Підмосков'я замерзає, росіяни обурені. Чим усе може обернутися?

Річ у тім, що тиск газу, температуру води, напругу в мережі, рівень каналізації та мільйон усіляких інших параметрів мають контролювати численні датчики. Ці датчики всі — західного виробництва, їх треба реально багато, оскільки вони працюють у важких умовах, постійно ламаються тощо. Загалом потрібно багато-багато цих датчиків, але тепер їх немає. Та сама апаратура котелень, електропідстанції, теплоелектроцентралі та газорозподільних станцій, вона вся німецька або голландська. Усе це імпортували в останні десятиліття з Заходу, Меркель давала Росії це обладнання, натомість отримувала дешевий газ. Зараз нічого немає через санкції. Усілякі датчики і запчастини для котелень і теплоелектроцентралей купують обхідними шляхами. Але купують тільки для найбільших об'єктів. Для сільської котельні, або для невеличкої підстанції, або для якогось райцентру, для каналізаційної системи в райцентрі деталей і запасних частин просто немає. Китайські з німецькими несумісні, а російські 30 років уже як не виробляють.

Що ж тепер відбувається в Російській Федерації? Дивіться, несподівано в Росію прийшла зима, хто б міг подумати. Зараз у Росії до 32 градусів морозу ночами. Через те, що дуже холодно, топити починають у котельнях сильніше, природно, через відсутність датчиків відбувається там чи то стрибок тиску в системі, чи то котельня ламається. Запчастин, щоб полагодити цю котельню, природно, немає. Система починає розморожуватися. Кілометри магістральних труб лопаються. У мінус 30 це відбувається моментально, батареї вибухають у квартирах від тиску льоду, і взагалі нічого хорошого. Що робить народ у таких умовах? Усі починають палити електрику, обігрівачі вмикають, газ вмикають, щоб хоч якось зігрітися. І, відповідно, в електричній мережі, у газовій мережі теж стрибок напруги, стрибок тиску, стрибок іще чого-небудь, і вони теж ламаються. Десятки тисяч або сотні навіть тисяч людей залишаються в темряві, без води, без опалення, без газу, без електрики.

Влада спочатку все це не помічає — ну що там, якісь людці, кому вони цікаві, плювати на них. Потім людці починають виходити раптово на мітинги. Для Росії — це нонсенс, але іноді трапляється, тому що, коли вже справа стосується фізичного виживання, люди іноді на мітинги виходять. Природно, вони чолобитні подають — дорогий Володимире Володимировичу, зверни на нас увагу, коли ми гинемо. Володимир Володимирович, природно, плювати на них хотів. Місцева влада відправляє ментів, щоб менти їх кийками зігріли і відправили по домівках. Але робити щось місцева влада в Росії не може, не хоче. Чому? Тому що вони на відпочинку. У них початок року, це завжди відпочинок. Вони на Мальдівах, вибачте.

У Росії десятиліттями йшов негативний відбір. Наймерзенніші, недолугі діячі спливали на поверхню, ставали начальниками. Така публіка фізично не здатна робити будь-що, окрім красти і бити протестувальників. Вона поняття не має, що робити, якщо лопнула труба в під'їзді. Для якого-небудь начальника російського міста або селища це взагалі незрозуміло. Китайська грамота. Управляти дико складною системою, яка опинилася в кризовій ситуації, — вони в принципі цього не можуть. Тим паче, якщо немає запчастин, немає звичного набору спеціалістів, тому що звичний набір спеціалістів уже лежить десь під Авдіївською в сирій українській землі.

В останній тиждень у Підмосков'ї одна за одною трапляються такі аварії. Чому в Підмосков'ї? Тому що там багато новобудов. Величезне навантаження на стару радянську інфраструктурну мережу. Там у Підмосков'ї одне за одним цілі міста залишаються без опалення, без електрики, без водопостачання. І ніхто нічого не може зробити. Узагалі нічого. Губернатор Московської області, його прізвище Воробйов (до речі, син якогось друга Шойгу) просто дерев’яний, він нічого не вміє і не знає. Він тусується на Мальдівах і поняття не має, як там ремонтувати якісь тепломережі чи щось таке. А без губернатора на місцевому рівні ніхто не хоче на себе жодну відповідальність брати за жодні серйозні рішення.

А рішення реально серйозні потрібні, тому що розморожене ціле місто Климовськ. Це неподалік від Подольська. Там старі будинки і мережі старі. Тобто, там, по суті справи, треба викопувати всі труби, викидати їх, закопувати нові труби і взагалі поставити нову котельню. Де взяти цю котельню — незрозуміло, де труби взяти, теж незрозуміло. І де в десятках будинків поміняти труби — теж нереально. Але це потрібно зробити зараз, тому що там мінус 25. Потрібно ціле місто оновлювати, по суті справи. Де взяти обладнання, незрозуміло, а де взяти людей? У результаті російська влада вводить режим надзвичайного стану в цих містах. Але жодної радості від цього режиму надзвичайного стану, природно, немає. Тому що документи не можуть вплинути на поліпшення погодних умов. Також розпорядженнями неможливо полагодити труби. Вони знайшли власника заводу, на якому була котельня в Климовську, і виписали ордер на його арешт, а також затримали начальника цієї котельні. І, напевно, мається на увазі, що якось має це допомогти мешканцям цих заморожених будинків.

А далі що? А побили менти дубинами якихось місцевих жителів, теж не допомогло. Що робити далі, незрозуміло. Така ситуація не тільки в Климовську. Там зараз в Електросталі, у Хімках, Митищах, Балашисі ті самі проблеми. Починається каскадна аварія. Тому що, якщо десь у якійсь точці ламається, напруга на сусідні точки стає вищою. І вони з більшою ймовірністю теж виходять із ладу. Тобто там зараз усе це починає обсипатися.

Чому я так детально розповідаю про цю тему? Та тому що нинішня зима показує кілька таких, мені здається, важливих речей. Вона дуже добре показала, по-перше, що Росією керують здебільшого дійсно ідіоти. Там, звичайно, є, напевно, деяка кількість розумних людей. Але здебільшого це некомпетентні дурні. Вони не дуже розуміють, як узагалі керувати. Вони знають, як красти і бити. Плюс ця зима показала вразливість Російської Федерації перед аваріями такого штибу за такого керівництва. Тобто якби в керівництві Росії були більш-менш адекватні люди, які думають, на хоча б середньому рівні, то вони б швиденько вирішували ці проблеми. Це навіть не перетворювалося б на проблему. Але з урахуванням того, що вони дебіли, це гарантує те, що навіть маленька проблема — якась приватна котельня на території якогось заводу швидко перетворюється на заморожене місто з величезними проблемами для всього столичного російського регіону. Таким чином, виведення невеликої котельні з ладу гарантує на кілька тижнів відволікання величезних ресурсів на вирішення проблем.

Так, зараз, звісно, ми бачимо, як у Росії потихеньку все саме собою розвалюється. Але якби з якоїсь причини, наприклад, через удар дронами, сталося б 15 або 20 аварій подібного роду, то для Росії цілком це відразу ж стало б катастрофою загальнонаціонального масштабу. Усі інші проблеми відійшли б на задній план. Довелося б відкликати армію з фронту, щоб ліквідувати наслідки такої аварії.

Якщо хтось скаже, що це не гуманно, що такі обстріли проводити не можна, — я скажу, що не ми це почали, по-перше. По-друге, Україна зазнавала саме таких самих обстрілів минулого року. Це було з боку Росії. Такі дрони, ракети підривали енергетичну інфраструктуру України. Причому це робилося все цілеспрямовано.

Плюс, чому це може бути корисним? Тому що зима в Росії набагато холодніша, ніж в Україні. Повірте, я жив і в Росії, і в Україні. Україні, як ми знаємо, постачають найрізноманітніше обладнання будь-які західні країни. В України немає проблем дістати нове обладнання замість зруйнованого. А в Росії така проблема буде. Тому загальний рахунок обміну такими ударами, я думаю, був би на користь України. Звичайно, треба рахувати, треба дивитися. І врешті-решт, напевно, цим має займатися Генштаб. Але на мій непрофесійний погляд, це ті самі асиметричні удари, які дозволили б викликати в російському населенні дуже жорсткий антиурядовий настрій. Ті самі настрої, які зараз починають цвісти буйним цвітом у місті Бєлгороді. Населення висловлювало б дуже сильне невдоволення.

Воно і зараз висловлює.

І куряча, і яєчна історія, і ось ця історія з котельнями, із замерзаннями та з іншими справами, це навіть важливіше, ніж удари по якихось військових цілях, на мій погляд. Тому що будь-яка війна після двох років починає набридати населенню. У будь-яку епоху, на будь-якому континенті, якщо війна не приносить якихось видатних перемог, видатних результатів, руху вперед, полонених, рабів, слонову кістку і золото, які не здобувають свої солдати в боях, то війна така починає дуже швидко набридати населенню. Населення починає шукати способи завершити цю війну і починає вимагати від свого уряду — усе, набридло, досить, толку жодного ми не бачимо, ми хочемо повернути все, як було.

Спочатку населення просто невдоволення висловлює, потім починає щось бурчати по кухнях, починає активно вимагати припинення війни, а потім уже починає вимагати виходом на вулицю і вже на будь-яких умовах вимагає завершення війни. Тому що набридло, тому що результату немає, сенсу немає, і тільки загибель людей триває, і замерзання в будинках, і ціни зростають, і дітей треба евакуйовувати з того самого Бєлгорода. Людям усе це перестає подобатися. Ось цей патріотичний жар першого року з людей спадає після перших двох років війни, другий рік іще якось за інерцією йде, а ось на третій рік починається — якого дідька, нафіг ми це все почали, не хочемо, закінчуємо.

Потрібно, щоб участь у цій війні для росіян перетворилася на дуже неприємну повинність, а не якийсь героїчний обов’язок. Щоб утома росіян від війни накопичувалася і зростала швидше, ніж утома українців від війни. І потрібні такі, мені здається, асиметричні заходи. Потрібно, щоб у якихось будинках зникало опалення. Потрібно, щоб ціни на курку зростали, а яйця пропадали з магазинів. Ось це все потрібно.

Я не радий, до речі, тому, що зараз говорю. Але інакше виграти війну буде дуже-дуже складно.

Більше слухайте у відеоблозі Івана Яковини на Radio NV