Обопільний чи обоюдний. Як правильно сказати українською про щось спільне чи взаємне

Експерти пояснюють, що слово обопільний є в українській мові. Воно означає взаємний, спільний для обох сторін або двосторонній. Наприклад, можна сказати: «Ми досягли обопільної згоди», — що означає, що обидві сторони погодилися на певне рішення.

Отже, за визначенням Великого тлумачного словника сучасної української мови обопільний — спільний для обох сторін; взаємний. Однаковий з обох боків; двосторонній.

За етимологією обапол — околиця — складне утворення, що виникло на основі праслов’янського словосполучення oba poly по обидва боки (по обидві половини; знахідний відмінок, двоїна); рос. обапола «околиця», обаполь (те саме); обапол «біля, близько, навколо», обаполы «те саме; околиця», обапольный «сусідній, навколишній», білор. абапал «з обох боків», абапольны «спільний»; давньоруськ. обаполъ «з обох боків»; пол. obopólny «взаємний»; чеськ. obapolně «взаємно», словацьк. obapol «з обох боків», obapolný «двосторонній, взаємний», obapolný (те саме); сербохорв. ст. obapol «по обидва боки».

Синоніми до слова обопільний:

• взаємний;

• двосторонній (про угоду);

• колективний;

• обоюдний;

• полюбовний.

Приклади використання слова обопільний:

• В Українській козацькій державі існував обопільний кредит у зовнішньоторгових операціях. (Лановик Б., Економічна історія України і світу);

• Але він вів з тією панею, що лежала на постелі, дуже інтеліґентну розмову, мовляв, подружнє життя не завжди веде просто до брами щастя, і обопільний обов’язок подружжя приборкати хтивість, очистити і одухотворити свою плоть. (Гашек Ярослав, Пригоди бравого вояка Швейка);

• Тільки не треба забувати, що се обов’язок обопільний і що критика повинна бути також обопільна, з обох сторін рівноправна. (Іван Франко, Семітизм і антисемітизм в Галичині);

• Їхні погляди зустрілися в якомусь обопільному здивуванні. (Олесь Гончар, Тронка).