маніпулювати. Це загрожує власне базовій ідеї плюралізму. Але цензура — це вихід тільки диктаторів, цю проблему потрібно осмислити демократично.
Ідея маніпулювання, використовуючи не потужну віру в ідеологію, яка була головною зброєю пропаганди в XX столітті, а посилюючи сумнів, мала місце і раніше. Наприклад, сигаретні фірми в 50-х створювали псевдонаукові інститути, щоб змусити людей сумніватися в зв’язку між раком і сигаретами. Потім нафтові компанії те саме почали робити в 80-х і 90-х, щоб змусити сумніватися в зв’язку між споживанням нафти і змінами клімату. Це завжди існувало.
Далі цим стала займатися і політична пропаганда, особливо в Росії в 2000-х, коли у Кремля вже не було ідеології, вже ніхто не вірив в комунізм і в якісь демократичні зміни в країні (як на початку 90-х). Залишився лише цинічний світогляд, а однією з цілей стало переконання всіх, що всюди корупція. Мовляв, так, ми корумповані, але всі корумповані. І головне — сіяти відчуття сумніви і недовіру, роблячи не тільки іншу сторону демобілізованою, а й свою.
Головна мета кремлівської пропаганди — щоб свої люди говорили: «Ну, зміни неможливі, демократія — це міф. Погляньте, що відбувається в Україні». Така лінія кремлівської пропаганди: «Вони хотіли демократію, а вийшла війна. Все погано, не потрібно нічого змінювати». Мовляв, краще сидіти вдома, пити це дивне кисле російське пиво, дивитися телевізор і нічого не робити.
Для них головне — вбити в людях ідею, що є щось хороше, що є майбутнє. До речі, Кремль, Болсонару, Трампа і так далі пов’язує ностальгічний тип пропаганди. У ній ніколи немає ідеї майбутнього. Немає майбутнього, прогресу немає, є тільки вічний цинізм, який дуже приємний людям. І, звісно, місце ідеології в світогляді заміщується конспірологією. Світ весь пояснюється через матрьошку теорії змови. Звісно, це не випадково, що головна улюблена фраза Дмитра Кисельова: «Збіг? Не думаю». Це головний мем цієї псевдоідеології. А в світі конспірології, звичайно, ви нічого і не можете змінити. Ви нічого не розумієте. Ви повинні сидіти вдома, вам потрібен Путін чи Трамп, або Болсонару, і вони будуть вам допомагати в цьому складному світі, який ви ніколи не зрозумієте.
У подібній теорії змови важливе почуття згуртованості: є «ми», оточені страшними «ними», які нам загрожують. Знову не випадково, що російський рух молоді називається Наші. І конспірологія, звісно, дає людям внутрішньо приємне відчуття, що всі їх особисті програші (неуспішні, дружина пішла геть) — це не через них, а через якийсь там злий світ і його змову.
Одна з приємних рис конспірологічних теорій — це те, що вони пояснюють хаотичний світ. Але більш важливою для їх послідовників складовою є набуте почуття ідентичності. Наприклад, в США більшість прихильників теорії змови QAnon навіть не розбираються в ній, вони просто хочуть бути частиною цієї спільноти. Дослідження показує, що людей здебільшого цікавить саме почуття ідентичності. Зараз спостерігається колапс давніх ідентичностей — соціальних класів, старих робіт, навіть старих понять гендерних ідентичностей. Натомість люди шукають нові форми об'єднання та, на жаль, часто-густо звертаються до конспірології. Це дуже видно в Росії і в якомусь сенсі спостерігалося і в Україні, коли ціла низка старих сенсів зрйнувалася після кінця СРСР, після чого почався дивний вакуум.
Те, що відбувається нагадує релігійні війни XVI ст. — це теж був період, коли стався переворотний момент в інформаційній технології. Тоді спостерігався перехід від централізованого «ЗМІ» церкви до появи різноманітних інформаційних джерел після появи друку. Водночас стали з’являтися різні секти, конспірологічні теорії, спостерігався соціальний і політичний крах, інформаційний хаос.
Тоді роль відіграв винахід друкарського верстата, тут же все почалося з телебачення, збільшення кількості телевізійних каналів, а поява Інтернету перемістила все в новий якісний вимір.
«Злі сили» світу вже адаптувалися до епохи Інтернету і збагнули, що можуть на нього впливати. Це складніше, ніж стара модель, але відомо, як на зміни зреагувала своєрідною цензурою російська влада — законами про екстремізм. Тепер люди побоюються щось писати, оскільки їх дійсно можуть заґратувати за лайк на підтримку України. Сюди ж входить і створення «фабрик тролів», а також буквальний контроль над соціальними платформами — дружні олігархи, які купують ВКонтакте тощо. Це м’яка версія китайської моделі контролю.
Але, кажучи про цензуру, я хотів би поставити питання інакше — ми живемо в світі з величезним доступом до інформації (навіть в сучасній Росії). Та хоч навколо нас багато інформації, ми менше розуміємося на тому, як ця інформація створюється. Ми не розуміємо, хто стоїть за цією інформацією, як саме працюють алгоритми. Навіть на Заході часто-густо не розуміють, хто заплатив за певну політичну рекламу, скільки на неї було витрачено — поки ці питання не регулюються. Невідомо, чи бачать наші сусіди ту саму інформацію.
Ми мало розуміємося на інформаційній інфраструктурі. Хотілося б, щоб Інтернет перетворився на ресторан, в якому видно кухню. Адже в такому хаосі неможливий демократичний суспільний простір. Адже він створений на принципі «одна людина — один голос», але зараз будь-яка країна може, проводячи кампанію, штучно формувати популярність і важливість певного посилу.
До того ж вчиняється цензура через галас — до людей надходить така кількість інформації, що вони більше не можуть розібратися і не знають, кому і чому довіряти. Але довіра та контакт між людьми і є суть демократії. На жаль, це неможливо в нинішньому інформаційному просторі.
Повне інтерв'ю Пітера Померанцева слухайте в програмі Подвійні стандарти на Радіо НВ: