Договір про РСМД мертвий (розірваний Росією, слідом за цим скасований президентом США Дональдом Трампом), Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1) при смерті і не може пройти й місяця без того, щоб міністр оборони Росії або президент Володимир Путін не похвалилися новою диво-зброєю — тією, що німці колись називали вундерваффе.
Що ж, у нас нова холодна війна? Чи схожий Путін на лідерів Радянського Союзу?
Насправді ні. СРСР рідко хвалився своїм озброєнням, незважаючи на часті паради перед Кремлем. Вголос заявляли, що Радянський Союз — це мирна держава, оточена капіталістами, що прагнуть війни, але коли розмова заходила про нову зброю, дотримувалися найсуворішої таємності. У той час все, чим сьогодні хвалиться містер Путін, було би під грифом «особливо секретно» і в категорії «спалити після прочитання».
Отже, подивімося ближче.
Почнемо з протиповітряної системи ЗРК С-400 «Тріумф», яку нещодавно придбала Туреччина, що набуло великого розголосу. Росія розгорнула її в 2007 році і заявила, що це найкраща з будь-коли створених систем ППО. З дальністю 400 км, ракета 40Н6E може атакувати цілі на висоті від 5 м до 32 км — безпрецедентні можливості для систем ППО.
Але її потенціал не перевірили на практиці. Перший успішний тест ракети 40Н6E пройшов у 2015 році, через сім років після розгортання. Випробування не завершили до липня 2018 року, а минулого лютого першу партію 40H6E відправили в Китай, який нетерпляче чекав цього протягом чотирьох років.
Вгадайте, що? Корабель потрапив у шторм і, хоча дорогоцінні ракети були наглухо запечатані, російські офіційні особи сказали, що 40Н6Е намокли, і їх довелося знищити. Тому ми можемо впевнено говорити, що система ЗРК С-400 справді безпрецедентна — в тому, що знадобилося 11 років для її офіційного розгортання. І ми досі не можемо бути впевненими в її повній працездатності. Тільки Богу відомо, що отримає Туреччина.
Подивімося на інше російське вундерваффе: ракетний комплекс Авангард із гіперзвуковим крилатим бойовим блоком. Вона була однією з шести нових російських стратегічних знарядь, презентованих президентом Путіним у зверненні першого березня 2018 року. Міністерство оборони РФ гордо заявило про те, що крилатий блок, після того, як його відпускає ракета, планує зі швидкістю, що в 27 разів перевищує швидкість звуку і може здійснювати як горизонтальне, так і вертикальне маневрування. За словами Путіна, вона летить як «вогненна куля».
Звісно ж, Авангард має по-справжньому високу швидкість входу в атмосферу. Але таку ж має і будь-яка інша балістична боєголовка. І так, Авангард може маневрувати, тому що оснащений крилами. Але ідея оснащення балістичної ракети крилами, щоб вона могла здійснювати атмосферне маневрування, дуже стара. […] Це глухий кут. На надзвичайно високій швидкості, коли боєголовка входить у щільні шари атмосфери — за маневреність ви платите точністю.
Само собою зрозуміло, що Авангард здатний ударити по території США і він не може бути успішно перехоплений. Ну і що? Те ж можна сказати і про інші російські міжконтинентальні балістичні ракети.
Інша вундерваффе Путіна — це ракета Циркон, гіперзвукова протикорабельна ракета з максимальною дальністю 500 км. Складно сказати, як вона виглядає — щоразу, коли російські офіційні особи нею хваляться, вони демонструють фото американського надзвукового Boeing X52 Waverider.
Гіперзвукова протикорабельна ракета, яка мчить на швидкості в 8 разів вищій від швидкості світла, вочевидь виглядає вражаюче у відеоіграх. Але сувора реальність високотехнологічної війни трохи відрізняється.
Традиційно існує два різних підходи до протикорабельних ракет. Військово-морські сили США обрали повільний, такий, що ковзає над поверхнею моря, дозвуковий, але складний для виявлення Гарпун.
Радянський Союз обрав надзвукові ракети. Він досяг успіху у створенні гіперзвукових і прямоточних повітряно-реактивних двигунів. Насправді, це була одна з галузей, у яких Радянський Союз був попереду всіх. […]
Радянський ЗРК Куб відігравав величезну роль на початкових стадіях ізраїльсько-палестинської війни в 1973 році, а надзвукова протикорабельна ракета Онікс була справжнім дивом. На останніх стадіях її польоту вона парила над водою на відстані 12−15 метрів, набагато вище, ніж її американська конкурентка, але все ще досить, щоб уникнути виявлення.
Незважаючи на всі ці успіхи, Радянський Союз ніколи не намагався створити гіперзвукову протикорабельну ракету. Причина проста. Через сильне виділення тепла, створюваного гіперзвуковим польотом, ракета не може летіти нижче 40 км, що робить її легкою мішенню для ракет-перехоплювачів.
Це правда, така ракета швидка, але пам’ятайте, що у неї величезні, геть кепські повітрозабірники, завдяки яким вона тримається в повітрі. Будь-яке відхилення від курсу, особливо на низькій висоті, може перешкодити потоку повітря. Іншими словами, вона не маневрена і особливо схильна до ризику краху під час польоту на низькій висоті.
Радянський Союз прийняв рішення не виготовляти надзвукові протикорабельні ракети не тому, що це було неможливо, а тому що вони безглузді. […]
І це підводить нас до нашої головної теми. Майже вся зброя, якою хвалиться Путін — родом з радянських часів. Коли ці проекти заходили в глухий кут, їх відхиляла навіть радянська армія — не тому, що вони були занадто просунуті для втілення, а тому що вони не були функціональні.
Радянська військова скриня сповнений дивовижних проектів, які завжди зберігалися в суворій секретності, незалежно від того, були вони здійсненні чи ні. Саме з цього Путін і витягує вигоду — і цим годують його генерали. Іноді вони просто перебільшують, як з С-400. Але часто вони беруть секретні провали Радянського союзу і намагаються перетворити їх на успіхи в очах громадськості.
Переклад НВ
Оригінал опубліковано на The New York Times
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ