Сутінки богів. Як росіяни перетворили захоплені ними райони України на релігійну колонію РПЦ, — шокуючі цифри з дослідження
Події18 листопада 2025, 05:37
Щонайменше 30 священнослужителів різних конфесій убили росіяни та їхні поплічники на окупованих українських землях від початку повномасштабного вторгнення. Ще 20 вони викрали, і доля цих людей невідома. Водночас близько 70 тис. вірян були змушені втекти з захоплених ворогом регіонів саме через релігійні репресії, а ще 3−5 тис. зазнали переслідувань через свою віру — від арештів до катувань.
Ці та багато інших даних на початку листопада оприлюднила Східна правозахисна група, яка спільно з Інститутом стратегічних досліджень і безпеки дослідила стан справ із релігійними свободами на окупованих РФ українських землях.
Зокрема у звіті «Релігія як зброя. Використання Росією релігійних структур для знищення української ідентичності», йдеться і про те, що із 600 протестантських громад Донбасу залишилися одиниці — баптисти і п’ятдесятники втратили 95% громад, адвентисти — 90%, а Свідки Єгови заборонені окупантами повністю. При цьому росіяни пошкодили або цілеспрямовано зруйнували на окупованих землях понад 630 релігійних споруд.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Паралельно з цим, як свідчать дані дослідження, Російська православна церква (РПЦ) отримала ексклюзивний вплив на окупованих українських землях півдня та сходу — станом на жовтень 2025 року вона контролює там 871 структуру: 8 єпархій, 16 монастирів, 836 парафій.
«Російська православна церква перетворилася на повноцінний підрозділ репресивного апарату. Це вже не релігійна інституція, а частина системи ФСБ, яка ідентифікує неблагонадійних, складає списки для арештів, благословляє катування», — сказав Павло Лисянський, директор Інституту стратегічних досліджень і безпеки, який нещодавно трагічна загинув у ДТП.
Тотальне знищення
Механізм знищення релігійних свобод окупанти запустили давно. Ще в червні 2016 року в так званій «Донецькій народній республіці (ДНР)» ухвалили закон про «свободу віросповідання» — громади мали надати повні списки членів для «релігієзнавчої експертизи». У луганському утворенні «ЛНР» аналогічний закон запровадили в лютому 2018-го.
У результат протестантські громади масово не отримували реєстрації, а ті поодинокі, що змогли легалізуватися, опинилися під тотальним контролем ФСБ. Протестантську літературу українською заборонили.
Автори дослідження наводять приклад типової відмови у реєстрації: «Діяльність не відповідає традиційним релігійним цінностям Донбасу».
«Використовуючи псевдозакони як прикриття, окупанти легалізували репресії. Протестантів звинувачували в зв’язках із Заходом, що автоматично означає шпигунство», — пояснила NV Віра Ястребова, директорка Східної правозахисної групи.
Після 24 лютого 2022 року репресії стали тотальними. Механізм був однаковим: спочатку від релігійних громад вимагали списки парафіян, потім висували ультиматум — перейти під РПЦ або закритися.
Навіть домашні молитви прирівняли до злочину — «незаконної місіонерської діяльності», що карається штрафом до 50 тис. рублів.
До повномасштабного вторгнення на Донбасі діяло понад 600 протестантських церков: 186 баптистських, 366 п’ятдесятницьких і харизматичних, 36 адвентистських, 83 громади Свідків Єгови. Наразі з 1800 релігійних громад різних конфесій на окупованих територіях закрито понад тисячу. Конфісковано приблизно 400 молитовних будинків із 600 протестантських храмів.
Під каток репресій потрапили не лише протестанти. Автори дослідження наводять слова єпископа Православної церкви України (ПЦУ) Никодима, який провів 508 днів в окупації. «Російські військові та ФСБ вимагали переходити до УПЦ МП. Називали нас розкольниками, заявляли, що у нас інший Ісус Христос — чорний, український. Одного священника тиждень тримали в ямі на холоді», — розповів він.
За даними дослідження, за час повномасштабного вторгнення 45 священників різних церков, що опинились на тимчасово окупованих територіях, були росіянами викрадені та згодом деякі з них були звільнені — і всі розповіли про тортури.
Наприклад, 15 лютого 2024 року в Каланчаці — це селище на півдні Херсонщини, російські силовики забрали протоієрея Степана Подольчака. А потім повернули родині його тіло. У свідоцтві про причину смерті місцева «влада» написала «серцевий напад», хоча близькі Подольчака побачила кульове поранення в його голові та сліди наручників на зап’ястках.
Інструмент Кремля
Водночас РПЦ максимально посилила свою присутність на окупованих землях України, — адже саме їй місцева «влада» передавала конфісковані молитовні будинки протестантів, а також храми ПЦУ та Української греко-католицькі церкви.
При цьому «керівники» оновлених місцевих релігійних громад демонструють максимальний ступень підтримки дій Кремля. Зокрема, так званий «митрополит Донецький та Маріупольський» Іларіон (Шукало) неодноразово робив заяви «во славу» окупаційного режиму, благословляв лідерів «ДНР» і брав участь в офіційних заходах квазіреспублік. За свою колабораційну діяльність особисто Путін нагородив його російським орденом.
РПЦ та її представники не просто підтримують війну проти України — за даними дослідження «Релігія як зброя», кожен вісімнадцятий клірик цієї церкви побував у зоні бойових дій — зокрема, як капелани. А деякі, як от протоієрей Андрій Шеломенцев, навіть командували штурмовими групами, — і це не поодинокі випадки.
РПЦ де-факто інтегрована в державний та військовий апарат РФ і працює як елемент гібридної військової машини, підкреслюють автори дослідження.
«Ми фіксуємо системне знищення релігійної свободи на окупованих землях: священників ПЦУ там не залишилося — усіх або вбили, або депортували, або змусили замовкнути, — пояснює Ястребова. — РПЦ і ФСБ працюють як єдиний механізм: церква виявляє „неблагонадійних“, спецслужби їх арештовують». Вона додає, що масштаби переслідувань свідчать про геноцидні наміри окупантів.
Тому, на думку експертки, усі причетні до цих «релігійних чисток» — від керівника РПЦ Кирила до місцевих колаборантів, мають постати перед міжнародним трибуналом.