Про це повідомила сестра захисника Інна Рудукан.
За словами жінки, її брат з перших днів повномасштабного вторгнення прагнув долучитися до лав захисників, проте військові частини не брали його через стан здоров’я.
«І одного разу його взяли. За умови, що він напише розписку, що за своє здоров’я відповідає сам. Так почалася його війна за Україну. За ці роки було багато всього. Багато доріг. Багато областей нашої неньки України. Багато історій», — зазначила Інна Рудукан.
Сестра розповіла, що до лав війська журналіст долучився восени 2024 року. Вперше захисник сказав, що відчув страх на фронті, під час виконання бойових завдань у Мирнограді. Жінка пригадала, що брат «називав це „смертельним кільцем“, з якого вони тоді виходили».
Руслан Рудукан був оператором безпілотних літальних апаратів 2-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону. За словами Інни, рідні неодноразово намагалися вмовити чоловіка служити подалі від фронту, проте він принципово відмовлявся і зазначав, що не зможе залишити побратимів.
У Національній спілці журналістів України (НСЖУ) розповіли, що більшу частину дорослого життя Руслан прожив у Черкасах.
«У 2000-х роках публікувався в черкаській газеті Прес-Центр — писав про життя регіону, місцеву економіку та владу. Співпрацював із виданням Будівництво і реконструкція, дописував і в інші видання. Улюбленою темою його дописів була історико-архітектурна спадщина Умані: підземні ходи міста, стан старовинних споруд, дослідження краєзнавців і невикористаний туристичний потенціал. Його матеріали про уманські підземелля та підземні споруди Софіївки досі цитують», — розповіли представники НСЖУ та додали, що протягом багатьох років Рудукан також працював у поліграфічному дизайні та газетній верстці.
Загинув захисників поблизу населеного пункту Зарічне Запорізької області. 7 вересня в Умані попрощалися з Русланом Рудуканом.